Передумови формування та структура системи міжнародного регулювання світових господарських зв`язків (СГЗ).

Регіональні інтеграційні об’єднання та процес регулювання світових господарських зв’язків в Україні

Класифікація міжнародних організаціях.

5. Цілі, функції та основні напрями діяльності міжнародних організацій.

Система міжнародного регулювання СГЗ знаходить своє остаточне завершення після другої світової війни. До цього часу міжнародному регулюванню підлягали лише окремі види (форми) економічних відносин, частково торговельних, передачі і використання технологій. Причому торговельні регламентуючі норми виникали на основі торгових звичаїв та узвичаєностей і носили рекомендуючий характер (як наприклад, базисні умови місця поставки товарів). Іншим прикладом подібних регламентів є Паризька конвенція з охорони прав промислової власності 1861р. Істотною особливістю було те, що регуляторні норми охоплювали незначну кількість учасників – країн, як правило найбільше економічно розвинених. Не були також окреслені питання регулювання економічних відносин у статутах багатосторонніх міжнародних організацій, у першу чергу Ліги націй.

Після другої світової війни розвиток світових господарських зв`язків створює необхідні передумови до формування системи їх міжнародного регулювання. До них насамперед, слід віднести наступні :

1) усвідомлення світовою спільнотою неможливості вирішення суперечностей між суб`єктами світового господарства за допомогою військової сили;

2) інтернаціоналізація СГЗ в умовах науково-технічної революції і, як наслідок, зростання масштабів економічних відносин (за останні 40 років обсяги світової торгівлі товарами і послугами зросли у 15 разів при рості обсягів випуску продукції лише у 6 разів), їх інтенсивності (частка експорту до ВВП розвинених країн складає 24%,імпорту – 26%; для країн, що розвиваються – відповідно 9 і 16%), а також якісні зміни структури СГЗ ( динамічний розвиток міжнародних послуг, валютно-фінансових відносин, у тому числі експорту капіталів, туризму, передачі технологій);

3) глобалізацією світової економіки і посиленням взаємозалежності національних економік та економічних суб`єктів окремих країн;

4) зростанням інвестиційних потоків і транс націоналізацією виробничої діяльності (за даними на середину 90-х років прямі капіталовкладення ТНК за кордоном складали до 3трл.дол..США, а більше 70% надходжень від передачі технологій припадало на платежі між ТНК і дочірніми компаніями);

5) розпад колоніальної системи і прискорене формування національних законодавств різних країн з істотним посиленням їх неузгодженості, що входило в протиріччя з динамічним зростанням економічних взаємовідносин;

6) посилення валютно-фінансової взаємозалежності національних економік у глобальній світовій економіці, формування своєрідної віртуальної фінансової економіки, відірваної від матеріально-уречевлених потоків, що у сукупності з інформаційною глобалізацією створює потенційні передумови для фінансової нестабільності і кризових явищ ;

7) необхідність координації міжгалузевого економічного співробітництва на багатосторонніх засадах з боку спеціалізованих міжнародних організацій і установ;

8) значна диференціація рівня якості життя не лише у різних країнах, а й регіонах, що послаблює соціально-політичну і військову стабільність у світі і , отже, об`єктивно вимагає координуючих і регулюючих зусиль провідних країн у вирівнюванні диспропорцій розвитку;

9) посилення екологічної взаємозалежності країн світу в умовах інтенсифікації і росту масштабів економічної діяльності та зростання її впливу на стан довкілля;

10) локалізація світової економіки в умовах загострення суперечностей глобальних СГЗ.

Таким чином, поглиблення міжнародного поділу праці , його якісно інакший рівень, базований на досягненнях науково-технічного прогресу об`єктивно зумовлює посилення взаємозв`язків між суб`єктами СГЗ як на макро- так і на мікрорівні. Відповідно, об`єктивно сформувалася система міжнародного регулювання і сприяння розвитку, метою якої є забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку країн, сприяння економічним суб`єктам різних країн у досягненні їх господарських завдань.

Основна ціль та завдання системи міжнародного регулювання СГЗ безпосередньо пов`язані і обумовлені з передумовами її формування – проблемами розвитку світової економіки. На розв`язання цих проблем спрямовані завдання системи міжнародного регулювання, до яких відносять:

- забезпечення сталого і динамічного розвитку світової економіки;

- розвиток економічного співробітництва між країнами у різних формах;

- сприяння розвитку приватного підприємництва;

- узгодження і координація макроекономічної політики держав у світовій економіці чи окремих регіонів;

- усунення дискримінації в економічних відносинах між окремими країнами та групами країн;

- передбачення кризових явищ та усунення їх наслідків у окремих країнах, регіонах, світовій економіці загалом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи створення звіту	\|	Структура системи міжнародного регулювання СГЗ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.