Система тактичних заходів з фінансового оздоровлення підприємства.

Найрезультативнішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін «санація» походить від латинського «sаnаrе»-оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як „...систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства”.

Наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації. Деякі з вітчизняних авторів із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються за допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника. Інвестор, з метою запобігти його ліквідації, вдається до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні. Своє тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації - це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Зміст терміну “санація”, який пропонується відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: „санація це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді”. Тобто санація -це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Це визначення втілює комплексний підхід до розглядуваного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств.

Розглянемо види санації:

1) Виробнича санація.

Виробничо-технічні санаційні заходипов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва. Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру.Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або містоутворюючих підприємств. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку з реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

1.1. Відновлена санація.

Застосовується для виходу з кризового та передкризового стану. Якщо підприємство втратило ринкові позиції та у нього проблеми з постачанням та залишками продукції незавершеного виробництва, то керівництву підприємства доцільно звернути увагу на діючу систему маркетингу. Якщо на підприємстві великі запаси готової продукції, то необхідно переглянути асортимент продукції, відповідність попиту та пропозицій.

1.2. Прогресивна чи адаптаційна санація.

Застосовується для подолання негативних тенденцій. Коли на підприємстві вичерпано ринковий потенціал та підприємство відстає у порівнянні зі світовими стандартами, керівництву з метою ліквідації такої ситуації необхідно розробити інноваційно-інвестиційну стратегію розвитку, зробити інвестиції у нові технології. При низькій ефективності управління на підприємстві потрібно переглянути структуру апарату управління та матрицю розподілення функцій.

1.3. Операційна санація.

Використовується для змін в основній господарській діяльності, коли на підприємстві спостерігаються скорочення непродуктивних витрат, зростання продуктивності виробництва, підвищення якості продукції, реорганізація та перепрофілювання, зміни в структурах управління та ін.

2) Фінансова санація.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санаційних заходів можуть бути власні кошти, залучені на умовах позики; на поворотній або безповоротній основі. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

2.1. Оперативна санація.

Застосовується для підвищення ліквідності підприємства за рахунок внутрішніх резервів (виявлення слабких сторін, розробка пропозицій по їх усуненню та вивільнення зайвих ресурсів). Використовується для ефективного управління грошовими потоками, формування механізму та системи збуту продукції, відмови від збиткової діяльності, удосконалення організації виробництва, контролю за якістю продукції та ін.

2.2. Стратегічна санація.

Використовується із залученням внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування, при впровадженні нових технологій, диверсифікації виробництва, сертифікації виробництва, підвищенні кваліфікації персоналу, реструктуризації власності.

У системі проведення фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки:

а) розробка плану санації;

б) санаційний аудит;

в) менеджмент санації.

Як правило, розробкою санаційної концепції та плану санації, за дорученням власників чи керівництва підприємства, займаються консалтингові фірми в тісному взаємозв'язку із внутрішніми фінансовими службами на підприємстві. Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати з двох позицій: інституціональної та функціональної.

З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично управляти підприємством на період його оздоровлення.

Загалом, до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також і колишнє керівництво підприємства. Розв'язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у межах фінансового оздоровлення.

З функціональної позиції менеджмент санації - це система антикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли перманентно повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:

а) постановка цілей;

б) формування та аналіз проблеми (головна проблема – фінансова криза);

в) пошук альтернатив, прогнозування та оцінка наслідків їх реалізації (підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів);

г) прийняття рішення;

д) реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);

е) контроль;

є) аналіз відхилень.

Важливою складовою організації дійового менеджменту санації є запровадження ефективної системи контролінгу. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб. Треба зауважити, що не існує стандартних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

З метою вирішення управлінських, організаційних, виробничих, і як наслідок, фінансових проблем на підприємствах, необхідно скористатися можливістю вирішити питання з ефективним управлінням, застосувавши процедуру реструктуризації.

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності підприємства та збільшення його вартості, здатних привести до фінансового оздоровлення, збільшення випуску продукції, підвищення ефективності виробництва. В період реструктуризації може відбуватись реорганізація підприємства, зміна форми управління, власності, організаційно-правової форми, здійснюватись погашення боргових зобов'язань.

Реструктуризація проводиться за бажанням власника чи керівництва компанії, на вимогу кредиторів чи потенційних інвесторів. Вона можлива як на працюючому підприємстві, так і при реалізації процедури банкрутства.

Без проведення реструктуризації для зміни та налагодження бізнес-процесів неможливо впроваджувати будь-які інформаційні системи.

Процедура реструктуризації передбачає собою безпосередню роботу консультантів на підприємстві з його менеджментом. На першому етапі проводиться діагностика стану підприємства, на другому - підготовка висновків та написання рекомендацій і на третьому - виконання реструктуризації безпосередньо на підприємстві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законодавча основа проведення антикризових заходів.	\|	БАЛАНСОВІ ПРОПОРЦІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.