Карбон — структуроутворюючий елемент органічних сполук.

Карбон — один з основних складових елементів численних органічних речовин, яких відомо понад 10 мл. Органічними сполуками називають такі, структурний скелет яких складають атоми Карбону з'єднані між собою, а також з атомами Гідрогену, Оксигену, Нітрогену, Сульфуру, до складу органічних сполук можуть входити і інші елементи. Органічні сполуки у природі зустрічаються в рослинних і тваринних організмах, утворюють поклади газуватого, рідкого і твердого палива, багато органічних сполук одержують хімічним способом, це — барвники, фармацевтичні препарати, полімерні матеріали, харчові добавки, пестициди і багато ін.

Неорганічні сполуки карбону за своєю будовою простіші, ніж органічні , наприклад, СО₂, карбонати металів, які входять до складу природних мінералів.

Різкої межі між органічними та неорганічними сполуками немає. Є сполуки, які можна вважати і органічними, і неорганічними одночасно, H₂CO₃, CH₃COONa, (CN)₂, NH₄CNO, НCООNa. Саме такі речовини були використані хіміками у ролі вихідних для перших синтезів органічних речовин з неорганічних. У 1824 році видатний німецький хімік Ф. Велер, нагріваючи диціан з водою, одержав оксалатну кислоту НООС — СООН, у 1828 році він одержав сечовину СО(NН₂)₂, з ціанату амонію NН₄СNО. З часом органічний синтез почав швидко розвиватись, у 1845 році німецький хімік Г.Кольбе синтезував оцтову кислоту, у 1854 році М.Бертло одержав синтетичний жир, у 1861 році у Росії О.М. Бутлеров одержав цукристу речовину. У наш час одержані ще складніші речовини серед них вітаміни (вітамін В₁₂, Р.Б. Вудворд 1972р.), інсулін, лікарські препарати, полімерні матеріали з важливими властивостями. Органічні сполуки дуже поширені, різноманітні і численні, мають свої характерні особливості. Однією з таких є явище ізомерії. Його суть полягає у тому, що існують сполуки, які мають один і той же хімічний склад, однакові значення молекулярних мас, але різну будову, свої структури і через це мають різні фізико-хімічні властивості. Так, етиловий спирт С₂Н₅ОН, і диметиловий етер СН₃-О-СН₃ мають однакову кількість атомів Карбону, Гідрогену і Оксигену; молекулярна маса обох обох речовин однакова (46,07 а.о.м.). Але їх фізичні і хімічні властивості різні: етиловий спирт - рідина з t_кип = 78,4⁰С, необмежено розчинна у воді, а диметиловий етер — газ, практично не розчиняється у воді, хімічні властивості цих речовин також різні.

Саме явище ізомерії викликає велику різноманітність органічних сполук.

Органічні речовини мають набагато меншу термічну стійкість, ніж неорганічні, тому температури їх плавлення лежать в межах до 400⁰С, а більшість з них плавляться нижче 100 — 200⁰С. При нагріванні вище температур плавлення органічні сполуки зазнають глибоких хімічних змін, внаслідок чого утворюються суміші нових речовин. Якщо температуру підвищувати далі, то органічні речовини можуть повністю розкладатись і обвуглюватись. При нагріванні на повітрі або у струмені кисню органічні сполуки згоряють з утворенням вуглекислого газу і води (а деколи інших речовин).

В органічних сполуках основним типом зв'язку є ковалентний, через що органічні сполуки є переважно неелектролітами. Розчини цих речовин у більшості випадків не проводять електричний струм, хоч розчини органічних кислот , їх солей, органічних основ електропровідні.

Реакції між органічними сполуками ідуть досить повільно, тому органічні синтези продовжуються від кількох годин до кількох діб.

Органічні сполуки відіграють особливу і дуже важливу біологічну роль. Вони складають основу ферментів, гормонів, вітамінів, клітин живих організмів, регулюють процеси життєдіяльності, в тому числі росту, розмноження, формують генетичний код біологічних систем, є основними компонентами їжі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Карбон у природі.	\|	Хімічний склад харчових продуктів і їх вплив на здоров'я людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.