Керівник в організації | людина, яка управляє своїми підлеглими. Його ціль – впливати на інших людей таким чином, щоб останні виконували роботу, доручену організацією у відповідності з її місією та цілями. В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, влада і вплив. |
Лідерство | здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації. Фактично лідерство надає працівникові неформальні повноваження. |
Влада | можливість впливати на поведінку інших людей. Таку можливість надають, у першу чергу, формальні повноваження, які надає посада. |
Вплив | будь-яка поведінка одного працівника (наприклад, керівника), яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття тощо іншого працівника (наприклад, підлеглого). |
Влада примусу | Влада винагороди | |
Виконавець вірить у те, що влада може заважати задоволенню певної потреби або зробити інші неприємності | Виконавець вірить у те, що може отримати цінну винагороду в обмін на виконані дії, поведінку |
Законна (традиційна влада) | Експертна влада | ||||
ФОРМИ ВЛАДИ | |||||
Виконавець вірить у те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок – виконувати їх | Виконавець вірить, що влада володіє спеціальними знаннями, які можуть задовольнити певні потреби | ||||
Еталонна влада | Інформаційна влада | Дисциплінарна влада | ||
Влада власного прикладу керівника, що впливає | Виконавець перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник і впевнений, що вона забезпечує прийняття необхідних управлінських рішень | Виконавець перебуває під впливом установлених положень та інструкцій щодо виконання своїх обов’язків тощо |
ПІДХОДИ ДО КЕРІВНИЦТВА |
З позицій особистих якостей | З позицій поведінки | Ситуаційний підхід |
згідно так званої “теорії великих людей” (особистісна теорія лідерства) найкращі керівники володіють певним переліком особистих якостей, які є загальними для всіх (чесність, рівень інтелекту, знання, вражаюча зовнішність, ініціативність, дисциплінованість, освіта, особливо економічна і соціальна, великий ступінь впевненості в собі, здоровий глузд, мудрість тощо). Проте чіткого переліку якостей, характерних для кращих керівників, не існує, адже в різних ситуаціях вимагаються різні здібності та якості. При цьому підході структура особистих якостей керівника повинна співставлятись з особистими якостями, діяльністю і завданнями його підлеглих. Тому цей підхід широкого розповсюдження не набув. | визначає те, що ефективність керівництва залежить не від особистих якостей, а від манери поведінки керівника з підлеглими. В основі підходу лежить класифікація стилів керівництва (поведінки) на автократичний, демократичний, орієнтований на роботу, орієнтований на людину (працівника). Розробники підходу (група американських вчених-біхевіористів) шукали найбільш оптимальний стиль керівництва (довго вважали таким стилем демократичний). Але виявилось, що такого стилю не існує – стиль керівництва міняється в залежності від ситуації. | базується на установленні того, які стилі поведінки і особисті якості найбільш відповідають конкретним ситуаціям. Слід вибирати різні способи керівництва у залежності від характеру певної ситуації. Ситуаційні фактори включають: потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, вимоги і вплив середовища, інформацію, якою володіє керівник тощо. |
Стиль керівництва – це індивідуальний спосіб діяльності керівника, який визначається значною мірою його інтелектуально-психологічними особливостями, здатністю організувати ініціативне, творче виконання покладених на колектив завдань, контролювати наслідки діяльності підлеглих, створювати та підтримувати морально-психологічний клімат у колективі. |
Два Стилі керівництва |
авторитарний (директивний) | ліберальний |
характеризується особливо жорсткою постановкою цілі та небажанням відступити від думки, що склалася, неподатливістю, нетерпимістю, що доходить до грубості, строгістю, прямолінійністю. | характеризується особливою поступливістю керівника (аж до втрати самої цілі у процесі комунікації), наданням підлеглому ініціативи у формулюванні цілі та готовністю прийняти її без заперечень |
патріархальний | всі “члени сім'ї” зобов'язані підкорятися керівнику, а він вважає підлеглих такими, що “не доросли” до прийняття рішень. Це його “діти”, про які, він проте, повинен турбуватися |
харизматичний (харизм – милість Бога) | за лідером признаються видатні, свого роду єдині якості, а тому він може побажати будь-якої жертви від підлеглих і не зобов'язаний при них турбуватися |
автократичний | більш притаманний інститутам (держава, підприємство), ніж окремим особам. Керівництво здійснюється апаратом через підпорядковані ланки, які непрямо (опосередковано) проводять рішення автократа, але залишаються підлеглими йому |
бюрократичний | домінує деперсоніфікація, керівники усіх рівнів займають своє місце в структурі інстанцій та мають право на дотримання наданих їм повноважень. Системі регулювання підпорядковується і керівництво, і підлеглі (предметна компетентність) |
комбінований (колегіальний) стиль керівництва |
базується на поєднанні авторитарного та демократичного, тобто керівник у певних умовах проявляє себе більше автократом, а у інших – більше демократом. Це залежить від дисциплінованості працівників, налагодженості їхньої взаємодії, рівня конфліктності у групі, інформаційних обмежень тощо |
Стиль керівництва через структуру та увагу до підлеглих |
Система стилів керівництва Лайкерта |
Стилі керівництва на засадах управлінської гратки Блейка і Моутон |
Ситуаційна модель стилів керівництва Фідлера |
Ситуаційні стилі керівництва “Шлях — ціль” Мітчела і Хауса |
Ситуаційні стилі керівництва на засадах життєвого циклу Херсі та Бланшара |
Ситуаційна модель використання стилів керівництва для прийняття рішень Врума та Йєттона |
Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна |
Трансформаційне керівництво |
Узгоджене керівництво |
Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка |
Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення, незгода) — це відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дискомфорт однієї особи. У процесі конфлікту кожен суб'єкт нав'язує свою точку зору, цілі, думки, гостру суперечку, та перешкоджає іншому суб'єкту чинити так само. |
Читайте також:
<== попередня сторінка | | | наступна сторінка ==> |
ДИФРАКЦІЙНА РЕШІТКА | | | Види конфліктів за результатами |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|