• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хімічні властивості

Таблиця 2. Межі міцності деяких матеріалів

Механічні властивості

Міцність-здатність матеріалу пручатися внутрішнім напруженням, що виникають в результаті дії зовнішніх сил (навантажень).

Під дією зовнішніх сил матеріал деформується. Деформації можуть бути пружними, якщо вони зникають після зняття навантаження, і залишковими, якщо після зняття навантаження вони залишаються.

Пружність - властивість матеріалу відновлювати свою форму (тверді тіла) і об'єм (рідини і гази) після припинення дії сил, що викликали їх деформацію. При достатньо великих навантаженнях тверді тіла втрачають пружність і деформуються пластично. Малі деформації твердого пружного тіла пропорційні прикладеному навантаженню. Деформація при достатній її розвитку призводить до руйнування матеріалу. При цьому для матеріалу, що знаходиться в крихкому стані, руйнування настає при досягненні граничного значення пружної деформації, а для пластичного матеріалу - при досягненні ним двох граничних станів: переходу пружної деформації в пластичну і переходу від пластичної деформації до руйнування матеріалу .

Напруга матеріалу - внутрішня сила взаємодії, що припадає на одиницю площі. Величина напруги в кожній точці перетину є мірою внутрішніх сил, що виникають в матеріалі як результат де формації, викликаної зовнішніми силами.

Напруга σ, МПа, обчислюють за формулою σ = F/S, де F - внутрішня сила взаємодії, даН; S – площа поперечного перерізу зразка, см².

Напруга, відповідне навантаження, при якій стається руйнування матеріалу, називається межею міцності матеріалу. В залежності від виду деформації під навантаженням розрізняють межі міцності при стисненні R Ст, вигині Rвиг,ростягнені Rрост (табл. 2), які визначають відношенням руйнує сили до площі поперечного розсічення зразка.

Коефіцієнт запасу міцності при статичному навантаженні поранений: для пластичних матеріалів 2,4-2,6; для тендітних 3 –9 при ударному навантаженню пластичний матеріал має коефіціент запасу міцності 2,8-5; Атаху ^ ^ доп, де огтаХ - най-більші напруги, що виникають в матеріалі при прийн-вії зовнішніх сил.

Коефіцієнт конструктивної якості / Ск (міцнісні-масовий коефіцієнт) - відношення межі міцності при стисненні (МПа) до щільності матеріалу в природному складі (кг/м3). Наприклад, Кк бетону - 0,006, цегляної кладки - 0,003, високоякісної сталі - 0,13, граніта-0,04-0,09.

Крихкість - властивість матеріалу під дією зовнішніх сил руйнуватися відразу, не виявляючи скільки-небудь значних деформацій. Крихкі матеріали (чугун, бетон, скло, граніти, мармури, керамічні плитки та ін) погано пручаються удару.

Пластичність - здатність матеріалу під дей-наслідком навантаження змінювати свою форму і без ознак руйнування повністю зберігати її після зняття навантаження.На відміну від тендітних пластичні матеріали руйнуються лише після значної залишкової деформації (наприклад, маловуглецевої сталь, мідь, бітуми).

Твердість - властивість матеріалу чинити опір проникненню в нього більш твердих тіл. Твердість матеріалів H_в, ГПа, характеризується числом твердості за Брінеллем і визначається як частка від ділення величини вдавлюють сили на величину кульової поверхні лунки - відбитка від кульки з загартованої сталі.

Стираність- здатність матеріалу витримувати вплив стираючих зусиль зусиль. Стійкість матеріалів до стирання відіграє важливу роль при влаштуванні покриттів підлог, сходових ступенів, а також при випробуванні). (Твердевшіх розчинів і бетонів. Стираність матеріалів визначають на спеціальних приладах.

Розчинність –можливість матеріалу розчинятись в тому чи іншому розчиннику. Мірою розчинності матеріалу при даних умовах служить концентрація в розчині. Якщо матеріал під дією розчинника погіршує свої властивості, то розчинність виявляється негативним фактором. Якщо ж розчинність використовується як складова частина технології (при виготовленні мастик), то вона стає позитивним фактором.

Корозійна стійкість - здатність матеріалу зберігати свої властивості в умовах агресивного середовища. До агресивних середовищ відносяться вода (прісна і морська)., ​​Гази, розчини кислот, лугів і солей, а також органічні розчинники.

Кисло-і лугостійкість - здатність матеріалу чинити опір дії кислот і лугів, не змінюючи своїх властивостей. Кислотостійкістю володіють солі сильних кислот (азотної, соляної, кремнефтористого), деякі полімерні матеріали, а також спеціальні керамічні плитки. Лугостійкі вважаються пігменти (охра, умбра та ін), які застосовуються при влаштуванні мозаїчних і ксилолітових покриттів підлог, а також підлог типу «брекчія»

Газостійкість - здатність матеріалу не вступати в реакцію з газами навколишнього середовища. Матеріали, застосовувані в облицювальних роботах, повинні бути стійкими в основному до вуглекислого газу і сірководню.

Читайте також:

1. Аеродинамічні властивості колісної машини
2. Аналізатори людини та їхні властивості.
3. Аналізатори людини та їхні властивості.
4. Атрибутивні ознаки і властивості культури
5. Білки, властивості, роль в життєдіяльності організмів.
6. Біосфера Землі, її характерні властивості
7. Біохімічні зміни в організмі при розтренуванні і перетренуванні
8. Біохімічні основи розвитку витривалості
9. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
10. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності
11. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
12. Будова і властивості аналізаторів

Переглядів: 742