Методи оцінки ТМЗ

В умовах ринкової економіки питання оцінки запасів дуже актуальні. Адже ціни на матеріальні ресурси можуть часто змінюватися під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує матеріали впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання, за якими цінами оцінювати витрачені матеріали (запаси) та їх залишок на кінець звітного періоду?

За міжнародними СБО (стандарт № 2), в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Найважливішими з них є:

1) перше надходження – перший видаток (ФАЙФО);

2) середньозважена собівартість;

3) останнє надходження – перший видаток (ЛАЙФО);

4) ідентифікована собівартість конкретної партії.

Метод ФАЙФО (FIFO) припускає, що матеріали, які придбані першими, першими відпускатимуться на виробництво, чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані матеріали (запаси), а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням С_п та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.

Метод ЛАЙФО (LIFO) припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. С_к запасів оцінюється в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікованої собівартості викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві. Як правило, це індивідуальні замовлення – літак, коштовності, автомобіль, нерухомість. Облік витрат і калькулювання собівартості здійснюється окремо по кожному замовленню. При виробництві великих партій або їх реалізації цей метод не застосовується.

Розглянемо оцінку запасів за наведеними вище методами на конкретному прикладі. Нагадаємо, що при системі періодичного обліку запасів фактична собівартість витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначається загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період та їх залишку на початок періоду. При системі постійного обліку запасів вартість реалізованих товарів визначається по кожній партії відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Приклад. Вихідні дані про рух товару “Люкс” за місяць.

Дата	Операції	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, $
01.11.	С_п
15.11.	Придбано
20.11.	Продано
24.11.	Придбано
28.11.	Продано

І. Система періодичного обліку запасів

Залишок товару “Люкс” на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць.

Метод ФАЙФО

Залишок товару, в т.ч.

Разом: $ 224

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Системи (методи) обліку ТМЗ	\|	Оцінка і відображення ТМЗ в балансі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.