• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планування та контроль потреби в матеріально-енергетичних ресурсах

Зміст і завдання планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

План лекції

ТЕМА 7. Матеріально-технічне забезпечення виробництва

Оперативне регулювання роботи підприємства

Завдання оперативного регулювання виробничого процесу полягає в оперативному обліку виконання встановленого графіку виробництва; виявленні, аналізі та усуненні причин відхилень; прийнятті оперативних заходів з попередження та усунення відхилень; координації поточної діяльності взаємопов’язаних елементів.

Оперативне регулювання здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів, оперативної планової та фактичної інформації. Своєчасність поступлення інформації, її достовірність безпосередньо впливають на якість програм і завдань.

Своєчасний, повний і точний облік всіх відхилень дозволяє оперативно регулювати хід виробництва, скеровувати його протікання відповідно до плану. Вирішити цю проблему можна шляхом створення комплексної автоматизованої системи оперативного обліку на підприємстві.

Така система повинна відповідати ряду вимог:

Ø високої оперативності збору та обробки інформації;

Ø відсутності дублювання в роботі кожної ланки системи;

Ø забезпечення попередньої обробки інформації;

Ø запобігання передачі надлишкової інформації;

Ø можливості синтезу інформації для управлінських потреб;

Ø економічної ефективності.

Інформація про хід виробництва включає:

Ø випуск продукції та її складових за рік, по кварталах, місяцях і всіх структурних підрозділах;

Ø поступлення на склад напівфабрикатів, комплектуючих виробів та їх видача у виробництво;

Ø рух предметів праці по операціях технологічного процесу з реєстрацією початку і кінця кожної;

Ø рух заділів;

Ø брак;

Ø поступлення матеріалів у цех та їх видача на робочі місця;

Ø час роботи і простоїв устаткування;

Ø час ремонтно-профілактичних робіт;

Ø витрачання матеріально-енергетичних ресурсів за їх видами.

1. Зміст і завдання планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

2. Планування та контроль потреби в матеріально-енергетичних ресурсах

3. Розрахунок запасів матеріальних активів

План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва.

Основним завданням плану матеріально-технічного забезпечення є визначення оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для здійснення виробничо-господарської і комерційної діяльності. При цьому розрізняють потребу до витрачання і потребу до постачання.

Потреба до витрачання встановлює кількість матеріалів, які необхідні підприємству для виконання плану обсягу продаж та інших робіт, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва.

Потреба до постачання показує, скільки підприємство повинно отримати матеріалів із зовнішніх джерел.

МТЗ виробництва планується в річному, квартальному та місячному розрізах. Річний план МТЗ повинен забезпечувати баланс (рівновагу) річної потреби в матеріальних ресурсах з можливістю підприємства забезпечити їхнє придбання. Квартальні та місячні плани передбачають оперативне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами відповідно до термінів їх постачання та випуску готової продукції.

Для досягнення поставленої мети щодо організації МТЗ на підприємстві необхідно постійно виконувати такі роботи:

Ø проведення маркетингових досліджень ринку постачальників окремих видів ресурсів. Вибір постачальників рекомендується здійснювати за системою таких критеріїв: наявність ліцензії і достатнього досвіду роботи в даній галузі; високий організаційно-технічний рівень виробництва; надійність і прибутковість діяльності; забезпечення конкурентоспроможності продукції; оптимальна ціна продукції; проста схема і стабільність поставок;

Ø нормування потреби в конкретних видах ресурсів;

Ø розробка організаційно-технічних заходів по зниженню норм і нормативів витрачання ресурсів;

Ø пошук нових каналів та ефективний форм МТЗ виробництва;

Ø планування МТЗ виробництва;

Ø організація доставки, зберігання і підготовки ресурсів до виробництва;

Ø організація забезпечення ресурсами робочих місць;

Ø облік і контроль використання ресурсів;

Ø організація збору і переробки відходів виробництва;

Ø аналіз ефективності використання ресурсів;

Ø стимулювання поліпшення використання ресурсів.

У зміст планування МТЗ входить:

Ø визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії всіх видів, спецодязі, спецхарчуванні, інструменті, запасних частинах;

Ø розрахунок запасів усіх видів товарно-матеріальних цінностей на плановий період;

Ø оперативний облік, контроль та аналіз виконання планів МТЗ;

Ø поточне регулювання забезпечення матеріальними ресурсами вироб­ничих підрозділів підприємства.

Послідовність розробки плану МТЗ:

Ø підготовча робота;

Ø погодження джерел та умов забезпечення потреби в матеріальних ресурсах;

Ø розрахунок потреби в МТЗ;

Ø розробка норм виробничих запасів;

Ø складання матеріальних балансів.

