Вимірювання ефективності діяльності підприємства

Процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства методологічно пов`язаний передовсім із визначенням належного критерію і формування відповідної системі показників.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме:

- забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

- відображення ефективності використання всіх видів застосованих ресурсів;

- можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві;

- виконання головними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва.

Система показників ефективності виробництва має включати кілька груп:

1) часткові показники ефективності виробництва – через різноманітність видів витрат різних ресурсів широко використовується: продуктивність, фондовіддача, матеріаломісткість тощо.

2) узагальнюючі показники ефективності виробництва – забезпечують можливість порівняння часткових показників.

Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 7.1).

При оцінці ефективності виробництва необхідно враховувати особливості функціонування ринку, можливість зміни ринкових умов.

Так, наприклад, ефективність збільшення виробничої потужності і зниження середніх постійних витрат повинні враховувати можливі зміни в попиті на продукцію, що випускається, і зв'язану з цим зміну ціни продажів. Не виключена можливість значного коливання цін на споживані ресурси.

Використання прогнозів у різних оцінках, як і невизначеність досягнення кінцевого результату, завжди зв'язані з деяким ризиком. У світовій практиці підприємництва звичайно використовують такі способи зниження ризику:

- страхування, як основний спосіб знизити ризик економічних втрат від коливання цін на сировинні ресурси, псування вантажів і інших непередбачених обставин; для мінімізації цінових ризиків використовують так звані ринки ф'ючерсів (майбутні продажі-покупки по заздалегідь установлених ф'ючерсних цінах);

- диверсифікованість, що представляє спосіб зниження ризику

Таблиця 7.1

Система показників ефективності виробництва

Узагальнюючі показники	Часткові показники ефективності
праці (персоналу)	виробничих фондів	оборотних коштів	фінансових коштів
Рентабельність витрат на виробництво продукції	Продуктивність праці	Фондовіддача	Оборотність оборотних коштів	Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції)
Рентабельність активів підприємства	Трудомісткість одиниці продукції	Фондомісткість одиниці продукції	Період одного обороту оборотних коштів	Рентабельність інвестицій
Витрати на одиницю загальних витрат	Зарплато-місткість одиниці продукції	Матеріаломісткість одиниці продукції	Відносне вивільнення оборотних коштів	Строк окупності вкладених інвестицій
Рівень задоволення потреб ринку	Темпи зростання продуктивності праці	Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів
Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва	Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці
Відносне вивільнення працівників
Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу

шляхом розподілу інвестицій між декількома ризиковими активами; стосовно до виробничої сфери це може означати виготовлення товарів з різними споживчими властивостями;

- одержання більшої інформації про вибір і результати, що зв'язано з витратами на більш глибоке вивчення ринку.

В оцінці ефективності неминуче виявляється суперечливість суб'єктивних інтересів учасників підприємницьких відносин.

Так, наприклад, підприємець прагне до максимізації потенційного прибутку в довгостроковому періоді, а власники капіталу (акціонери) прагнуть до максимізації поточної прибутку (дивідендів).

Визначене протиріччя виявляється між інтересами підприємця і національною економікою через розбіжність так званої народногосподарської і госпрозрахункової ефективності. При плановій державній економіці в недавнім минулому це протиріччя згладжувалося обов'язковим використанням інструкції з розрахунків економічних ефектів, що враховують загальнодержавні інтереси.

Також виявляються різні підходи до оцінок економічної ефективності в залежності від тривалості розглянутих періодів.

У короткостроковому періоді звичайно розглядається ефективність заходів, не зв'язаних з одноразовими капітальними вкладеннями. Витрати на заходи включаються в поточні витрати і цілком відносяться на собівартість виготовленої продукції (через амортизацію). Ефект від таких заходів виявляється в кращому використанні виробничих ресурсів чи зниженні позавиробничих витрат, у цілому знижуючи повну собівартість продукції. Часто заходи носять організаційний характер, не вимагаючи особливих витрат на їхнє здійснення.

У довгостроковому періоді можуть піддаватися змінам усі фактори. Зміна факторів виробництва звичайно вимагає додаткових капітальних витрат на удосконалювання і заміну устаткування технологічних процесів чи реконструкцію усього виробництва. Створений при цьому додатковий капітал являє собою ресурс тривалого користування, що бере участь у виробничому процесі протягом багатьох років. Для оцінки ефективності капіталовкладень протягом тривалого періоду часу необхідно порівнювати майбутні доходи з витратами на момент придбання цього додаткового капіталу. Іншими словами, варто розрахувати поточну вартість майбутніх доходів. З цією метою використовується спеціальний розрахунковий прийом приведення доходів і витрат до єдиного моменту часу, що одержав назву дисконтування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та види ефекту і ефективності	\|	Напрямки та чинники підвищення ефективності діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.