• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формати і типи даних. Формат машинних команд. Система

План.

1. Зародження та історичні аспекти розвитку.

2. Таїнства та культ.

3. Особливості віровчення, церковного устрою і культу православ’я та католицизму: спільне і відмінне.

4. Реформоване християнство (срс).

5. Особливості релігій в Україні: минуле та сучасність (срс).

Засновник: ІCУС ХРИСТОС.

Священні книги: Біблія, Священний переказ.

Географічне поширення: країни Європи, Північно-Східної Євразії, Північної та Південної Америки, Австралії, Африки на південь від Сахари.

Виникнення християнства звичайно пов’язується із початком нашої ери.

Є два підходи:

• вузьке розуміння – виникнення християнства пов’язується з подіями, які відбувалися у Палестині на початку 30-х і кінці 60-х років 1ст. нашої ери (життя та діяльність Ісуса Христа та 12-ох апостолів).

· широке розуміння – йдеться про перші три століття нашої ери (еволюція нової релігії від общини сектанського типу до Єпископальної церкви, що згодом набула статусу державної).

Основні джерела з історії перших християн:

1.Римські: Тацит “Аннали“ (56 рік-початку 2 століття) (“ Той хто спричинив цю назву (християни), Христос, був підданий смертному покаранню за часів правління Тіберія прокуратором Понтієм Пілатом“), Светоній “Життя Клавдія“ та інші.

2.Іудейські: історик Іосиф Флавій “Іудейські старожитності“ (1 століття нашої ери), Талмуд згадує християн (але це спрямовано на розвінчання християн як секти та особи Христа як ошуканця).

3.Християнські: Євангелія, Діяння, апостольські Послання та настанови.

Основні дати з історії становлення християнства:

26-36 рр. н. е. - правління Понтія Пілата прокуратора Іудеї, за якого, згідно з традицією був страчений Ісус Христос.

64 р. – відокремлення Римської церкви від місцевої синагоги.

III ст. – зародження християнського чернецтва (Єгипет).

325 рік – перетворення християнства за імператора Константина Великого на панівну релігію. Нікейський собор.

ІV ст. - сформувалися такі основні християнські центри (Церкви) – Римська, Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська.

V ст. - виникає Константинопольська церква.

1054 рік –розкол світового християнства на західну та східну гілки.

ХІ-ХІІІ ст. – шість хрестових походів.

1232 р. – створено Інквізицію.

1453 р. – Візантійська імперія була захоплена турками.

ХVІ ст. – період Реформації, другий розкол Церкви.

1870 р. - за часів об’єднання Італії була ліквідована Папська область.1929 р. - внаслідок конкордату з урядом Муссоліні держава Ватикан була відновлена.

1965 р. – відбулося зняття анафем між Римом та Константинополем.

Догмати.

Основні догмати формувалися і проголошувалися на перших семи Вселенських соборах (протягом IV – VIII ст.) і складають, так званий, Символ віри:

1.Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

2. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинорідного, що від Отця народився перше всіх віків. Світла од Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, не сотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

3.Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії, і став людиною.

4. І розіп’ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав, і був похований.

5. І воскрес на третій день, за Писанням.

6. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

7. І знову прийде у славі судити і живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

8. І в Духа Святого, Господа Животворящого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава належить, що говорив через пророків.

9. В Єдину, Святу Соборну і Апостольську Церкву.

10. Визнаю єдине (одне) хрещення на відпущення гріхів.

11.Чекаю воскресіння мертвих.

12. І життя будучого віку.

Амінь.

Тлумачення Символу віри та засад моральної доктрини складають, так званий, катехизиси.

Десять Божих Заповідей.

1. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі в горі, і що на землі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто тримається Моїх заповідей.

3. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого... Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій дає тобі!

6. Не вбивай!

7. Не чини перелюбу!

8. Не кради!

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!

10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Смертні гріхи з протилежними їм чеснотами:

Гордість – смиренність;

Захланність – щедрість;

Нечистота – чистота;

Заздрість – доброзичливість;

Нестриманість – поміркованість;

Гнів – лагідність;

Лінивство – працелюбність.

Таїнства: (лат. Sacramentum) – найважливіші культові дії, через які, згідно з ученням Церкви, віруючому “невидимим чином“ передається Божа Благодать.

Основні таїнства (визнаються ортодоксальною релігійною традицією – католицизмом і православ’ям) :

- хрещення (грец. baptizma);

- миропомазання;

- причастя або Євхаристія (грец. благодаріння);

- покаяння (сповідь);

- священство;

- шлюб;

- маслосвятіння (соборування).

Серед інших культових дій найпоширенішими є :

- молитва;

- поклоніння іконам;

- поклоніння хресту, реліквіям, святим місцям.

Обряди:

- добовеколобогослужінь складається з, так званої, вечірні, повечір’я, опівношниці, утрені та “часів“ – спільні молитви, супроводжувані співами та читанням біблійних текстів;

- центром добового кола є літургія (в західній церкві – меса), складається з двох частин: “літургії оглашенних“ (для всіх), “літургії віруючих“ (для хрещених);

- добові кола складають тижневеколобогослужінь, кульмінацією якого є недільналітургія (святкування неділі, дня воскресіння Ісуса Христа починається з 4 століття).

