Для вкладника навпаки, більш вигідний перший спосіб нарахування процентів.
Важливою специфічністю складних процентів є залежність кінцевого результату від кількості нарахувань протягом року. Тут знову позначається вплив реінвестування нарахованих процентів: база нарахування зростає з кожним новим нарахуванням, а не залишається незмінною, як у випадку простих процентів.
Наприклад, якщо нараховувати 20% річних 1 раз у рік, то первісна сума в 1 тис. грн. зросте під кінець року до 1,2 тис. грн. (1 * (1+ 0,2)). Якщо ж нараховувати по 10% кожні півроку, то майбутня вартість складе 1,21 тис. грн. (1 * (1 + 0,1) * (1 + 0,1)), при поквартальному нарахуванні по 5% вона зросте до 1,216 тис. грн.. В міру збільшення числа нарахувань (m) і тривалості операції ця різниця буде дуже сильно збільшуватися. Якщо розділити суму нарахованих процентів при щоквартальному нарощенні на первісну суму, то вийде 21,6% (0,216 / 1 * 100), а не 20%. Отже складна ставка 20% при однократному нарощенні і 20% (чотири рази по 5%) при поквартальному нарощенні приводять до різних результатів, тобто вони не являються еквівалентними. Цифра 20% відображає вже не дійсну (ефективну), а номінальну ставку. Ефективною процентною ставкою є значення 21,6%. У фінансових розрахунках номінальну складну процентну ставку прийнято позначати літерою j. Формула нарощення по складних процентах при нарахуванні їх m раз у році має вигляд:
. (4.13)
Наприклад, позичка розміром 5 млн. грн. видана на 2 роки по номінальній складній процентній ставці 15% річних з нарахуванням процентів 2 рази в рік. Визначте майбутню суму позики.