• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація розробки та впровадження технічно обґрунтованих норм праці

В наш час у сільському господарстві застосовується велика кіль­кість норм праці, які за необхідністю слід аналізувати, переглядати та оновляти. Для цього в Україні склалися певна система нормативної служби і форми взаємовідносин між сільськогосподарськими підпри­ємствами та нормативно-дослідними установами з питань розробки і впровадження у виробництво науково обґрунтованих норм праці. Для цього, а також для надання методичної допомоги господарствам з питань нормування праці створено нормативно-дослідну мережу, що скла­дається із зональних та обласних станцій, а також нормувальних пунктів. Зокрема, для вирішення практичних завдань нормування праці у сільському господарстві України ця мережа включає в себе Центральну республіканську сільськогосподарську нормативно-дослідну станцію (ЦРСГНДС), 5 зональних та 20 обласних станцій. Сюди ж слід включа­ти відповідні відділи організації праці різних рівнів, а також економічні служби сільськогосподарських підприємств.

Вся діяльність перерахованих установ регулюється визначеними положеннями. Згідно з цим ЦРСГНДС розробляє трудові норми й нормативи па нову техніку, падає методичну допомогу з питань норму­вання зональним та обласним станціям, організовує та контролює робо­ту по підготовці збірників типових норм праці та інших нормативних матеріалів.

Зональні нормативно-дослідні станції вивчають трудові процеси, аналізують вплив різних нормоутворюючих факторів на величину тру­дових затрат, виконання діючих норм у господарствах, а також правиль­ність їх розрахунку, використання й перегляду. Зональні станції беруть участь у розробці республіканських типових норм та інших нормативів із праці, в їх апробації та роблять висновки, вивчають, узагальнюють і розповсюджують передовий досвід нормування праці у регіоні, дослід­жують ефективність упровадження технічно обґрунтованих норм праці у виробництво і т. ін.

Обласні станції займаються проведенням фотохронометражних спостережень та їх первинною обробкою, надають практичну допомогу господарствам у паспортизації виробництва та впровадженні технічно обґрунтованих норм праці, здійснюють оцінку пристроїв, пристосувань та документів, що використовуються у процесі нормування праці і т. ін.

Безпосередньо у господарствах робота по нормуванню праці по­кладається на економічну службу. Через велике різномаїття технічних, технологічних та організаційних рішень у галузі необхідну допомогу тут мають надати керівники й спеціалісти господарств. Крім цього, діяль­ність економічної служби полягає у забезпеченні господарств збірниками типових норм і нормативів, ознайомленій з ними працівників і спеціа­лістів, а також у здійсненні оперативного контролю за правильністю застосування норм і рівнем їх виконання. В число інших обов'язків економістів з праці входять організація обліку умов використання обсягів робіт і затрат робочого часу, аналіз ступеня використання норм і розробка заходів по вдосконаленню нормування праці, участь у паспортизації полів, ферм, багаторічних насаджень та інших виробни­чих об'єктів, організація й проведення спостережень, їх аналіз і розроб­ка тимчасових норм праці па окремі види робіт, проведення виробничо­го інструктажу тощо.

Спеціалізація діяльності установ і спеціалістів господарств у справі нормування праці дозволяє у порівняно короткий строк і з мінімальними затратами праці розробляти обґрунтовані норми праці з наступним упровадженням їх у виробництво.

В системі сільськогосподарського виробництва розробка норма­тивних матеріалів по нормуванню праці здійснюється за певною програ­мою, згідно з якою розробляються галузеві й міжгалузеві нормативні збірники, збірники єдиних і типових норм праці. В Україні роботу по розробці збірників норм праці очолює ЦРСГНДС чи одна із зональних станцій, а виконавцями виступають зональні та обласні станції.

Нормативні матеріали розробляються у певній послідовності. На першому етапі виконавці вивчають необхідну методичну літературу й матеріали паспортизації умов виробництва, розробляють і узгоджують робочі плани, а також досліджують зміст трудових процесів і визнача­ють сукупність нормоутворюючих факторів, що впливають на величину норм праці.

На другому етапі проводяться хронографічні спостереження та інші експериментальні й дослідні роботи, здійснюється обробка зібраних даних.

На третьому етапі аналізуються хронографічні спостереження та інші зібрані матеріали, оцінюється ступінь впливу нормоутворюючих факторів на величину норм праці, раціоналізується організація трудо­вих процесів, розраховуються норми й нормативи праці, готується про­ект збірника норм, а також інструктивні вказівки щодо їх апробації.

У подальшому проект збірника розмножується, норми апробу­ються, в результаті чого визначається відповідність проектних норм сучасному рівню технології й організації виробництва, перевіряється, чи взяті до уваги у нормах праці місцеві природно-економічні умови, визначається економічна ефективність впровадження техніко обґрунтованих норм виробітку.

