МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Організація розробки та впровадження технічно обґрунтованих норм праціВ наш час у сільському господарстві застосовується велика кількість норм праці, які за необхідністю слід аналізувати, переглядати та оновляти. Для цього в Україні склалися певна система нормативної служби і форми взаємовідносин між сільськогосподарськими підприємствами та нормативно-дослідними установами з питань розробки і впровадження у виробництво науково обґрунтованих норм праці. Для цього, а також для надання методичної допомоги господарствам з питань нормування праці створено нормативно-дослідну мережу, що складається із зональних та обласних станцій, а також нормувальних пунктів. Зокрема, для вирішення практичних завдань нормування праці у сільському господарстві України ця мережа включає в себе Центральну республіканську сільськогосподарську нормативно-дослідну станцію (ЦРСГНДС), 5 зональних та 20 обласних станцій. Сюди ж слід включати відповідні відділи організації праці різних рівнів, а також економічні служби сільськогосподарських підприємств. Вся діяльність перерахованих установ регулюється визначеними положеннями. Згідно з цим ЦРСГНДС розробляє трудові норми й нормативи па нову техніку, падає методичну допомогу з питань нормування зональним та обласним станціям, організовує та контролює роботу по підготовці збірників типових норм праці та інших нормативних матеріалів. Зональні нормативно-дослідні станції вивчають трудові процеси, аналізують вплив різних нормоутворюючих факторів на величину трудових затрат, виконання діючих норм у господарствах, а також правильність їх розрахунку, використання й перегляду. Зональні станції беруть участь у розробці республіканських типових норм та інших нормативів із праці, в їх апробації та роблять висновки, вивчають, узагальнюють і розповсюджують передовий досвід нормування праці у регіоні, досліджують ефективність упровадження технічно обґрунтованих норм праці у виробництво і т. ін. Обласні станції займаються проведенням фотохронометражних спостережень та їх первинною обробкою, надають практичну допомогу господарствам у паспортизації виробництва та впровадженні технічно обґрунтованих норм праці, здійснюють оцінку пристроїв, пристосувань та документів, що використовуються у процесі нормування праці і т. ін. Безпосередньо у господарствах робота по нормуванню праці покладається на економічну службу. Через велике різномаїття технічних, технологічних та організаційних рішень у галузі необхідну допомогу тут мають надати керівники й спеціалісти господарств. Крім цього, діяльність економічної служби полягає у забезпеченні господарств збірниками типових норм і нормативів, ознайомленій з ними працівників і спеціалістів, а також у здійсненні оперативного контролю за правильністю застосування норм і рівнем їх виконання. В число інших обов'язків економістів з праці входять організація обліку умов використання обсягів робіт і затрат робочого часу, аналіз ступеня використання норм і розробка заходів по вдосконаленню нормування праці, участь у паспортизації полів, ферм, багаторічних насаджень та інших виробничих об'єктів, організація й проведення спостережень, їх аналіз і розробка тимчасових норм праці па окремі види робіт, проведення виробничого інструктажу тощо. Спеціалізація діяльності установ і спеціалістів господарств у справі нормування праці дозволяє у порівняно короткий строк і з мінімальними затратами праці розробляти обґрунтовані норми праці з наступним упровадженням їх у виробництво. В системі сільськогосподарського виробництва розробка нормативних матеріалів по нормуванню праці здійснюється за певною програмою, згідно з якою розробляються галузеві й міжгалузеві нормативні збірники, збірники єдиних і типових норм праці. В Україні роботу по розробці збірників норм праці очолює ЦРСГНДС чи одна із зональних станцій, а виконавцями виступають зональні та обласні станції. Нормативні матеріали розробляються у певній послідовності. На першому етапі виконавці вивчають необхідну методичну літературу й матеріали паспортизації умов виробництва, розробляють і узгоджують робочі плани, а також досліджують зміст трудових процесів і визначають сукупність нормоутворюючих факторів, що впливають на величину норм праці. На другому етапі проводяться хронографічні спостереження та інші експериментальні й дослідні роботи, здійснюється обробка зібраних даних. На третьому етапі аналізуються хронографічні спостереження та інші зібрані матеріали, оцінюється ступінь впливу нормоутворюючих факторів на величину норм праці, раціоналізується організація трудових процесів, розраховуються норми й нормативи праці, готується проект збірника норм, а також інструктивні вказівки щодо