Специфіка ділового спілкування, етики та норм дипломатичного протоколу в європейських країнах

Рис. 3.2. Класифікація організацій за їх суспільним функціям

2. Організації, які формують власні цілі - це організації, що володіють властивістю
формувати для себе цілі діяльності та змінювати їх на підставі досягнутих результатів, власної еволюції і зміни зовнішнього середовища.

3. Цілеспрямовані організації - це організації, що мають єдину і незмінну головну мету. Оскільки мета повинна бути хоча б в принципі досяжною, такі організації носять тимчасовий характер.

4. Цілеспрямовані організації - це організації, що діють відповідно до чітко сформульованими і заданими системою більш високого рівня цілями, які здатні з змінюватися.

5. Целеоріентірованной організації - це організації, що мають нечітко сформульовані і задані системою більш високого рівня цілі, які в певних межах можуть ними уточнюватися.

6. Целепрігодние - це організації, що діють для виконання однієї з другорядних цілей, заданих надсістемой, по цьому їх діяльність носить разовий характер.

7. Паразитичні організації - це організації, мета діяльності яких некорисна або шкідлива для системи, так як вони споживають її ресурси.

У кожній країні і в кожного народу існують свої традиції і звичаї ділового спілкування й етики та норми дипломатичного протоколу. Щодо важливості національних особливостей існує дві думки.

Згідно з першою, інтенсивність ділового спілкування в сучасному світі призводить до "розмивання" національних кордонів, формування єдиних норм і правил, а розвиток міжнародних зв'язків та обміни в галузі культури, науки, освіти пришвидшують цей процес. Представники другої думки, навпаки, схильні відводити національним особливостям одне з центральних місць у міжнародному спілкуванні і, зокрема, на переговорах, що складають основу цього спілкування. Вони вважають, що труднощі на переговорах виникають у зв'язку з розбіжностями в сподіваннях", що, у свою чергу, зумовлені розбіжностями культур. Найбільший вплив на людину мають цінності, традиції, звичаї тощо, засвоєні в дитинстві, тобто ті, котрі мають саме національну основу. У будь-якому випадку жодний фахівець із міжнародних зв'язків не наважиться стверджувати, що національні особливості не мають значення в міжнародному спілкуванні, що їх сміливо можна ігнорувати. Не треба забувати, що спілкуватися доведеться і з місцевим населенням, необізнаним у тонкощах міжнародної ввічливості. Щоб уникнути непорозумінь або навіть конфліктів, краще заздалегідь ознайомитися з особливостями спілкування і поведінки, характерними для цієї країни.

Хоча дипломатичний протокол і має міжнародний характер та регламентує правила, традиції, звичаї й умовності, яких дотримуються дипломатичні представники у міжнародному спілкуванні, однак кожна країна має свої особливості дипломатичного протоколу. Тому для новоприбулого дипломата особливо важливим є ознайомлення з протоколом держави перебування. Адже правила дипломатичного протоколу ґрунтуються на принципі міжнародної ввічливості, тобто поваги до всього, що символізує державу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація організацій за ознакою визначення цілі.	\|	Особливості англійської дипломатії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.