Норми праці апробовуються, надаються конкретні пропозиції й рекомендації щодо їх зміни і доповнення збірників типових норм. Після цього документи узгоджуються з представниками профспілок і пред­ставляються па затвердження в Мінсільгосппрод України.

Затверджені збірники апробованих норм праці надходять у госпо­дарства, в яких і впроваджуються у виробництво. Впровадження норм праці — проблема не менш складна, ніж їх розробка. Викликано це тим, що необхідність ломки психологічних стереотипів у виконавців вимагає цілеспрямованих зусиль не тільки економічної, а й технологічних служб господарства. Для цього розробляються заходи, спрямовані на посилен­ня трудової дисципліни, і головне, створення таких організаційно-технічних умов, які були передбачені при розробці норм.

У подальшому не пізніше ніж за два тижні до впровадження нових норм виробітку керівники й спеціалісти господарства доводять їх до виконавців, розробляють і здійснюють заходи по вдосконаленню трудо­вих процесів та організації праці, передбачених у запропонованих збірниках норм. Паралельно проводять масову роз'яснювальну роботу серед робітників, знайомлять їх із передовими методами праці.

Великого значення при цьому набуває виробничий інструктаж, який, залежно від мети, характеру й особливостей виробництва, буває усний, письмовий (у вигляді інструкцій, пам'яток), наочний (показ фільмів, наочності) та екскурсійний. Найбільш розповсюджений вид – усний інструктаж. При проведенні інструктажу робочому поряд із дове­деним завданням демонструють способи найефективнішого його вико­нання, необхідні знаряддя виробництва.

Враховуючи кількість і кваліфікацію виконавців, інструктаж може бути індивідуальним і груповим. До його проведення доцільно залучати передовиків і новаторів виробництва, що добре засвоїли всі тонкощі трудових операцій.

Викладений порядок розробки, затвердження і впровадження норм і нормативів праці у сільськогосподарське виробництво передбачений відповідними державними документами. Ними також допускається, що господарство, використовуючи, як правило, типові чи єдині норми виробітку й обслуговування, може змінювати їх за визначених умов. Зокрема, при суттєвих змінах умов виробництва (впровадження нової техніки, підвищені полеглість хлібів чи вологість ґрунту та ін.) госпо­дарство самостійно розробляє тимчасові норми виробітку в порядку, викладеному вище. Тимчасові норми встановлюються на період до трьох місяців і затверджуються адміністрацією по узгодженню з проф­спілковим комітетом.

Для жінок-механізаторів, які працюють на тракторах і комбайнах, норми виробітку знижені на 10% проти діючих у господарстві.

Для молодих механізаторів, що закінчили професійно-технічні учи­лища чи курси механізаторів і зайняті па механізованих роботах та ремонті сільськогосподарської техніки, норми виробітку протягом пер­ших трьох місяців знижуються, але не більше ніж на 40%. В наступні три місяці самостійної роботи норми можуть бути знижені не більше ніж на 20%.

Важливою функцією економічної служби господарств є облік, аналіз і узагальнення відомостей про рівень виконання норм виробітку. Вихідними даними для обліку й аналізу рівня виконання діючих норм є первинні документи обліку (наряди, облікові листи трактористів-машиністів і т. ін.). Добре налагоджений облік дає повну уяву про ступінь виконання норм праці, адже недовиконання чи перевиконання норм значною кількістю виконавців виявить неправильний розрахунок норм. Слід, однак, урахувати, що перевиконання може бути зумовлене збільшеною тривалістю зміни, а недовиконання — поганою організацією праці. В таких випадках ці дані стають предметом ґрунтовного аналізу трудових процесів у галузі.

В процесі аналізу визначають рівень виконання норм у розрізі окремих видів робіт і агрегатів, середній процент виконання за видами робіт і виконавцями, питому вагу робіт, охоплених технологічно обґрунтованим нормуванням, та інші показники.

Рівень виконання норм виробітку (У_вик) визначається відношенням середньозмінного фактичного виробітку за даним видом робіт чи гру­пою виконавців до діючої в конкретних умовах норми.

а з урахуванням тривалості робочої зміни формула набуває вигляду:

де W_ф – фактичний рівень виконання норми;

Н_зм – діюча норма праці;

Т_зм – встановлена тривалість зміни;

Т_е – фактична тривалість зміни;

К – кількість виконавців.

