Психолінгвистика як наука

Психолінгвистику годі було розглядати, як почасти лінгвістику й почасти – психологію. Це комплексна наука, що стосується лінгвістичних дисциплін, оскільки вивчає мову, і до дисциплін психологічних, оскільки вивчає їх у певному аспекті – як психічний феномен. Оскільки мова – це знакова система, обслуговує соціум, то психолінгвістика відноситься до кола дисциплін, які вивчають соціальні комунікації, зокрема оформлення і передачу знань.

1). Об'єкт психолінгвістики

Об'єкт психолінгвістики у її школах і напрямах визначається по-різному. Але практично переважають у всіх визначеннях представлені такі характеристики, як процесуальність, суб'єкт, об'єкт і адресат промови, мета, мотив чи потреба, зміст мовного спілкування, мовні засоби.

Зупинимося на визначенні об'єкта психолінгвістики, наведеному А.А.Леонтьевим:

«Об'єктом психолінгвістики... завжди є сукупність мовних подій чи мовних ситуацій ».

Цей об'єкт психолінгвістики збігається з об'єктом лінгвістики та інших споріднених «мовознавчих» наук.

2). Предмет психолінгвістики.

«Примирити» різні погляди здатне найбільш сучасне визначення, дане А.А.Леонтьевим:

«Предметом психолінгвістики є співвідношення особистості з структурою і функціями мовної діяльності, з одного боку, і мовою як головною «котра утворює» образ світу людини, з іншого».

3). Методи психолінгвістики.

Свої методи психолінгвістика передусім успадкувала з психології. Передусім це експериментальні методи. З іншого боку, в психолінгвістиці часто використовується метод спостереження та самоспостереження. Із загального мовознавства в психолінгвистику «прийшов» метод лінгвістичного експерименту.

Експеримент, який традиційно вважається найоб'єктивнішим дослідницьким методом, в психолінгвістиці має власну специфіку. У психолінгвістиці частка прямих експериментальних методик (коли реєстровані зміни безпосередньо відбивають досліджуваний феномен), невелика. Зате поширені так звані непрямі методики, де висновки робляться опосередковано, що знижує ефективність експерименту.

З використанням як прямих, і непрямих методик виникають проблеми інтерпретації результату. Найбільш достовірні результати дає застосування поєднання чи «батареї» методик, вкладених у вивчення однієї й тієї самого явища. Приміром, Л. В. Цукровий рекомендує «...використовувати різні експериментальні методи і потім зіставляти отримані дані».

Лінгвістичний експеримент, застосовуваний й у психолінгвістиці, розробив Л. В. Щерба. Для розмежування лінгвістичного і психолингвістичного експериментів необхідно визначити, яка саме модель перевіряється. Якщо це модель мовного стандарту, то експеримент лінгвістичний. Якщо ж експериментальним способом перевіряється достовірність моделей мовної здатності чи мовної діяльності, це - психолингвістичний експеримент.

4). Сутність психолінгвістики.

Отже, психолінгвістика – це наука про закономірності породження і сприйняття мовних висловлювань. Вона вивчає процеси мовотворення, і навіть сприйняття.

Психолингвистика, як область лінгвістики передусім вивчає мову, як феномен психіки. З погляду психолінгвістики, мова існує у тій мірі, як і існує внутрішній світ, того, хто говорить і слухача, того, хто пише та читає. Тому психолінгвістика не займається вивченням «мертвих» мов, де нам доступні лише тексти.

Останніми роками поширення отримала думка, за якою дослідники вважають продуктивним розглядати психолінгвистику не як науку зі своїми предметом і методами, а як особливий ракурс, у якому вивчаються мова, комунікація і пізнавальні процеси.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лінгвокультурологія	\|	Соціолінгвістика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.