• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛІТЕРАТУРА

Тема: ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ.

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІІ КУРСУ ФАКУЛЬТЕТУ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ

ЛЕКЦІЯ №4

К.фіз.вих. Ріпак І.М.

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

ІІІ. Методи демонстрації

ІІІ. Методи демонстрації.

ІІ. Методи використання слова.

Рис. 1. Система практичних методів фізичного виховання

І. Практичні методи поділяють на три групи:

1. методи навчання рухових дій;

2. методи вдосконалення та закріплення рухових дій;

3. методи тренування (методи розвитку рухових якостей).

1. До методів навчання руховим діям належать такі методи:

- метод навчання вправ загалом;

- метод навчання вправ по частинах;

- метод підвідних вправ.

2. До методів удосконалення і закріплення рухових дій належать такі методи:

- ігровий метод;

- змагальний метод.

3. До методів тренування належать такі методи:

- метод безперервної вправи;

- метод інтервальної (повторної) вправи;

- метод комбінованої вправи.

Метод безперервної вправи включає в себе такі методи:

- метод безперервної варіативної вправи;

- метод безперервної регресуючої вправи;

- метод безперервної прогресуючої вправи;

- метод безперервної рівномірної вправи.

Метод інтервальної (повторної) вправи включає в себе такі методи:

- метод інтервальної (повторної) варіативної вправи;

- метод інтервальної (повторної) регресуючої вправи;

- метод інтервальної (повторної) прогресуючої вправи;

- метод інтервальної (повторної) рівномірної вправи.

Метод комбінованої вправи включає в себе такі методи:

- метод колового тренування;

- метод комбінованої вправи з різним сполученням структури та змісту завдань;

- метод комбінованої вправи з різним сполученням змісту завдань;

- метод комбінованої вправи з різним сполученням структури завдань;

ІІ. Методи використання слова

У процесі фізичного виховання використовуються загальнопедагогічні прийоми методу слова:

1. Розповідь – застосовується при ознайомленні учнів з вправою, організації ігрової діяльності учнів, повідомленні завдань уроку.

2. Опис – використовується для ознайомлення з технікою вправ.

3. Пояснення – це прийом передачі інформації про техніку виконання вправи.

4. Інструкції і вказівки – використовується для передачі інформації про допущені помилки, правила техніки безпеки та ін.

5. Бесіда – використовується з метою поглиблення і розширення знань, виявлення інтересів і бажань учнів, оцінки виконаної роботи.

6. Словесні оцінки– відіграють роль мовного схвалення або осуду діяльності учнів.

7. Команда– служить сигналом для спільних дій, використовується для швидкого виконання дій або зміни характеру діяльності.

8. Підрахунок– допомагає визначити необхідний темп і ритм дій.

Розрізняють дві основні форми показу:

1. Демонстрація поз і рухів (безпосередній показ або пряма наочність).

2. Використання ілюстративних матеріалів (опосередкована наочність).

1. При використанні безпосереднього показу вправ можна рекомендувати:

- показувати тільки тоді, коли учень за поясненням не може уявити рухову дію і правильно її виконати;

- використовувати повільний показ, який дає можливість краще сприйняти структуру вправи, що виконується;

- показувати одну дію варто не більше двох трьох разів;

- доцільно максимально скоротити паузу між демонстрацією і виконанням;

- показ повинен служити точним взірцем того, що повинен відтворити учень.

2. До використання ілюстративних матеріалів висувають такі вимоги:

- корисно поєднувати демонстрацію “сповільненою” із звичайною кінострічкою за схемою: звичайна – “сповільнена” – звичайна;

- вчителю необхідно завчасно вивчити матеріали демонстрації, визначити сторони і деталі, на які потрібно звернути особливу увагу учнів;

- до аналізу і пояснення ілюстративних матеріалів необхідно залучати учнів.

Виконавець:

План

1. Загальна характеристика рухових якостей людини

2. Вікова динаміка розвитку рухових якостей.

3. Загальна характеристика сили як рухової якості людини.

4. Загальна характеристика бистрості як рухової якості людини.

5. Загальна характеристика витривалості як рухової якості людини.

1. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навчальний посібник для студентів навчальних закладів ІІ-IV рівнів акредитації. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001 – 384 с.

2. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навч. посібник. – Львів: Штабар, 1997. – 208 с.

3. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність. – Львів, 1993. – 130 с.

4. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебник для ин-тов физ. культуры. – Москва: ФиС, 1991.- 543 с.

5. Сергієчко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. – Київ: Олімпійська література, 2001. – 439 с.

6. Теория и методика физического воспитания / Под ред. Т.Ю.Круцевич. – Т.1. – Киев: Олимпийская литература, 2003. – 423 с.

7. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Богдан, 2001. – 272 с.

Додаткова:

1. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. Изб. 2. – Москва: ФиС, 1970. – 200 с.

2. Келлер В.С. Деятельность спортсменов в вариативных конфликтных ситуациях. – К.: Здоров’я, 1977. – 183 с.

3. Романенко В.А. Двигательные способности человека. – Донецк, 1999. – 336 с.

1. Загальна характеристика рухових якостей людини

У науково-методичній літературі можна зустріти терміни “фізичні якості”, “рухові якості” “рухові здібності” або “фізичні можливості”.

