Попит та пропозиція у міжнародній економіці.

Міжнародна мікроекономіка (international microeconomics) - частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності міжкраїнного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну тощо).

Міжнародна макроекономіка (international macroeconomics) – частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

Предметом теорії міжнародної економіки (МЕ) є:

- закономірності функціонування та розвитку у міжнародному масштабі ринкової системи організування господарського життя;

- закономірності формування сукупного попиту та сукупної пропозиції на товари та фактори виробництва, які перебувають у міжнародному обороті;

- тенденції розвитку міжнародних фінансових ринків і фнансових механзмів, обслуговуючих функціонування МЕ;

- інституційна структура регулювання МЕ, принципи її формування, тенденції розвитку та шляхи вдосконалення.

Ключовими поняттями теорії міжнародної економіки є: товар; міжнародна макро- та мікроекономіка; міжнародна кооперація праці; міжнародна торгівля; міжнародний поділ праці; міжнародний поділ факторів виробництва; світове господарство; сукупний попит та сукупна пропозиція; ринки - внутрішній, національний, світовий; фактори виробництва (праця, капітал, земля, технологія); експорт; імпорт; торговий оборот, торгове сальдо тощо. Вищеназвані категорії розглядаються на вищому від національного рівні, але у зв‘язку з національними економіками.

Метод аналізу базується на ідеї загальної економічної рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції, як деякого ідеального стану МЕ. Метод, який використовується, є функціональним, націленим на виявлення та доказ законів функціонування МЕ; логічним, який показує обумовленість взаємозв”язку її основних законів, по можливості в історичному контексті; модельно-емпіричним, який передбачає формулювання понять,їх економіко-математичне і графічне обгрунтування і перевірку текстом.

Сукупний попит та сукупна пропозиція у МЕ трактуються широко як попит та пропозиція товарів одночасно на мікрорівні та макрорівні, у державних та міжнародних масштабах.

Сукупний попит (aggregate demand, AD) – обсяг виробництва товарів, який споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Сукупний попит висувається з середини країни та з-за кордону: з середини — з боку споживачів (підприємств, домашніх господарств та уряду) та місцевих інвесторів, а з-за кордону — з боку іноземців. Відповідно, він складається з закупівель товарів підприємствами (виробниче споживання), людьми (особисте споживання). Урядом (державне споживання), внутрішніх капіталовкладень та експорту товарів за кордон.

Сукупна пропозиція (aggregate supply, AS) – обсяг виробництва товарів, який виробники готові колективно запропонувати на ринок при існуючому рівні цін.

Сукупна пропозиція забезпечується з середини країни та з-за кордону — місцевими та іноземними виробниками. Відповідно сукупна пропозиція складається з внутрішнього виробництва товарів, визначеного тим чи іншим способом, та їх імпорту з-за кордону.

Предметом прикладання сил сукупного попиту та сукупної пропозиції у МЕ є товар, який трактується широко, як уся сукупність матеріальних та нематеріальних предметів, запропонованих для продажу. У більш вузькому сенсі товар є вихідною категорією товарного виробництва, яке прийшло на зміну натуральному господарству характеризується виробництвом товару не лише і не стільки для власного споживання, скільки на продаж.

Товар (commodity good) – предмет, який задовільняє будь-яку суспільну потребу і вироблений для обміну, тобто який має цінність, котра встановлюється в процесі його обміну на інші товари.

Правильне для національної економіки припущення, що усі товари продаються і купуються на ринку, є неправильним для МЕ. Здатність виробити продукт ще не означає, що вн стане товаром, тобто, що його хто-небудь купить. Здатність виробити товар для внутрішнього ринку не означає, що вн буде визнаний товаром на міжнародному ринку, тобто його куплять за кордоном. Товари можуть не продаватись за кордоном з причини їх неконкурентоспроможності, що у принципі можна виправити, з причини неможливості поставити їх на закордонний ринок, Їх принципової неторговельностІ. Тому з точки зору міжнародної мобільності усі товари поділяються на торгові та неторгові.

Товар торговий (tradable good) – товар, який може рухатись між різними країнами.

Товар неторговий (nontradable good) – товар, який споживається в країні, де і був виготовлений, і не переміщується між країнами.

Торгові товари діляться на такі 2 групи:

- експортні товари, які складаються з товарів реального експорту - тих, що продаються та вивозяться за кордон, та субститутів експорту — тих вітчизняних товар, які у даний момент продаються на внутрішньому ринку, але при бажанні можуть бути продані за кордон;

- імпортні товари, які складаються з товарів реального імпорту - тих, що купуються та ввозяться з-за кордону, та субститутів імпорту — тих національних товарів, якими при бажання можна замінити імпортні товари.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПЛАН	\|	Міжнародний поділ факторів виробництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.