• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Укладення договору .

Зміст договору

Зміст будь-якого зобов'язання, і передусім договірного, визначений відомою тріадою: в розумінні передати право власності на яку-небудь річ однією особою іншій; — «зробити», тобто виконати певні дії або утриматися від здійснення певних дій; — «нада­ти» річ у тимчасове користування або надати певні послуги. Зміст зобов'язання (договору) визначає відповідні права й обов'язки сторін:

Елементи змісту договору поділяли на три види: істотні (необхідні), звичайні та випадкові.

Істотними були такі, без яких договір взагалі не міг існу­вати (наприклад, ціна). Разом з тим договір міг містити елементи, без яких він не втрачав юридичного значення. Наприклад, у той же договір купівлі-продажу включався пункт, який встановлював обов'я­зок продавця доставити товар у домівку покупця. Це не було безперечно обов'язковим. Такі елементи змісту договору на­зивали звичайними. Крім них, за бажанням сторін у договір можна було включити елементи, які не були для нього не­обхідними і звичайними.їх називали випадковими.

Як випадковий елемент умова включається в договір тільки за бажанням сторін і є застереженням у договорі, що ставить його чинність в за­лежність від настання певної обумовленої в договорі події. При укладенні ще не відомо, настане ця подія чи ні, якщо настане, то договір набуває чинності або припиняє її. Якщо настання чинності договору зумовлено настанням цієї події, то така умова називається відкладальною або сус-пензивною. Наприклад, настання чинності договору купівлі - продажу будинку залежить від переїзду продавця на прожи­вання до іншого міста. Прикладом відкладальної умови може бути здача в найм будинку до одруження сина.

Якщо ж чинність договору продовжується до настання обумовленої події, то така умова називається скосувальною, або резолютивною. При скосувальній умові договір набуває чинності відразу після його укладення і припиняє чинність з настанням цієї умови, а при відкладальній умові — набуває чинності тільки при настанні цієї умови.

Строк. Чинність договору може залежати від настання певного строку. Умови і строки подібні між собою. Відмін­ність полягає лише в тому, що умова може настати або не на­стати, а строк завжди настане, хоч може бути невідомим. Як­що настання строку зазначено точно — це певний строк , а якщо ні — невизначений строк (наприклад, договір купівлі-продажу набуде чинності після того, як зійде сніг). Строки (як і умови) поді­ляються на відкладальні та скасувальні.

Договори, не обтяжені умовами і строками, називалися чистими.

Мета договору. Найближча мета, задля якої укладається договір, називалася каузою. Наприклад, покупець зобов'язу­ється сплатити продавцю певну суму, щоб набути певну річ. Набуття речі і є найближча мета, заради якої укладався до­говір. Вона одночасно є матеріальною підставою укладення договору. Договори, в яких мету можна легко визна­чити, називали каузальними.

Однак не в усіх договорах кауза помітна. Такі договори ніби абстраговані від своєї мети і називаються абстрактними.

Поєднання волі сторін і зумовлює укладення договору. Процес такого поєднання волі сторін або, іншими словами, укладення договору являє собою складний набір юридичних дій. Він починається з оголошення стороною, що бажає вступити в договірні відносини, про свій намір укласти відповідну угоду для досягнення відповідної мети. Таке ого­лошення пропозиції укласти договір називається офертою.

Оферта могла бути висловлена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, але так, щоб її було доведено до певного або невизначеного кола осіб і правильно ними сприйнято. Сама по собі оферта договору не породжу­вала.

Для виникнення договору вимагалось, щоб оферту прийня­ла заінтересована особа (акцептувала). Прийняття пропози­ції укласти договір називалось акцептом. У консенсуальних договорах акцептування оферти вважалось досягненням уго­ди, тобто укладенням договору. В інших видах договорів, крім акцептування оферти, для укладення договору вимага­лось виконання певних формальностей (додержання форми, передачі речі тощо). Для укладення договору вимагалась особиста присутність сторін, оскільки зобов'язання трактувалося як суворо осо­бисті відносини між певними особами. Юридичні наслідки, що випливали із зобов'язання, поширювалися тільки на осіб, що брали участь в його установленні. Тому спочатку не до­пускалося встановлення зобов'язання через представника.

Лише з розвитком обігу почали практикувати укладен­ня договорів через представника, чому сприяло лояльне став­лення преторів, які визнавали чинність таких контрактів.

Список використаної літератури:

1. Косарев А.И. Римское частное право. — М., 1998.

2. Піщемуха В.Г. Харитонов Є.О. Римське право та.його рецепція в контексті цившізаційного підходу до історії. — К.: Наша школа. 1999.

3. Салогубова Е.В. Римский гражданский процесе. - М.. 1997.

4. Харитонов Е.О. Основи римского частного права. - Харьков, 1998

Читайте також:

1. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.
2. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
3. Вибір провайдера і укладення контракту
4. Види адміністративного договору
5. Види договору.
6. Види договору: - односторонні та двосторонні.
7. Види трудового договору
8. Види трудового договору
9. Види цивільно-правових договорів в “Руській Правді”, способи їх укладення.
10. Визнання договору неукладеним.
11. Вирішення суперечок між суб'єктами страхування. Умови припинення дії договору.
12. Від Вестфальського мирного договору 1648 р. до Віденського конгресу 1815 р.

Переглядів: 743