• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формування планів оновлення продукції, їхній склад і завдання

План лекції

ТЕМА 12. Планування і контроль оновлення продукції

Змістовий модуль 4. Планування розвитку підприємства

1. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання.

2. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції.

3. Об’ємно-календарне планування виробництва нової продукції.

Створення нового товару розпочинається з генерування ідеї та за умови успішного проходження всіх його стадій закінчується комерційним успіхом нового товару на ринку.

Успішний інноваційний процес має три складові:

1) стратегія розвитку нових продуктів (цілі, заради досягнення яких розробляється новинка, ринки й ринкові ніші, які підприємство вважає ключовими для себе, пріоритети продуктової політики);

2) достатня кількість ресурсів, сконцентрованих на ключових напрямах, – фінансові, кадрові, час тощо;

3) планування та організація процесу (розгляду та затвердження нових ідей, вибору перспективних концепцій та їх просування від задуму до впровадження, підтримка потенційно успішних проектів і відсіювання невдалих).

Випуску нової та оновленої продукції передує великий комплекс робіт, що має назву комплексна підготовка виробництва.

П’ять основних стадій (фаз) комплексної підготовки виробництва нового товару:

На першій стадії генерується ідея та проводитьcя початковий відбір найдоцільніших ідей.

Розробляючи для споживача новий товар, виробник (розробник) повинен ураховувати такі умови:

Ø даний товар має відрізнятися від інших (мати якусь особливість);

Ø чітко уявляти, яку проблему товар вирішуватиме або яку саме потребу задовольнятиме;

Ø новий товар має бути обов’язково кращий за його попередників, інакше немає сенсу його купувати.

Друга стадія має найбільше значення, оскільки саме на цій стадії мають визначатися найважливіші якості нового товару – такі як його цільовий ринок і стратегія позиціювання, очікувані вигоди, вимоги стосовно характеристик продукції тощо. Ця стадія також містить обґрунтування проекту, найчастіше у формі фінансового аналізу.

На цій стадії проводиться оцінювання запланованих обсягів збуту нового товару, що дасть змогу визначити їх достатність для отримання запланованих прибутків. Після підготовки плану збуту менеджмент підприємства оцінює можливі витрати та прибутки.

Третя стадія - створення зразка й попереднє його тестування. На цій стадії в основному відбувається технічна робота, коли вчені, інженери, програмісти та інший технічний персонал впроваджують товар, який було розроблено на другій стадії. Ця стадія найбільш витратомістка.

На четвертій стадії товар, його виробництво та маркетингове супроводження тестуються та затверджуються. Внутрішнє тестування здійснюється, як правило, у лабораторних умовах. Наступний крок – тестування товару споживачем для того, щоб впевнитися, що товар справді приймається споживачем.

П’ята стадія полягає в постановці товару на комерційне виробництво, тобто початок повномасштабного виробництва. Водночас відбувається виведення на ринок, при цьому реалізуються різні елементи маркетингового плану виведення: реклама, стимулювання збуту тощо.

У процесі створення нового товару можна виокремити ще й останню стадію, яка характеризує ситуацію, коли продаж нового товару з будь-яких причин іде на спад, і підприємство намагається всіма можливими способами ці причини усунути: збільшує рекламну підтримку, коригує позиціювання бренду або навіть вирішує кардинально його репозиціювати. Однак, якщо всі ці спроби залишаються безрезультатними, підприємство приходить до висновку про необхідність виведення товару з ринку.

Вирізняють кілька основних найпоширеніших причин, з яких підприємство змушене виводити свій продукт з ринку:

Ø втрата товаром чи брендом популярності, що призвело до зменшення обсягів збуту;

Ø необхідність оптимізації товарного портфеля. Це може бути зумовлено ситуацією, коли кілька брендів підприємства, що мають подібні позиції та цільову аудиторію, заважають один одному розвиватись або ж у підприємства не вистачає ресурсів для підтримки й розвитку бренду;

Ø необхідність оптимізації використання виробничих площ та потужностей;

Ø зміни на ринку або в певному сегменті;

Ø завершення життєвого циклу продукту;

Ø серйозні маркетингові помилки;

Ø інші причини.

У процесі створення, підготовки виробництва та освоєння нової продукції можна виокремити такі основні види планових робіт (за складом і завданнями), що їх виконують на підприємстві:

1. Науково-дослідні роботи.

