Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками корінного завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це питання мусить відповісти кожний інвестор — від приватної особи до держави загалом.

Світовий досвід нагромадив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна розділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії вартості грошей у часі.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість (ефективність)напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінкапередбачає фінансові результати реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Ця оцінка базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінкаефективності віддзеркалює фінансові наслідки для річних видів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між податками і видатками певного рівня бюджету, рівень яких залежить від впровадження конкретного проекту. Економічна ефективність інвестиційного проекту — це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності прямих учасників проекту.

Економічна оцінкахарактеризує ефективність проекту для народного господарства загалом або для галузі, групи підприємств, регіону тощо.

Залежно від виду оцінки ефективності застосовуються певні методи інвестиційного аналізу.

Традиційні методи аналізу використовуються дуже давно і після виникнення часової теорії грошей застосовуються паралельно з методами, що ґрунтуються па використанні концепції дисконтування.

Традиційні методи базуються на розрахунку таких показників як норма (коефіцієнт) ефективності (дохідності) та період (строк) окупності інвестицій.

Норма ефективності розраховується як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів, які спрямовані на реалізацію інвестованого проекту. Якщо норма ефективності менша одиниці, тоді проект повинен бути відкинутий як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. У практичних розрахунках використовується річна норма ефективності:

НЕ_р = ГН_р / ІК, (9.2)

де НЕ_Р — річна норма ефективності; ГН_Р — середньорічні грошові надходження; ІК — загальна сума інвестованих коштів.

Період окупності інвестицій розраховується як зворотний показник:

ПО = ІК / ГН_р, (9.3)

де ПО — період окупності інвестицій за роками.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на розрахунках балансової і чистої рентабельності інвестицій.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю частково використовувались і у нас, але рентабельність розраховувалася тільки балансова, за прибутком або приростом прибутку, що надходить від інвестицій. Податок на інвестиції не враховувався.

Норма прибутку від інвестицій різних класів може коливатися значною мірою з урахуванням можливості доступу до вигідних об'єктів упродовж різних періодів.

Тому встановлюються межі коливання норми прибутку. Нижня межа — це мінімальний рівень, нижче від якого норма прибутку не повинна падати незалежно від того, який очікується обсяг прибутку від проекту і які фінансові ресурси компанії. Крім мінімальної норми встановлюється стандартна (нормальна) норма прибутку на достатньо тривалий період часу (5-10 років). Із збільшенням інвестиційного ризику мінімальна норма прибутку зростає і може досягти дуже високого рівня для ризикованих проектів (25 % і більше).

Сучасного інвестора цікавить, перш за все, доцільність інвестиційної програми, тому він повинен бути впевнений, що прийняті рішення є найкращими з усіх варіантів, оскільки принесуть стійке зростання прибутку (зниження собівартості), доходу чи дивідендів.

При цьому інтереси приватних інвесторів збігаються з інтересами держави, оскільки вона збільшує свій бюджет за рахунок податків на доходи вдалих інвесторів.

Кожне підприємство повинно самостійно встановлювати для себе значення нормативу залежно від своїх проблем, можливостей, потреб у капітальних вкладеннях, вільних грошових ресурсів і просто від свого уявлення про те, якою повинна бути норма ефективності вкладень.

При встановленні норми ефективності підприємство повинно враховувати розмір відсотків, які виплачуються на вкладені грошові кошти за річним депозитом високоліквідним комерційним банком. Ця рекомендація базується на тому, що у підприємця є альтернатива використовувати вільні кошти дещо інакше, одержуючи гарантований дохід від вкладень у зазначений банк. Цей дохід для підприємця виступає як норма ефективності вкладень вільних грошових коштів. Якщо доходи від проекту більші, ніж ті, що можна отримати у банку, то кошти слід вкладати у реалізацію проекту.

Отже, банківський відсоток є нормативом ефективності додаткових капітальних вкладень, який може використати компанія. Разом з цим цей норматив можна скоригувати з урахуванням інвестиційного ризику:

Е_н = Е_г + Е_р + Е_м, (9.4)

де Е_н — норматив порівняльної економічної ефективності додаткових капітальних вкладень; Е_г — гарантована норма дохідності вкладень у високо надійний комерційний банк; Е_р — додаткова страхова норма, що враховує ризик вкладень у проект (ця норма повинна враховувати страхування проектної діяльності і від повноти страховки буде або дорівнювати нулю, або матиме значні розміри); Е_м — мінімальна гранична норма дохідності вкладень, яка приймається підприємцем для позитивного рішення щодо додаткових капіталовкладень в реалізацію відібраного варіанту проекту.

