Конформізм і його роль в управлінні колективом

Способи ініціювання адаптації команди до організаційних змін

Механізм прийняття компромісних рішень.

Швидкість прийняття та виконання рішень.

Наявність певних прав та обов'язків у членів групи.

Взаємини групи з керівництвом організації, її підрозділами, службами, посадовими особами, іншими групами.

Забезпеченість групи інформацією.

14.Формування витрат(матеріальних, трудових, фінансових),
пов'язаних з функціонуванням груп.

Після виникнення колективу проходить тривалий процес його організації або самоорганізації(якщо йдеться про неформальний колектив), що складається з декількох етапів.

На першому етапі в поведінці людей переважає індивідуалізм. Вони знайомляться один з одним, спостерігають оточення і демонструють їм власні можливості. Цей етап завершується або здійсненням описаного вище за соціометричного дослідження, або аналізом керівника. Багато хто при цьому займає вичікувальні позиції, уникає ворожості, спостерігає, аналізує.

На другому етапі відбувається зближення людей, встановлення між ними необхідних контактів і формування загальних норм поведінки, що «цементують» колектив, а також виникають спроби встановлення пріоритетів і захоплення влади.

На третьому етапі колектив стабілізується, формуються спільні цілі і норми, налагоджується надійна співпраця, що дозволяє отримувати гарантовані результати.

Надалі із зростанням зрілості колективу йому по плечу усе більш складні завдання, а довіра, існуюча між людьми, хороше знання ними один одного у ряді випадків дозволяють йому функціонувати на принципах самоврядування. При виконанні завдання або при відході декількох ключових постатей колектив реорганізується або розпадається.

В той же час будь-який колектив підстерігають дві серйозні небезпеки, одна з яких — виникнення «розкольницьких» угрупувань, що ґрунтуються на спільності цілей, потреб, інтересів, що переслідують корисливі цілі і прагнучих захопити владу. Це проявляється в так званій групівщині, що характеризується тим, що групи відособляються, не звертають увагу на потреби і потреби інших, некритично ставляться до себе і своєї ролі в організації, вважають себе непогрішним, невразливим, непереможним. Для такого колективу характерні однодумність і конформізм його членів. Іншою небезпекою є бюрократизація колективу, в основі якої лежить його прагнення до спокійного життя

Силу і впливовість колективу багато в чому надає конформізм (від лат. — подібний, схожий) його членів, тобто безумовне прийняття ними існуючого порядку речей, що панують в групі думок, пристосування до них на основі відмови від самостійних думок і дій.

В результаті формується групова однодумність, заснована на пригніченні окремою особою своїх дійсних поглядів на яке-небудь явище і підтримці загальної думки з тим, щоб не порушувати гармонію групи. Оскільки ніхто не висловлює думок, відмінних від інших, і не пропонує іншу, протилежну точку зору, кожен вважає, що усі думають однаково.

У основі конформізму лежить страх зіпсувати стосунки з колективом, бути відторгнутим їм, піддатися виключенню з нього — остракізму, що в давнину, наприклад, вело до неминучої загибелі.

Міра конформізму залежить від визначеності і складності вирішуваної задачі, положення людини в групі, значення групи для нього. Так, індивіди з високим статусом схильні до меншого тиску, а чим привабливіше група для людини, чим ближче йому спільні цілі, тим він більше підкоряється їй.

З точки зору інтересів колективу в цілому конформізм має немало позитивних сторін: забезпечує виживаність в критичні моменти, полегшує організацію спільної діяльності людей, позбавляє від роздумів, як поводитися, надаючи поведінці стандартність в звичайних ситуаціях і передбачуваність в нестандартних, полегшує інтеграцію індивіда в колективі.

Без конформізму не може бути згуртованого колективу, і тому новачки, перш ніж будуть прийняті в нього, проходять перевірку на відданість йому, тобто на здатність до конформістської поведінки. І якщо така відсутня, людина навряд чи зможе знайти в колективі для себе місце.

Міра конформізму того або іншого суб'єкта визначається рядом конкретних обставин, і передусім характером межособистістних стосунків в колективі(дружні, наприклад, требу-ют від людини більшої поступливості що оточує, чим напружені).

На конформізм впливає можливість приймати самостійні рішення і вільно висловлювати свої судження: якщо людина діє під постійним наглядом і контролем, а його думка ніким не підтримується, він швидше робитиме те, що від нього вимагають.

Конформізм залежить і від розміру самого колективу — найбільш сильний він в первинних групах, особливо тріадах, в яких усі постійно знаходяться на видноті один у одного. Причина полягає в тому, що конформістська поведінка стимулює незначну перевагу в три «голоси».

Груповий тиск — чи не найсильніший спосіб впливу на поведінку людини у рамках колективу

Модель Айсберг управління змінами(Ф. Кругер)

За спостереженнями автора моделі більшість керівників при управлінні приділяють увагу видимої частини організації, забуваючи про те, що основні важелі не лежать на поверхні.

Для ефективного управління змінами Ф. Кругер запропонував модель "Айсберг управління змінами".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття групи та переформування її в команду. Типи корпоративних команд.	\|	Поверхневе управління - верхня частина айсберга

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.