2. Конструкторські й технологічні роботи.

3. Організаційно-планові роботи. (охоплюють розроблення перспективних і оперативних графіків здійснення підготовки виробництва нової продукції в цілому, а також окремих її стадій і етапів; планування проведення маркетингових досліджень потреб споживачів, дослідження з позиціювання нового товару, що дасть змогу визначити можливу конкурентну стратегію; організацію робіт зі створення нормативної бази для різних стадій підготовки виробництва і т.д.)

4. Роботи матеріально-технічного характеру (включають забезпечення матеріально-технічної готовності підприємств до створення й випуску нової продукції).

5. Роботи економічного характеру (охоплюють визначення економічної доцільності створення, виробництва й експлуатації нового виробу; розрахунок граничних цін на нові вироби; встановлення термінів і джерел фінансування робіт зі створення й освоєння нових виробів і т.д.)

6. Роботи соціально-психологічного характеру (полягають у пояснювальній роботі про необхідність створення й освоєння нових виробів заданого рівня якості за встановлених термінів, обсягів випуску й мінімальних витрат; у мобілізації керівництвом підприємств усіх творчих можливостей персоналу на створення й випуск виробів у найкоротші терміни за найменших витрат праці).

Роботи, які виконують у процесі розроблення й постановки продукції на виробництво, спрямовані на вирішення таких основних завдань:

Ø забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт цієї продукції;

Ø створення і виробництво продукції високого технічного рівня та якості, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках;

Ø скорочення термінів розроблення й освоєння виробництва нової продукції;

Ø забезпечення стабільності (і поліпшення відповідно до умов ринку) показників якості продукції та її ефективної експлуатації;

Ø забезпечення та підвищення конкурентоспроможності підприємства, що випускає дану продукцію;

Ø вихід на нові ринки чи ринкові ніші;

Ø завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення позитивного іміджу.

План оновлення продукції складають на основі завдань стратегічного плану. У розширеному варіанті план оновлення продукції має містити такі розділи:

Ø якісні та структурні зміни „портфеля” продукції підприємства;

Ø економічна ефективність виробництва нової (оновленої) продукції;

Ø норми й нормативи;

Ø виробництво і реалізація продукції;

Ø матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;

Ø персонал і оплата праці;

Ø витрати виробництва нової продукції, прибутки, рентабель­ність.

2. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції

На етапах розроблення нової продукції, коли немає комплекту технічної документації та нормативної бази, витрати, пов’язані з цим, визначають як прогнозні величини. При цьому використовують різні методи прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи обчислення собівартості продукції, до яких належать методи питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.

Згідно з методом питомих витрат собівартість нової продукції обчислюють як добуток питомої собівартості аналогічного (базового) виробу, який уже освоєний виробництвом, і параметра нового виробу. Цей параметр залежить від типу виробу й найбільшою мірою впливає на собівартість (наприклад, потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів).

За баловим методом кожен параметр нового та базового виробу оцінюють певною кількістю балів (експертним шляхом) його відносного впливу на собівартість виробу. Собівартість базового виробу ділять на суму балів усіх параметрів виробу й у такий спосіб знаходять собівартість одного бала (С_б). Тоді собівартість нового виробу визначають так:

де n – кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу;

– кількість балів по і-му параметру нового виробу.

За допомогою кореляційного методу встановлюють залежність (лінійну, ступеневу) собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, які виведено на основі аналізу фактичних даних за групою аналогічних виробів.

Обчислюючи собівартість нового виробу агрегатним методом, спочатку знаходять собівартість окремих частин даного виробу, а потім – їхню суму – собівартість нового виробу з урахуванням витрат на монтаж чи складання. Цей метод використовують для складних виробів.

Кошторис витрат на підготовку виробництва складають за економічними елементами. Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економічними елементами):

Ø матеріальні витрати;

Ø витрати на оплату праці;

Ø відрахування на соціальні заходи;

Ø амортизація;

Ø інші операційні витрати.

Склад статей калькулювання виробничої собівартості нової продукції встановлює підприємство.

Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва:

Ø прямі матеріальні витрати;

Ø прямі витрати на оплату праці;

Ø інші прямі витрати;

Ø загальновиробничі витрати.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. V. Завдання.
8. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
9. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
10. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
11. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
12. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики

Переглядів: 1990