• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років.

Стаття 22. Шлюбний вік

1. В коментованій статті визначається шлюбний вік жінки та чоловіка, які бажають укласти шлюб. З урахуванням норм СК України можна дійти висновку, що шлюбний вік – це біологічний вік особи, який визначається законом або, у певних випадках – судом, з досягненням якого особа набуває права на шлюб. Виходячи з ч. 2 ст. 23 СК України мінімальний шлюбний вік (незалежно від статі) в Україні встановлено у 14 років (див. коментар до ст. 23 СК).

За загальним правилом шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка – у вісімнадцять років. В СК України збережено старий підхід до визначення шлюбного віку. В ч. 1 ст. 16 КпШС України містилося аналогічне правило. Відомо, що за часів СРСР сімейне законодавство України в цьому питанні суттєво відрізнялося від законодавства інших радянських республік, яке встановлювало загальний шлюбний вік у 18 років. В Україні це питання вирішувалося по-іншому. Тому закріплення різної вікової межі для жінок та чоловіків при укладенні шлюбу можна вважати традиційним для вітчизняного законодавства.

2. Характерними ознаками шлюбного віку в Україні є:

а) він має відмінності для жінок та чоловіків, тобто залежно від статі осіб, які бажають укласти шлюб;

б) жінки набувають права на шлюб ще до досягнення повноліття. Щодо першої ознаки можна зазначити наступне. Конституція закріплює рівні права жінки та чоловіка в шлюбі та сім'ї (ч. 1 ст. 51). Проте незбіг шлюбного віку жінки та чоловіка не означає порушення принципу гендерної рівності. Можна погодитися з аргументами професора З.В.Ромовської щодо необхідності врахування особливостей жіночого та чоловічого організмів, а також результатів статистичних даних, що свідчать про достатньо широке розповсюдження шлюбів з неповнолітніми жінками¹.

Друга ознака шлюбного віку стосується лише жінок. Закон передбачає, що шлюб може брати жінка, яка досягла 17 років, тобто є неповнолітньою. У зв'язку з цим треба звернутися до питання про поняття та обсяг дієздатності фізичних осіб. В ч. 1 ст. 30 ЦК України встановлюється загальне правило, згідно з яким цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Таким чином, для здійснення особою своїми діями цивільних прав та обов'язків необхідне досягнення нею певного віку, з яким законом пов'язується здатність людини розуміти наслідки своєї поведінки. За загальним правилом вважається, що людина може в повному обсязі поводитися свідомо при досягненні повноліття. У зв'язку з цим в ч. 1 ст. 34 ЦК України зазначено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Разом з тим з цього правила існує важливе виключення. У ч. 2 ст. 34 ЦК вказано, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Це означає, що жінка, яка уклала шлюб у віці від 17 до 18 років, автоматично набуває повної цивільної дієздатності і може здійснювати будь-які правочини та усі інші юридичні дії самостійно, без згоди на це її батьків або піклувальника. Закон вирішує ще одне питання, пов'язане з фактом укладення особою шлюбу. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Повна цивільна дієздатність особи зберігається також у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи (ч. 2 ст. 34 ЦК).

Сімейне законодавство не містить спеціальних норм, які б визначали поняття та обсяг сімейної дієздатності особи. Оскільки сімейні відносини треба розглядати як різновид цивільно-правових відносин, можна вважати, що визначення дієздатності, що міститься в ЦК України, з певними уточненнями може застосовуватися і в сімейному праві. На цій підставі можна вважати, що сімейною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе сімейних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе сімейні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Особа, яка уклала шлюб до досягнення повноліття, набуває сімейних прав та обов'язків у повному обсязі. Така особа буде вважатися зобов'язаною сплачувати аліменти, нести тягар утримання спільного майна подружжя, здійснювати дії по вихованню дітей тощо.