За своєю економічною сутністю Е_м є додатковим ефектом від зниження собівартості продукції при реалізації більш капіталомісткого варіанта, заради якого він приймається до впровадження. Е_г і Е_р відіграють роль відтворення гарантованого доходу від вкладень грошових коштів у високонадійний банк.

З розвитком ринкових відносин та посиленням чинників ризику оцінка ефективності інвестиційних програм значно ускладнилася. Розрахунки обсягів реалізації, доходу, прибутку на перспективу є більш складними внаслідок лібералізації цін. Розрахунки коефіцієнтів економічної ефективності у разі відсутності нормативів для порівняння також втрачають сенс. Порівняння розрахованого коефіцієнта ефективності з відсотковими ставками ринку кредитів вимагають значного (нереального) завищення норми очікуваних доходів.

Слід відзначити, що ризик у ринковій економіці є невід'ємною частиною будь-якої інвестиційної програми. Він може бути визначений як імовірність певних втрат. У разі припустимого ризику підприємцю може загрожувати повна втрата прибутку. Ще більшу загрозу становить ризик втрати всієї виручки. Катастрофічним для інвестора є ризик втрати всього майна, яке є засадовим стосовно інвестиційної програми, неминуче призведе до банкрутства компанії.

У світовій практиці відомо декілька методів оцінки ефективності інвестицій і життєвого циклу проектів, що ґрунтуються на теорії часової вартості.

Метод розрахунку прибутку. Цей метод дозволяє визначити статичну норму ефективності інвестицій, тобто загальну потребу у прибутку для здійснення обов'язкових платежів. Норма ефективності може визначатися стосовно інвестицій або виробничих фондів:

НЕ_с = ПТ / (Т*ІК), (9.5)

де НЕ_с — статична норма ефективності; ПТ — загальна потреба у прибутку впродовж інвестиційного проекту (Т); ІК — середньорічний обсяг інвестицій у періоді, що розглядається.

Оцінюючи інвестиційну програму (проект), інвестор визначає величину власного коефіцієнта економічної ефективності виходячи з власних затрат і очікуваних результатів. Інвестований капітал може включати особисті збереження, акції, паї, реінвестиції.

Для інвестора результатом є чистий прибуток після відрахувань податків, страховки, рентних платежів, плати за кредит та інших фінансових витрат.

Метод чистої теперішньої вартості(ЧТВ) капіталу дозволяє визначити динамічну норму ефективності (дохідності) як норму приведення (дисконту), при якому сума дисконтованого доходу (прибутків) за певний інвестиційний період стає рівною інвестиціям:

Д = Д + Д₁ / (1+НД) + Д₂ / (1+НД)² + … + Д_т / (1+НД)^т, (9.6)

ІК = ІК + ІК₁ / (1+НД) + ІК₂ / (1+НД)² + … + ІК_т / (1+НД)^т, (9.7)

де Д — дохід (прибуток); ІК - інвестовані кошти (капітал); НД — норма дохідності (дисконту); т — період інвестиційного циклу, який може бути як терміном служби технологічного обладнання, так і будь-якою іншою стадією інвестиційного процесу.

У світовій практиці при розрахунках динамічної норми доходності застосовуються такі граничні (межові умови):

· норма зіставляється з відсотковою ставкою кредитного ринку;

· для інвестиційного аналізу відбираються тільки ті проекти, в яких різниця Д - ІК > 0 або Д : ІК > 1;

· для подальшого аналізу залишаються тільки ті проекти, де норма дохідності не менша 15-20 %.

Метод граничної ефективностідозволяє встановити задану норму дохідності. За допомогою цього методу проводиться порівняння розрахункової норми дохідності з мінімально можливою. Мінімально можлива (припустима) норма — це така відсоткова ставка, за якою прибуток дорівнює нулю або дисконтовані інвестиції дорівнюють первинним:

Метод бюджетування інвестицій.Основою цього методу є визначення співвідношення позитивних і негативних грошових потоків. Застосовується метод найчастіше для оцінки ефективності фінансових інвестицій (інвестиційних якостей цінних паперів). З цією метою визначається позитивний грошовий потік (середньозважений чистий приведений дохід) у розрахунку на кожного інвестора.

Метод бюджетування інвестицій дає можливість визначити строки окупності інвестицій, а також розмір доходу, що його очікує кожний інвестор за будь-який період життєвого циклу інвестицій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз ділової активності підприємства	\|	Прогнозування фінансової діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.