їх апробації. У подальшому проект збірника розмножується, норми апробуються, в результаті чого визначається відповідність проектних норм сучасному рівню технології й організації виробництва, перевіряється, чи взяті до уваги у нормах праці місцеві природно-економічні умови, визначається економічна ефективність впровадження техніко обґрунтованих норм виробітку. Норми праці апробовуються, надаються конкретні пропозиції й рекомендації щодо їх зміни і доповнення збірників типових норм. Після цього документи узгоджуються з представниками профспілок і представляються па затвердження в Мінсільгосппрод України. Затверджені збірники апробованих норм праці надходять у господарства, в яких і впроваджуються у виробництво. Впровадження норм праці — проблема не менш складна, ніж їх розробка. Викликано це тим, що необхідність ломки психологічних стереотипів у виконавців вимагає цілеспрямованих зусиль не тільки економічної, а й технологічних служб господарства. Для цього розробляються заходи, спрямовані на посилення трудової дисципліни, і головне, створення таких організаційно-технічних умов, які були передбачені при розробці норм. У подальшому не пізніше ніж за два тижні до впровадження нових норм виробітку керівники й спеціалісти господарства доводять їх до виконавців, розробляють і здійснюють заходи по вдосконаленню трудових процесів та організації праці, передбачених у запропонованих збірниках норм. Паралельно проводять масову роз'яснювальну роботу серед робітників, знайомлять їх із передовими методами праці. Великого значення при цьому набуває виробничий інструктаж, який, залежно від мети, характеру й особливостей виробництва, буває усний, письмовий (у вигляді інструкцій, пам'яток), наочний (показ фільмів, наочності) та екскурсійний. Найбільш розповсюджений вид – усний інструктаж. При проведенні інструктажу робочому поряд із доведеним завданням демонструють способи найефективнішого його виконання, необхідні знаряддя виробництва. Враховуючи кількість і кваліфікацію виконавців, інструктаж може бути індивідуальним і груповим. До його проведення доцільно залучати передовиків і новаторів виробництва, що добре засвоїли всі тонкощі трудових операцій. Викладений порядок розробки, затвердження і впровадження норм і нормативів праці у сільськогосподарське виробництво передбачений відповідними державними документами. Ними також допускається, що господарство, використовуючи, як правило, типові чи єдині норми виробітку й обслуговування, може змінювати їх за визначених умов. Зокрема, при суттєвих змінах умов виробництва (впровадження нової техніки, підвищені полеглість хлібів чи вологість ґрунту та ін.) господарство самостійно розробляє тимчасові норми виробітку в порядку, викладеному вище. Тимчасові норми встановлюються на період до трьох місяців і затверджуються адміністрацією по узгодженню з профспілковим комітетом. Для жінок-механізаторів, які працюють на тракторах і комбайнах, норми виробітку знижені на 10% проти діючих у господарстві. Для молодих механізаторів, що закінчили професійно-технічні училища чи курси механізаторів і зайняті па механізованих роботах та ремонті сільськогосподарської техніки, норми виробітку протягом перших трьох місяців знижуються, але не більше ніж на 40%. В наступні три місяці самостійної роботи норми можуть бути знижені не більше ніж на 20%. Важливою функцією економічної служби господарств є облік, аналіз і узагальнення відомостей про рівень виконання норм виробітку. Вихідними даними для обліку й аналізу рівня виконання діючих норм є первинні документи обліку (наряди, облікові листи трактористів-машиністів і т. ін.). Добре налагоджений облік дає повну уяву про ступінь виконання норм праці, адже недовиконання чи перевиконання норм значною кількістю виконавців виявить неправильний розрахунок норм. Слід, однак, урахувати, що перевиконання може бути зумовлене збільшеною тривалістю зміни, а недовиконання — поганою організацією праці. В таких випадках ці дані стають предметом ґрунтовного аналізу трудових процесів у галузі. В процесі аналізу визначають рівень виконання норм у розрізі окремих видів робіт і агрегатів, середній процент виконання за видами робіт і виконавцями, питому вагу робіт, охоплених технологічно обґрунтованим нормуванням, та інші показники. Рівень виконання норм виробітку (Увик) визначається відношенням середньозмінного фактичного виробітку за даним видом робіт чи групою виконавців до діючої в конкретних умовах норми. а з урахуванням тривалості робочої зміни формула набуває вигляду: де Wф – фактичний рівень виконання норми; Нзм – діюча норма праці; Тзм – встановлена тривалість зміни; Те – фактична тривалість зміни; К – кількість виконавців. Аналітична форма наведеного співвідношення дозволяє