Дендрологи користуються однією з двох, наведених в табл. 7.1, класифікацій деревних рослин: або за А.Енглером, або за А.Л. Тахтаджяном. Хід еволюції насінних рослин представлений на рис.1.
Виділення А.Енглером і його послідовниками двох підвідділів голонасінних Cycadophytina і Coniferophytina зумовлюються наявними двома лініями еволюції, які на думку авторів (наприклад, А.Швейковська і Є.Швейковський, 1986), мали спільних предків, а надалі незалежно одна від другої досягли одинакових рівнів організації. Перша еволюційна лінія (рис. 7.2) розвивалася із збереженням відносно багатьох рис папоротеподібних: великі листки, дуже почленована пластинка; слабкий приріст стебла в товщину, його будова маноксильна, стебло малогалузисте або негалузисте.
Еволюція тут йшла в напрямках спрощення будови листка до цілісної пластинки у роду Gnetum, скорочення спороносних листків і обмеження розмірів спеціалізованих структур - стробілів. Спочатку стробіли були двостатеві (Bennetitopsida), надалі одностатевими. Деякі особливості цієї групи голонасінних зближають їх з покритонасінними рослинами: наявність судин у вторинній ксилемі гнетових, двостатеві стробіли беннетитових, редукція чоловічого гаметофіту до одноклітинної ( але багатоядерної) структури, редукція архегоніїв у гнетових. Саме тут, зазначають згадані автори, серед крупнолистих голонасінних треба шукати ппепкові сіюоми покоитонасінних рослин.