Аналітична форма наведеного співвідношення дозволяє нівелювати певною мірою вплив тривалості зміни на рівень виконання норм виробітку. Наприклад, на скошуванні гороху у валки діюча норма виробітку за 7-годшший робочий день становила 25,0 га. Фактично ж за 9,5-годишшй робочий день виконання норм виробітку на цій роботі за запропонованою формулою:

тим часом, як рівень виконання змінної норми без обліку фактично відпрацьованого часу

Середній рівень виконання норм праці розраховують як відно­шення суми середньозваженої кількості змін до рівня виконання норм виробітку в процентах до загальної кількості змін:

де п₁, п₂, ..., п_п – кількість змін з відповідним рівнем норм;

к₁, к₂, ..., к_п – рівень виконання норм праці по кожній групі зміни;

п_заг – загальна кількість змін.

В процесі аналізу визначають за необхідністю також коефіцієнти напруженості норм праці (К_нн) та нормування праці (К_нп).

де q – середній процент перевиконання норм виробітку;

Ч_п – кількість працівників, праця яких нормується;

Ч_заг – загальна кількість працівників на підприємстві.

Аналіз рівня нормування праці на підприємстві доцільно поєдну­вати з проведенням фотохронометражних спостережень. В ході таких досліджень встановлюють стан нормування праці на конкретних ділян­ках господарства, виявляють причини їх недовиконання або перевико­нання, а також резерви підвищення обґрунтованості трудових норм та нормативів, розробляють заходи щодо їх уточнення та перегляду.

Необхідність у перегляді діючих норм виробітку зумовлена перш за все змінами в організаційно-технічних умовах праці і, зокрема, по­явою нової техніки та більш досконалої технології виробництва. Потре­бують перегляду й застарілі норми виробітку, а також діючі норми після впровадження прогресивних методів організації праці й виробництва.

Перегляд норм виробітку здійснює комісія, у склад якої, крім нормувальників, входять галузеві спеціалісти, представники профспілок та новатори виробництва. Комісія розробляє програму перегляду норм та нормативів у розрізі окремих виробничих ділянок та підрозділів з урахуванням їх специфіки. Особлива увага звертається на матеріали атестації робочих місць, а також узагальнення досвіду та причин пере­виконання норм праці.

В ході перегляду норм праці виконавців знайомлять з метою та результатами впроваджуваних заходів, акцентуючи при цьому їх увагу на необхідності посилення взаємозв'язку праці робітників з кінцевими результатами їхньої роботи.

В умовах розвитку підрядних відносин та оренди основною тенденцією перегляду норм виступає поступовий перехід до укрупнених норм праці та лапок виробництва — робочих груп, бригад. Розширене упровадження різного роду поточних ліній та взаємопов'язаних робіт сприятиме перегляду звичайних норм у бік комплексних. При колек­тивних трудових затратах, що збільшуються, настає потреба в нормати­вах затрат праці в розрахунку на 1 га, голову худоби або одиницю продукції. Зростає значення нормативів робочого часу на окремі роботи та їх комплекси. Перераховані тенденції видозмінених норм і нормативів праці у сільському господарстві зумовлені техніко-технологічними та організаційними аспектами його розвитку, котрі є об'єктивними переду­мовами перспективного перегляду норм виробітку.

Впровадження технічно обґрунтованих норм праці дає помітний економічний ефект, визначення котрого набуває важливого значення для оцінки затрат по розробці та впровадженню таких норм. Основними показниками ефективності впровадження нових норм можуть виступа­ти приріст продуктивності праці в конкретній галузі, економія або перевитрати трудових і матеріальних ресурсів.

Приріст продуктивності праці від упровадження технічно обґрунтованих норм праці визначають за відношенням затрат праці при діючих і впроваджуваних нормах за формулою:

де Т_д, Т_в – затрати праці на трудовий процес відповідно до й після впровадження нових норм праці.

Економія затрат праці в річному обчисленні при цьому

де К – кількість випадків застосування технічно обґрунтованої норми виробітку на роботі визначеного виду.

Економію матеріально-грошових затрат можна розрахувати, вихо­дячи з матеріалів технологічних карт, порівнянням обсягів механізо­ваних робіт при діючих і впроваджуваних нормах виробітку. Економія ресурсів (Е_р) по конкретному виду робіт визначається за формулою:

де О_р – розрахунковий обсяг роботи, га, ц, т;

З_д, З_в – затрати матеріально-грошових засобів при відповідно діючих і впроваджуваних нормах виробітку або обслуговування.

У господарстві, наприклад, передбачається провести оранку 590 га ріллі при нормі виробітку на оранці 5,4 га. Технічно обґрунтована змінна норма виробітку тут – 5,9 га. Зважаючи на це, на весь обсяг робіт знадобиться 109,3 нормо-зміни при згідно з діючою нормою і 100,0 нормо-змін – із впровадженою.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. II. Організація перевезень
4. II. Організація перевезень
5. III. Етапи розробки програмного забезпечення
6. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
7. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
8. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
9. Адаптація працівників.
10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
11. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
12. Адміністративно-територіальна організація

Переглядів: 1591