Однак закон все ж таки враховує, що сімейні права та обов'язки набуває неповнолітня особа, і встановлює для цих випадків спеціальні правила. Так, в ст. 16 СК сказано, що, якщо мати або батько дитини є неповнолітніми, баба та дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків. У випадках, передбачених законом, неповнолітні мати або батько не можуть бути позбавлені батьківських прав. Це має місце у випадках, коли вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (ч. 1 , ч. 2 ст. 164 СК). Хоча справедливість останнього положення закону викликає сумніви, в даному випадку лише звертається увага на наявність спеціальних правил, що встановлені для неповнолітніх батьків.

3. Треба зазначити, що ЦК України пов'язує виникнення повної цивільної дієздатності у осіб віком до 18 років з двома сімейно-правовими фактами:

а) реєстрацією неповнолітньою особою шлюбу (ч. І ст. 34 ЦК України);

б) записом неповнолітньої особи матір'ю або батьком дитини (ч. 1, ч. 2 ст. 35 ЦК України).

Кожна з цих підстав є самостійною та має свої особливості. Якщо реєстрація шлюбу спричиняє виникнення у неповнолітньої особи повної цивільної дієздатності автоматично, то народження дитини та запис особи її матір'ю або батьком таких наслідків за собою не тягне. Неповнолітня особа, записана матір'ю або батьком дитини, може набувати повного обсягу дієздатності лише після виконання певної процедури. Згідно із ч. 2 ст. 35 ЦК України надання повної цивільної дієздатності неповнолітній матері або батьку провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

4. З аналізу норм закону можна дійти висновку, що малолітня особа (віком до 14 років) не може набути повної цивільної дієздатності за жодних сімейних обставин. По-перше, малолітня особа не може укладати шлюб. Навіть за рішенням суду право на шлюб малолітній особі надане бути не може (ст. 23 СК України). По-друге, при народженні у малолітньої особи дитини повна цивільна дієздатність не може бути надана їй органом опіки та піклування або судом, оскільки згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК України це можливо лише відносно неповнолітніх матері або батька.

5. В ч. 2 коментованої статті вказано, що особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Важливим є те, що закон чітко визначає момент, з яким пов'язується досягнення особою шлюбного віку. Проте щодо власне цього моменту (день реєстрації шлюбу) виникають певні сумніви. З аналізу положень закону випливає, що подати заяву про реєстрацію шлюбу може особа, яка ще не досягла шлюбного віку. Проміжок часу між подачею заяви та реєстрацією шлюбу за загальним правилом встановлюється в 1 місяць, однак в цілому заява про реєстрацію шлюбу зберігає свою силу протягом 3-х місяців від дня її подання (ч. 4 ст. 28 СК). Таким чином подати заяву може жінка, яка не досягла навіть 17 років. Виникає питання щодо здатності такої молодої людини розуміти усі наслідки свого рішення. Після подання заяви про реєстрацію шлюбу вже виникають важливі наслідки. Так, орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити особу, яка подала заяву, з її правами та обов'язками як майбутньої дружини або чоловіка, матері або батька та попередити про її відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу (ст. 29 СК). Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я (ст. 30 СК). Не треба забувати також тієї обставини, що новий СК передбачає можливість подання заяви про реєстрацію шлюбу через представника, повноваження якого мають бути нотаріально засвідчені (ч. 3 ст. 28 СК). З урахуванням усіх цих міркувань треба дійти висновку, що більш доцільним було б закріплення норми, згідно з якою особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день подання заяви про реєстрацію шлюбу. Однак це пропозиція, а не положення чинного закону.

Читайте також:

1. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
2. Архітектурні посередники мають матеріальну основу. Вони закріплюють реальний стик - соціально важливий, функціонально насичений, домінуючий у ландшафті, візуально активний.
3. Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки.
4. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
5. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
6. Біженці, вимушені переселенці та переміщені особи, трудові мігранти
7. В крайньому випадку, записи мають бути тезисні, в які ви можете заглянути у крайньому випадку (при загрозі краху, загибелі тощо).
8. Вектори рівні, якщо вони колінеарні, мають однакові напрями і рівні модулі.
9. Види молочнокислих бактерій, які мають важливе значення для промисловості
10. Визначення процедури державної реєстрації на місцевому рівні
11. Вимоги щодо реєстрації документів
12. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку

Переглядів: 1709