Психологічне консультування

Психологічне консультування традиційно розглядається як процес, спрямований на допомогу людині у вирішенні (пошуку шляхів вирішення) проблем, що виникають у нього, і утруднень психологічного характеру.

Можна виділити три основні підходи до психологічного консультування:

а) проблемно-орієнтоване консультування, що фокусується на аналіз суті і зовнішніх причин проблеми, пошук шляхів вирішення;

б) особистісно-орієнтоване консультування, спрямоване на аналіз індивідуальних, особистісних причин виникнення проблемних і конфліктних ситуацій і шляхів запобігання подібним проблемам в майбутньому;

в) консультування, орієнтоване на виявлення ресурсів для вирішення проблеми.

Особистісно-орієнтоване консультування за своєю спрямованістю близьке до психотерапії і провести чітку межу між цими поняттями важко.

Визначення психотерапії як роботи з хворими, а консультування - із здоровими, задовольняє не повністю навіть формальному критерію.

Психологічне консультування використовується і в медицині (наприклад, психологічне консультування вагітних або пацієнтів з соматичними і нервово-органічними захворюваннями, що не проходять власне психотерапевтичного лікування, а звернулися по допомогу у зв'язку з особистими проблемами, прямо не пов'язаними з їх захворюванням).

Психологічна робота з особами, що мають серйозні особистісні проблеми, змістовно нічим не відрізняється від психотерапії.

Співвідношення понять «психотерапія» і «психологічне консультування» обговорюється і в літературі. Так, відомий фахівець в цій галузі Нельсон-Джоунс розглядає психологічне консультування як психологічний процес, орієнтований на профілактику і розвиток.

Він виділяє в консультуванні цілі, пов'язані з корекцією (наприклад, подолання тривоги або страху) і з розвитком (наприклад, розвиток комунікативних навиків).

Із його точки зору, консультування переважно є коректувальним, це забезпечує виконання профілактичних функцій. Розвиток пов'язаний з рішенням задач індивіда на різних етапах життя(професійне самовизначення, відділення від батьків, початок самостійного життя, створення сім'ї, реалізація власних можливостей, розкриття ресурсів тощо).

Велике значення надається підвищенню особистої відповідальності за власне життя. Кінцева мета консультування - навчити клієнтів надавати допомогу самим собі, стати для самих себе консультантами.

Нельсон-Джоунс бачить відмінності між психотерапією і психологічним консультуванням в тому, що психотерапія робить акцент на особистісній зміні, а консультування - на допомозі людині в кращому використанні власних ресурсів і поліпшенні якості життя. На відміну від психотерапії велика частина інформації, отриманої при консультуванні, виявляється в свідомості пацієнта в інтервалах між заняттями, а також в періоди, коли клієнти намагаються допомогти собі самі після закінчення консультування.

Перре і Бауманн, розглядаючи співвідношення психологічного консультування і психотерапії, як відмінності вказують наступне:

а) у психологічному консультуванні серед засобів дії на першому місці коштує інформування (передача інформації людині, що звернулася по допомогу);

6) психологічне консультування в медицині виконує в основному функцію гігієни і профілактики;

в) в рамках консультування аналізуються варіанти вирішень конкретної проблеми, але їх здійснює сама людина і не в рамках консультування, а самостійно;

г) у практиці консультування зміни відбуваються після закінчення самого консультування без супроводу фахівцем, в психотерапії - суттю є сам процес змін, що супроводжується фахівцем.

Представляється доцільним розглянути схожість і відмінності між психотерапією і психологічним консультуванням, як видами психологічного втручання, з погляду їх основних і додаткових характеристик.

Основні характеристики:

1. Засоби дії (методи): психотерапія і психологічне консультування використовують психологічні засоби дії, проте в психологічному консультуванні інформування є провідним прийомом.

2. Цілі: психотерапія і психологічне консультування мають на своїй меті досягнення більш виражених позитивних змін в когнітивній, емоційній і поведінковій сферах у бік збільшення їх ефективності, психотерапія при цьому спрямована на досягнення значних особистісних змін, а консультування - на допомогу людині в кращому використанні власних ресурсів і поліпшенні якості життя.

3. Функції: психотерапія виконує функцію лікування і частково реабілітації, а психологічне консультування - профілактики і розвитку (природно, що йдеться про переважну спрямованість психотерапії і психологічного консультування, оскільки у ряді випадків ці функції можуть перетинатися).

4. Теоретична обґрунтованість: психотерапія і психологічне консультування мають як свою наукову основу психологічні теорії.

5. Емпірична перевірка: психотерапія і психологічне консультування потребують вивчення ефективності дій.

6. Професійні дії: психотерапія і психологічне консультування здійснюються фахівцями в професійних рамках.

Додаткові характеристики:

7. Тривалість дій: психотерапія припускає тривалість не меншого 15-20 сеансів, психологічне консультування може обмежуватися 1-5 сеансами.

8. Місце змін: у психотерапії зміни відбуваються безпосередньо в ході терапії і є суттю психотерапевтичного процесу, в психологічному консультуванні аналізуються варіанти вирішень конкретної проблеми, але рішення і зміни здійснюються людиною не в рамках консультування, а після його закінчення.

9. Ступінь самостійності клієнта: у психотерапії процес змін супроводжується психотерапевтом, в психологічному консультуванні зміни здійснюються людиною самостійно без супроводу консультанта.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічна корекція	\|	Теорія психотерапії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.