нівелювати певною мірою вплив тривалості зміни на рівень виконання норм виробітку. Наприклад, на скошуванні гороху у валки діюча норма виробітку за 7-годшший робочий день становила 25,0 га. Фактично ж за 9,5-годишшй робочий день виконання норм виробітку на цій роботі за запропонованою формулою: тим часом, як рівень виконання змінної норми без обліку фактично відпрацьованого часу Середній рівень виконання норм праці розраховують як відношення суми середньозваженої кількості змін до рівня виконання норм виробітку в процентах до загальної кількості змін: де п1, п2, ..., пп – кількість змін з відповідним рівнем норм; к1, к2, ..., кп – рівень виконання норм праці по кожній групі зміни; пзаг – загальна кількість змін. В процесі аналізу визначають за необхідністю також коефіцієнти напруженості норм праці (Кнн) та нормування праці (Кнп). де q – середній процент перевиконання норм виробітку; Чп – кількість працівників, праця яких нормується; Чзаг – загальна кількість працівників на підприємстві. Аналіз рівня нормування праці на підприємстві доцільно поєднувати з проведенням фотохронометражних спостережень. В ході таких досліджень встановлюють стан нормування праці на конкретних ділянках господарства, виявляють причини їх недовиконання або перевиконання, а також резерви підвищення обґрунтованості трудових норм та нормативів, розробляють заходи щодо їх уточнення та перегляду. Необхідність у перегляді діючих норм виробітку зумовлена перш за все змінами в організаційно-технічних умовах праці і, зокрема, появою нової техніки та більш досконалої технології виробництва. Потребують перегляду й застарілі норми виробітку, а також діючі норми після впровадження прогресивних методів організації праці й виробництва. Перегляд норм виробітку здійснює комісія, у склад якої, крім нормувальників, входять галузеві спеціалісти, представники профспілок та новатори виробництва. Комісія розробляє програму перегляду норм та нормативів у розрізі окремих виробничих ділянок та підрозділів з урахуванням їх специфіки. Особлива увага звертається на матеріали атестації робочих місць, а також узагальнення досвіду та причин перевиконання норм праці. В ході перегляду норм праці виконавців знайомлять з метою та результатами впроваджуваних заходів, акцентуючи при цьому їх увагу на необхідності посилення взаємозв'язку праці робітників з кінцевими результатами їхньої роботи. В умовах розвитку підрядних відносин та оренди основною тенденцією перегляду норм виступає поступовий перехід до укрупнених норм праці та лапок виробництва — робочих груп, бригад. Розширене упровадження різного роду поточних ліній та взаємопов'язаних робіт сприятиме перегляду звичайних норм у бік комплексних. При колективних трудових затратах, що збільшуються, настає потреба в нормативах затрат праці в розрахунку на 1 га, голову худоби або одиницю продукції. Зростає значення нормативів робочого часу на окремі роботи та їх комплекси. Перераховані тенденції видозмінених норм і нормативів праці у сільському господарстві зумовлені техніко-технологічними та організаційними аспектами його розвитку, котрі є об'єктивними передумовами перспективного перегляду норм виробітку. Впровадження технічно обґрунтованих норм праці дає помітний економічний ефект, визначення котрого набуває важливого значення для оцінки затрат по розробці та впровадженню таких норм. Основними показниками ефективності впровадження нових норм можуть виступати приріст продуктивності праці в конкретній галузі, економія або перевитрати трудових і матеріальних ресурсів. Приріст продуктивності праці від упровадження технічно обґрунтованих норм праці визначають за відношенням затрат праці при діючих і впроваджуваних нормах за формулою: де Тд, Тв – затрати праці на трудовий процес відповідно до й після впровадження нових норм праці. Економія затрат праці в річному обчисленні при цьому де К – кількість випадків застосування технічно обґрунтованої норми виробітку на роботі визначеного виду. Економію матеріально-грошових затрат можна розрахувати, виходячи з матеріалів технологічних карт, порівнянням обсягів механізованих робіт при діючих і впроваджуваних нормах виробітку. Економія ресурсів (Ер) по конкретному виду робіт визначається за формулою: де Ор – розрахунковий обсяг роботи, га, ц, т; Зд, Зв – затрати матеріально-грошових засобів при відповідно діючих і впроваджуваних нормах виробітку або обслуговування. У господарстві, наприклад, передбачається провести оранку 590 га ріллі при нормі виробітку на оранці 5,4 га. Технічно обґрунтована змінна норма виробітку тут – 5,9 га. Зважаючи на це, на весь обсяг робіт знадобиться 109,3 нормо-зміни при згідно з діючою нормою і 100,0 нормо-змін – із впровадженою. Читайте також:
|
||||||||
|