Вихідними даними для складання плану МТЗ є:

Ø обсяг випуску продукції,

Ø план організаційно-технічного розвитку та інвестицій,

Ø матеріальні норми і нормативи,

Ø ціни і тарифи на матеріально-енергетичні ресурси, в окремі періоди часу;

Ø ліміти на деякі ресурси (наприклад, воду, електроенергію, нафтопродукти тощо).

При формуванні плану МТЗ розраховуються такі показники:

Ø потреби в матеріальних ресурсах, в тому числі за їх видами;

Ø очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок і кінець планового періоду;

Ø виробничі запаси;

Ø зниження норм витрачання окремих видів матеріальних ресурсів;

Ø загальні матеріальні витрати, їх частка у собівартості продукції;

Ø показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби технологічне обладнання та оснастку, транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне обладнання, обчислювальну техніку, воду тощо. В процесі виробництва вони перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним відповідно до витрат.

Потреби підприємства в матеріальних ресурсах можуть визначатися різними методами:

Ø прямого розрахунку (сировина, основні, допоміжні матеріали тощо);

Ø укрупненим (статистичним) – при прогнозуванні потреб в сировині, матеріалах, енергії, теплі і т. д.;

Ø на основі нормативних термінів зносу (спецодяг, інструмент);

Ø на основі формул хімічних реакцій, рецептурного складу – лаковий розчин, клей.

Вибір методу розрахунку потреби в ресурсах залежить від призначення матеріалу, умов та обсягу його споживання, цілей використання інформації про потреби (взаєморозрахунки із замовниками, укладання договорів з постачальниками).

Найбільш точним і поширеним є метод прямого розрахунку, який використовується в декількох різновидах: подетальний, аналогії, за типовими представниками.

Потреба в матеріалах (основних і допоміжних на технологічні потреби) визначається на основі даних про запланований обсяг виробництва в натуральних одиницях виміру (ВП_нат) та питомі норми витрачання матеріалу в натуральних одиницях виміру (Н_витр) за формулою:

Загальна потреба в матеріалі, який, як правило, використовується для виготовлення декількох видів продукції, визначається як сума витрат по кожному виду продукції:

,

де п – кількість видів продукції, для виготовлення яких використовується матеріал і-го найменування.

При плануванні випуску нових видів продукції, на які не встановлені норми витрачання матеріальних ресурсів, використовується метод розрахунку потреби в матеріалах по аналогії із застосуванням динамічних коефіцієнтів.

У цьому випадку за основу беруть існуючі норми витрачання ресурсів на близькі за конструкторсько-технологічним вирішенням вироби або фактичні витрати за минулий період і враховують поправочний коефіцієнт, що враховує особливості нової продукції або індекси програми виробництва та норм витрачання матеріалів. Розрахунок потреби в матеріалах виконується за формулою:

,

де – запланований обсяг випуску нової продукції в натуральних одиницях виміру; Н_витр – норма витрачання матеріалу на облікову одиницю аналогічної продукції; К_попр – поправочний коефіцієнт, який враховує особливості нової продукції порівняно з продукцією-аналогом.

,

де – фактичні витрати певного матеріалу минулого періоду; І_пр.в. - індекс програми виробництва; І_п.в – індекс норми витрачання матеріалів.

При випуску продукції широкого асортименту, коли невідомі дані про структуру випуску, потреба в матеріалах визначається за типовим представником, за який приймають одиницю продукції, що найбільш точно характеризує витрати матеріалів на дану групу (партію продукції). Норма витрачання матеріалів на його виготовлення поширюється на всю продукцію. Розрахунок потреби в матеріалі виконується за формулою:

,

де – норма витрачання матеріалу на облікову одиницю типового представника продукції.

В багатьох виробництвах для визначення потреби в матеріалах використовується метод рецептурного складу. За цим методом спочатку розраховується маса сировини (матеріалів), необхідної для виконання виробничої програми:

,

де Н_витр – загальна норма витрачання суміші матеріалів для виготовлення одиниці продукції.

Потреба в кожному компоненті суміші визначається на підставі рецептури, яка характеризує питому вагу компонента в складі норми витрачання:

,

де d_і – частка певного компоненту в складі матеріалу.

Потреба в устаткуванні для виконання запланованої виробничої програми розраховується на основі технологічної трудомісткості виготовлення продукції (Т_маш._год) та річного фонду часу роботи устаткування за планом (Т_роб) з врахуванням рівня виконання норм виробітку на даній технологічній операції (К_вн):

Потребу в устаткуванні можна визначити на основі даних про заплановану виробничу програму в натуральному виразі (ВП_нат) і середньорічну виробничу потужність одиниці устаткування (П_с/_р):

Читайте також:

1. III. Контроль знань
2. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
3. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
4. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
5. VII Контроль постачальника
6. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
7. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
8. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
9. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
10. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
11. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
12. Бізнес-план як один із головних інструментів редакційного планування

Переглядів: 1724