ТЕМА 5 РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Завдання на самостійну роботу.

1. Які основні проблеми розвитку ефективного соціального партнерства в Україні?

2. Розкрийте основні причини трудових конфліктів в Україні

3. Приведіть положення з законодавства про соціальні гарантії працездатному населенню.

Рекомендована література:

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання. – 559 с.

2. Єсінова Н.І., Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432с.

3. Жуков В., Скуратівський В. Соціальне партнерство в Україні: Навч.посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 200с.

4. Кодекс законів про працію України ⁄⁄ Кодекси України: у 2 т.- К.: Ін Юре, 1997. – Т.1.-С.149-224.

5. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці / Міжнародне бюро праці. – Женева, 1999. – Т.1,2.-1560с.

5.1. Сутність, зміст, структура ринку праці

5.2. Сегменти і моделі ринку праці

5.3. Регулювання ринку праці

5.1. Сутність, зміст, структура ринку праці

Ринок праці – це система суспільних відносин, а також механізм, що забезпечує узгодження інтересів роботодавців та найманих працівників і регулює попит і пропозицію праці.

Структуру ринку праці складають:

1) конкурентні відносини між працівниками і підприємцями, а також усередині кожної з цих груп;

2) механізм державного регулювання ринку робочої сили;

3) система соціального захисту населення

Праця є унікальним товаром і тому ринку праці притаманні певні особливості (на відміну від ринку матеріальних товарів):

1. Купівля праці роботодавцем означає, що він набуває права певний час використовувати працю вільної людини і стає власником результатів праці (на звичайному ринку купівля товару означає перехід права власності на нього).

2. Використання праці передбачає тривале спілкування між роботодавцем та найманим працівником.

3. Угоди на ринку праці відрізняються величезною різноманітністю, причому дуже важливими є негрошові аспекти угоди (умови праці, гарантії зайнятості, перспективи службового просування та ін.).

Стан ринку праці розкривається в його елементах: попиті на працю; пропозиції праці; ціні праці.

Сукупна пропозиція включає все економічно активне населення (всі, хто працює або бажає працювати).

Сукупний попит – це кількість робочих місць, що існують в економіці країни. Окремо визначається ефективний попит, який враховує тільки економічно доцільні робочі місця.

Основна частина сукупного попиту та пропозиції задовольняються, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця – працівниками та створює умови для функціонування економіки. Менша частина сукупного ринку праці виявляється вільною. Вона називається поточним ринком праці. Його обсяг визначається поточним попитом та поточною пропозицією.

Поточна пропозиція праці складається з таких груп людей:

1) безробітних, які шукають роботу (випускники навчальних закладів, вивільнені з народного господарства);

2) працівників, які бажають змінити місце роботи або працювати у вільний час (від роботи, навчання, домогосподарки).

Поточна пропозиція залежить від природного та механічного руху населення.

Поточний попит визначається кількістю вільних робочих місць. Він залежить від кількості місць, які звільнюються внаслідок плинності, смертності, виходу на пенсію, а також від кількості створених нових робочих місць за рахунок створення нових підприємств та збільшення обсягу продукції на діючих.

На ринку праці присутні безробітні та вільні робочі місця, тому що поточна пропозиція праці не відповідає поточному попиту за професійною та кваліфікаційною структурою. В народному господарстві України вільні робочі місця тільки на 35-40% відповідають професійно-кваліфікаційним характеристикам осіб, які шукають роботу. Наявність робочих місць, які не співпадають із структурою та якістю незайнятої робочої сили є звичайним явищем і для розвинутих країн. Розвиток НТП, який викликає виникнення нових та модернізацію традиційних галузей в економіці, пред’являє інші, більш високі вимоги до якості трудових ресурсів. Тому поряд із незайнятістю завжди існує потреба у кваліфікованих кадрах і тому важливою задачею управління трудовими ресурсами на сучасному етапі є створення мобільної та ефективної системи підготовки та перепідготовки кадрів. Причому сам попит на робочу силу допомагає відрегулювати порушені пропорції підготовки робітників та фахівців.

Співвідношення попиту та пропозиції праці називають кон’юнктурою ринку праці. Розрізняють три типи кон’юнктури ринку праці:

1) трудонадлишковий – коли на ринку праці велика кількість безробітних і відповідно обмежені пропозиції праці;

2) трудодефіцитний – коли ринок праці не може задовольнити пропозиції праці;

3) рівноважний – коли попит на працю відповідає його пропозиції.

Кон’юнктураринку праці характеризується кількісними та якісними показниками. До якісних відносять професійний та кваліфікаційний склад поточної пропозиції та поточного попиту; до кількісних – навантаження на вільні робочі місця, яке визначається відношенням кількості осіб, що шукають роботу до кількості вільних робочих місць; забезпеченість незайнятих робочими місцями(визначається як обернена величина); місткість ринку праці,яка характеризує можливий обсяг використання робочої сили. Місткість поточного трудонадлишкового ринку праці дорівнює кількості вільних робочих місць. Місткість сукупного ринку праці дорівнює сумі чисельності зайнятих та місткості поточного ринку праці.

Ціна робочої сили формується в залежності від кон’юнктури ринку праці та має в свою чергу вплив на величину попиту та пропозиції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність, показники, типи і соціальна структура трудового конфлікту	\|	Сегменти і моделі ринку праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.