Цілі І ЗАДАЧІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ підприємства

З урахуванням змісту і принципів управління інвестиційною діяльністю формуються його цілі і задачі.

Розглядаючи головну мету управління інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно зв’язана з головною ціллю господарської діяльності підприємства в цілому і реалізується з нею в єдиному комплексі. З розвитком інвестиційної теорії мінялися і підходи економістів до визначення головної цілі інвестиційної діяльності. У генезисі цієї проблеми можна виділити три основних підходи.

1. Класична економічна теорія затверджувала, що головною ціллю інвестиційного й іншого видів господарської діяльності підприємства ємаксимізація прибутку. Ця ціль випливала з положення А. Смита, що максимізація прибутку окремих суб’єктів господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту. Уперше вона була чітко сформульована в 1938 році французьким економістом А. Курно і потім розвита в роботах представників неокласичної школи. Реалізація цієї цілі забезпечувалася шляхом досягнення рівності показників граничного доходу і граничних витрат підприємства.

Однак згодом це формулювання головної цілі господарської (у тому числі інвестиційної) діяльності підприємства було піддано критиці багатьма економістами. Так, було доведено, що максимізація прибутку далеко не завжди забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Отримана висока по сумі і рівню прибуток може бути цілком витрачена на меті поточного споживання, у результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а підприємство, що не розвивається, втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал збільшення власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел, що в остаточному підсумку приводить до зниження його ринкової вартості).

Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при високому рівні інвестиційного ризику, що генерує погрозу банкрутства. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з найважливіших задач інвестиційної діяльності чи підприємства як критерій оцінки ефективності окремих видів його інвестицій, але не як головна ціль управління інвестиціями.

2. Теорія стійкого економічного росту, що розвивається багатьма наступними економістами, головною ціллю інвестиційної діяльності висуваєзабезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. На їхню думку реалізація цієї цілі забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства і поступальне розширення обсягу його господарської діяльності в процесі інвестування. Разом з тим, така ціль інвестиційної діяльності підприємства, мінімізуючи рівень інвестиційних ризиків, зв’язаних із процесом реалізації інвестицій, не дозволяє реалізувати повною мірою всі резерви росту рентабельності їхнього використання. Крім того, механізм реалізації цієї цілі недостатньо зв’язаний з коливаннями кон’юнктури фінансового і товарного ринків, що змінюють параметри умов формування інвестицій конкретного підприємства при заданих темпах його економічного розвитку. У зв’язку з викладеним, досягнення і підтримка фінансової рівноваги не може розглядатися як головна ціль інвестиційної діяльності підприємства (хоча і є однієї з важливих задач управління інвестиціями).

3. Сучасна економічна теорія як головну мету інвестиційної діяльності підприємства висуваєзабезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що одержує конкретне вираження вмаксимізації ринкової вартості підприємства. Це положення розділяється всіма сучасними теоретиками в області управління інвестиціями, тому що на їхню думку воно щонайкраще реалізує фінансові інтереси власників підприємства. У цій головній меті одержують відображення фактори часу, прибутковості і ризику, що є більш повним відображенням мотивації інвестиційної діяльності підприємства.

З обліком викладеного, головною ціллю управління інвестиціями є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді.

У процесі реалізації своєї головної цілі управління інвестиційною діяльністю підприємства спрямовано на рішення наступних основних задач:

1. Забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства. Ця задача реалізується шляхом визначення потреби в обсягах інвестування для рішення стратегічних цілей розвитку операційної діяльності підприємства на окремих його етапах; забезпечення високих темпів розширеною відтворення позаоборотних операційних активів; формування ефективної і збалансованої інвестиційної програми підприємства на майбутній період.

2. Забезпечення максимальної прибутковості (прибутковості) окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні інвестиційного ризику, що передбачається. Максимізація прибутковості інвестицій досягається за рахунок вибору підприємством найбільш ефективних (по показнику чистого інвестиційного прибутку) інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати у виді, що максимізація рівня прибутковості (чистого інвестиційного прибутку) досягається, як правило, при істотному зростанні рівня інвестиційних ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв’язок. Тому максимізація рівня прибутковості (прибутковості) інвестицій повинна забезпечуватися в межах припустимого інвестиційного ризику, конкретний рівень якого встановлюється чи власниками менеджерами підприємства з урахуванням менталітету їхнього інвестиційного поводження (відносини до ступеня ризику при здійсненні інвестиційної діяльності).

3. Забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні, що передбачається, їхньої прибутковості (прибутковості). Якщо рівень прибутковості (прибутковості) інвестицій заданий чи спланований заздалегідь, важливою задачею є зниження рівня інвестиційного ризику окремих видів інвестицій і інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) у цілому, що забезпечують досягнення цієї прибутковості (прибутковості). Така мінімізація рівня інвестиційного ризику може бути забезпечена шляхом диверсифікованості інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування; запобігання окремих видів інвестиційних ризиків і їхньої передачі партнерам по інвестиційній діяльності;

ефективних форм їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

4. Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності. Мінливий інвестиційний клімат країни, зміни кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому чи окремих його сегментах, зміна стратегічних цілей чи розвитку фінансового потенціалу підприємства можуть привести до зниження очікуваного рівня прибутковості (прибутковості) окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. У зв’язку з цим важливу роль здобуває своєчасне реінвестування капіталу в найбільш дохідні (прибуткові) об’єкти інвестування, що забезпечує необхідний рівень ефективності інвестиційної діяльності в цілому. Найважливішою умовою забезпечення можливостей такого реінвестування капіталу виступає оптимізація рівня ліквідності сформованої підприємством інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) у розрізі складових її інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування). У даному випадку мова йде про оптимізацію, тому що максимізація рівня ліквідності інвестиційної програми (портфеля), як правило, супроводжується зниженням ефективності інвестиційної діяльності, а його мінімізація приводить до зниження можливостей інвестиційного маневру і втраті платоспроможності при порушенні фінансової рівноваги підприємства в процесі інвестування.

5. Забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимальної їхньої структури відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності. Ця задача зважується шляхом збалансування обсягу приваблюваних інвестиційних ресурсів у всіх їхніх формах (грошової, товарної, нематеріальної) із прогнозованими обсягами інвестиційної діяльності підприємства в сфері реального і фінансового інвестування. Важливу роль у реалізації цієї задачі грає обґрунтування схем фінансування окремих реальних проектів і оптимізація структури джерел залучення капіталу для здійснення інвестиційної діяльності підприємства в цілому, а також розробка системи заходів щодо залучення різних форм інвестування капіталу з джерел, що передбачаються.

6. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку. Воно є однією з найважливіших умов здійснення підприємством ефективної інвестиційної діяльності. Це зв’язано зі значним відволіканням у процесі інвестування фінансових засобів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період. Крім того, грошові потоки по інвестиційній діяльності відрізняються істотною нерівномірністю. Тому, здійснюючи інвестиційну діяльність у всіх її аспектах, підприємство повинне заздалегідь прогнозувати, яке вплив вона зробить на рівень фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, а також оптимізувати у цих цілях структуру інвестиційного капіталу й інвестиційні грошові потоки.

7. Пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства. Намічені до реалізації інвестовані проекти, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, повинні виконуватися якнайшвидше виходячи з наступних мотивів: насамперед, високі темпи реалізації кожного інвестиційного проекту сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; крім того, ніж швидше реалізований той чи інший інвестиційний проект, тим швидше починає формуватися додатковий чистий грошовий потік підприємства у виді чистого інвестиційного прибутку й амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційної програми підприємства скорочує терміни використання кредитних ресурсів (зокрема по тим інвестиційним проектам, що фінансуються з залученням позикового капіталу); нарешті, швидка реалізація інвестиційних проектів, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, сприяє зниженню рівня інвестиційних ризиків, генеруємих зміною кон’юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в країні, інфляцією й іншими факторами.

Усі розглянуті задачі управління інвестиціями найтіснішим образом взаємозалежні, хоча окремі з них носять різнонаправлений характер (наприклад, забезпечення максимізації прибутковості інвестицій при мінімізації інвестиційного ризику; забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності і забезпечення максимальної прибутковості інвестицій і т.п.). Тому в процесі управління інвестиційною діяльністю підприємства окремі задачі повинні бути оптимізовани між собою для ефективної реалізації його головної цілі. Ранжирування окремих задач управління інвестиційною діяльністю здійснюється шляхом визначення значимості (завдання ваг) кожної з них виходячи з їхньої пріоритетності з позицій розвитку підприємства і менталітету інвестиційного поводження його чи власників менеджерів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ	\|	КЛАСИФІКАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ОБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.