Такі автори, як Л.П.Матвєєв, А.Д.Новіков; Б.М.Шиян, вживають термін “фізичні якості”. В.Г.Арєф’єв, Г.А.Єдинак; Л.П.Сергієнко називають їх “рухові здібності”. О.С.Куц та М.М.Линець дотримується іншої назви “рухові якості”.

Одні автори розглядають їх як рівнозначні, другі бачать в них відмінності. В даній лекції вживається термін “рухові якості”.

Термін “фізичні якості” вживається, коли необхідно виділити біомеханічну характеристику рухів. Тобто “фізичні якості” віддзеркалюють рухові можливості людини, в основі яких лежать її природні задатки.

Термін “рухові якості” вживається у зв’язку із центрально-нервовими регуляторними процесами керування рухами.

Рухові якості в людині розвиваються: по-перше, в результаті природного розвитку опорно-рухової і функціональних систем організму; по-друге, в результаті впливу фізичного навантаження при виконанні рухових дій.

Термін “якість” відображає рухові можливості людини. Якості не зводяться до вмінь, навичок і знань, які має будь-яка людина. З руховими навичками людина не народжується, а набуває в процесі життя. Проте, рухові якості – це задатки до рухів, з якими народжується людина.

Розрізняють такі рухові якості: сила, бистрість, витривалість, гнучкість, спритність.

Наприклад,

- для подолання великого зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповіднам'язова сила;

- для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібнабистрість;

- для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість;

- для виконання рухів з великою амплітудою необхіднагнучкість;

- для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність.

Між руховими якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати"переносом".

Перенос може бути:

◙ позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої,

◙ абонегативним(якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої). (рис.1)

Наприклад, (перенос з однієї рухової якості на іншу)

- на початкових етапах тренування зростання максимальної сили позитивно позначається на прояві швидкості в циклічних рухах;

- при розвитку гнучкості збільшується не тільки амплітуда рухів, але і сила м'язів, які піддаються розтягуванню.

- Розвиток загальної витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м’язів. Водночас у висококваліфікованих спринтерів може спостерігатись навіть зворотний зв'язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може негативно вплинути на швидкість бігу. Ще яскравіше зворотній зв'язок проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю.

Може також спостерігатись позитивний перенос з однієї вправи на інші, або на виробничі і побутові рухові дії. Наприклад, сила, розвинута за допомогою вправ з обтяженнями (штанга), може сприяти покращенню результатів у штовханні ядра, чи в роботі вантажника, а витривалість, розвинута в бігу, сприяє покращенню результатів в лижних гонках, і навпаки.

Нарешті позитивний перенос спостерігається з однієї групи м'язів на іншу. Встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45% переноситься на нетреновану, а при тривалому силовому тренуванні правого чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м'язів симетричного нетренованого боку.

Стосовно динаміки рухових якостей вживаються терміни “розвиток” і “виховання”. Термін “розвиток” характеризує природний хід зміни якості, а “виховання” — передбачає активний і спрямований вплив на ріст показників рухової якості.

Розвиток рухових якостей відбувається за фазами. Спочатку розвиток однієї якості супроводжується ростом інших якостей, які в даний момент спеціально не розвиваються. Потім розвиток однієї якості може гальмувати розвиток інших — “дисоціація фізичних якостей”. Один із відомих механізмів такого явища — антагонізм між анаеробними і аеробними процесами: розвиток одних сповільнює розвиток інших, і навпаки.

Збільшення показників рухових якостей залежить від двох основних умов: природних змін та цілеспрямова­них педагогічних дій.

Реалізація першої умови потребує від вчителя врахування так званих “сенси­тивних” (чутливих, сприятливих) та “критичних” (несприятливих) періодів у розвитку рухових здібностей.

Реалізація другої умови, в першу чер­гу, залежить від знання та використан­ня на практиці основних закономірнос­тей, що лежать в основі цілеспрямова­ного педагогічного процесу. Цими закономірностями є специфічні принципи фізичного виховання:

- принцип безперервності трену­вального процесу, системності змін навантаження і відпочинку;

- принцип поступового збільшення тренувальних навантажень та адап­таційного збалансування їх динаміки;

- принцип циклічності;

- принцип вікової адекватності (від­повідності). Він зобов'язує будувати навчаль­но-виховний процес відповідно до віко­вих особливостей школярів.

Необхідність виконання для розвитку рухових якостей дій у певній послідовності дозволяє виділити наступні загальні складові педагогічного процесу (за В.В. Петровським та ін):

v вибір мети (яку якість розвивати) і видів потреб (оздоровчі, спортивні);

v вибір відповідних вправ;

v визначення відповідного способу виконання вправи (швидкість, тривалість, ступінь обтяження);

v визначення оптимального способу повторень окремих вправ і їх місця в уроці (способи повторень: безперервний, інтервальний, повторний);

v спосіб побудови тижневого циклу уроків;

v спосіб побудови процесу розвитку рухових якостей (тривалість періоду, необхідна кількість уроків, динаміка навантаження, послідовність у розвитку рухових якостей).

Читайте також:

1. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
2. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
3. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
4. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
5. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
6. ЛІТЕРАТУРА
7. ЛІТЕРАТУРА
8. ЛІТЕРАТУРА
9. ЛІТЕРАТУРА
10. ЛІТЕРАТУРА
11. ЛІТЕРАТУРА
12. ЛІТЕРАТУРА

Переглядів: 667