Свята (є елементами річного кола богослужінь):

дванадесяті свята (дванадцять найвизначніших свят), з них виділяють:

- неперехідні (з фіксованими датами святкування) – Різдво Христове (25 грудня/7 січня), Хрещення Господнє (Водохреща, 6/19 січня), Стрітеня Господнє 2/15 лютого), Благовіщення (25 березня/7 квітня), Преображення Господнє (6/19 серпня), Різдво Пресвятої Богородиці (5/21 вересня), Успіння Богородиці (15/28 серпня), Воздвиження Хреста Господнього (14/27 вересня), Введення в храм Пресвятої Богородиці (21 листопада/4 грудня);

- перехідні (їх дата пов’язана із святкуванням християнської Пасхи) - вхід Господній в Єрусалим (за тиждень до Пасхи), Вознесіння Господнє (40 – й день після Пасхи), П’ятидесятниця (День Святої Трійці – 50 – й день після Пасхи);

до великих свят ще належать: Обрізання Господнє (1/14 січня), Покрова Пресвятої Богородиці (1/14 жовтня), Різдво Іоана Хрестителя (24 червня/7 липня), Усікновення голови Іоана Хрестителя (29 серпня/11 вересня);

- крім того святкуються дні народження та пам’яті святих;

- окремі громади святкують, так звані, престольні (храмові) свята (дні святих, на честь яких були побудовані їх храми).

Пости (близько 200 днів на рік):

- щотижневі в середу та п’ятницю;

- великі (багатоденні): Великий (40 днів, передує Пасці), Петрів, Успенський (1–15 червня), Різдвяний (або Пилипів) (15 листопада–25 грудня за старим стилем).

Базовим “вертикальним“є поділ членів церкви на клір (духовенство) і мирян.

В ортодоксальному християнстві визнаються три ступені священства:

- єпископи – обіймають вищі церковні посади (єпископи, архиєпископи, митрополити, патріархи);

- пресвітери (єреї) – керують низовими ланками церковної структури – парафіями або приходами;

- - диякони.

До духовенства належать і ченці. Їх характеристиками є:

- аскетизм;

- целібат;

- спеціальні культові практики.

Спільні риси православ’я та католицизму :

- сповідують триєдність Божества (Святу Трійцю), Боговтілення, Боголюдську природу Ісуса Христа, Його хресну смерть як спокутну жертву за гріхи людства, Його чудесне воскресіння й вознесіння на небо, сподіваються на Його повернення (друге пришестя);

- вшановують Діву Марію як Богородицю;

- вклоняються святим, ангелам;

- вшановують ікони, зображення хреста і священних предметів (реліквій);

- наголошують на містичному характері церковної організації, особливій ролі церкви та духовенства у справі спасіння віруючих;

- джерелами віросповідання визнають святе Письмо (Біблію) та Святий Переказ (корпус догматичних, богословських, церковно–законодавчих текстів, що склалися, починаючи з перших століть існування християнства);

- визнають сім головних таїнств.

Церковна ієрархія католицизму:

- папа Римський (титулом папи Римського є: “Єпископ Риму, намісник Ісуса Христа, наступник князя апостолів, верховний понтифік Вселенської церкви, патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ і митрополит Римської провінції, монарх держави Ватикан, раб рабів Божих”);

- кардинали;

- архієпископи;

- єпискоскопи;

- священники.

В церковно-адміністративній структурі передбачаються посади:

- папських легатів (послів);

- вікаріїв (помічників);

- коадьюторів (помічників та наступників правлячих єпископів).

Кожна країна, де поширений католицизм, має примаса – керівника ієрархії та церковних справ на даній території.

Центральний уряд Католицької церкви – Римська курія (в Ватикані), її підрозділами (на зразок міністерств) є конгрегації.

Особливості церковної організації православ’я.

В масштабах помісної церкви православна церковна організація є централізованою на засадах синодально-єпископального устрою. На чолі патріарх чи митрополит, який керує за допомогою зібрання єпископів – синоду. В структурі помісної церкви виділяються єпархії на чолі з єпископами і дрібніші структури (н-д благочинія, округи, парафії). Крім того існує мережа монастирів, місій, духовних навчальних закладів, мирянських організацій – братств тощо.

Основою структури Вселенського православ”я є 15 помісних автокефальних церков. Самостійність 13 з них не оскаржується ніким у православному світі. Автокефальний статус Американської та Чеської церкви визнається не всіма. Взаємне визнання автокефальності виявляється, зокрема, у взаємному молитовному згадуванні під час богослужінь, яке відбувається згідно зі своєрідним списком-диптихом (щодо порядку церков в диптиху немає взаємної згоди, є варіанти: Константинопольський, Московський).

1. Константинопольська православна церква.

2. Александрійська православна церква.

3. Антіохіська православна церква.

4. Єрусалимська православна церква.

5. Російська (Руська) православна церква.

6. Грузинська православна церква.

7. Сербська православна церква.

8. Румунська православна церква.

9. Болгарська православна церква.

10. Кіпрська православна церква.

11. Елладська (Грецька) православна церква.

12. Албанська православна церква.

13. Польська православна церква.

14. Православна церква в Чехії і Словаччині.

15. Американська православна церква.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. III.4 Форматування тексту.
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру

Переглядів: 904