Факти про СОТ

Переваги та недоліки торгової системи

Принципи міжнародної торговельної системи

Механізм функціонування СОТ

Тема. 1 ІНСТИТУЦІЙНИЙ БАЗИС ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1. Історія створення Світової організації торгівлі (СОТ)

Місце розташування:Женева, Швейцарія
Дата заснування: 1 січня 1995 року
Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986 – 1994 рр.)
Члени: 159 країн (станом на 2 березня 2013 року)
Бюджет: 196 млн. швейцарських франків на 2011 рік (≈252 млн. американських доларів)
Штат Секретаріату: 640 співробітників
Глава: Паскаль Ламі (генеральний директор)

1. Історія створення Світової організації торгівлі (СОТ)

Перед початком І світової війни міжнародна торгівля досягла вже значних обсягів. Розвиток торговельних зв’язків полегшувався в той період стабільністю валют та відносною свободою руху капіталів і робочої сили, тому нагальної необхідності у створенні міжнародної організації для регулювання торгівлі не було. Світова війна зруйнувала все це і призвела до створення режимів майже економічної автаркії. Заходи жорсткої регламентації міжнародної торгівлі, запроваджені країнами в ході війни, діяли й після її закінчення. Відродження свободи торгівлі стало тим ідеалом, якого прагнули країни. І справді, з 1919 по 1939 рp. було зроблено чимало спроб створити механізм регулювання та розвитку міжнародної торгівлі.

Вже 1920 року в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулася фінансова конференція представників 30 країн. Зрозуміло, що прийняті цією конференцією резолюції стосувалися передовсім фінансових проблем. Разом з тим щодо міжнародної торгівлі конференція висловила побажання, щоб кожна країна поступово переходила від політики протекціонізму до дотримання принципів вільної торгівлі.

Друга міжнародна конференція з економічних питань проходила в Генуї 1922 p. Конференція прийняла ряд резолюцій щодо розвитку міжнародної торгівлі, а також щодо її більшої регульованості та прогнозованості.

1927 р. в Женеві відбулася третя велика економічна конференція, на якій 200 делегатів і 150 експертів представляли 50 країн світу. Відтак за кілька місяців на дипломатичній конференції була підписана спеціальна конвенція, згідно з якою країни брали на себе зобов’язання в шестимісячний термін зняти всі заборони та обмеження на імпорт й експорт, і не замінювати їх жодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифікована більшістю країн, і процес лібералізації торговельно-економічних відносин було заблоковано.

Позитивні результати цих міжнародних конференцій виявилися незначними, але саме в цей період — прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923 р.), про міжнародний торговельний арбітраж (1924 р.), про охорону промислової власності (1925 р.), про продукцію промисловості вторинної переробки металів (1929 р.) — було закладено основу сучасного правового підґрунтя світової системи регулювання торгівлі. Останню перед війною конференцію було скликано 1933 року в Лондоні. Здійснювані між двома світовими війнами спроби лібералізації торгівлі не дали очікуваних результатів, але після Другої світової війни всі питання, які обговорювалися раніше, знову опинилися в центрі уваги урядів майже всіх країн світу.

На конференції в Бреттон-Вудсі (липень 1944 p.) були створені дві організації — Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а підсумковий акт форуму містив рекомендації державам щодо створення з метою регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин Міжнародної організації торгівлі. Відомо про дві спроби створення такого інституту — розробку Гаванського статуту (конференція в Гавані) та створення ГАТТ (конференції в Лондоні та Женеві).

На конференції в Гавані, що тривала від 21 листопада 1947 р. по 24 березня 1948 р., були присутні представники 56 країн. Гаванський статут не підписали три країни — Аргентина, Польща, Туреччина. Крім того, в роботі конференції не брали участі СРСР, Німеччина, Японія, Іспанія. Розроблена в Гавані за ініціативою США міжнародна угода містила 106 статей і мала дві основні теми: по-перше, принципи організації та регулювання міжнародної торгівлі, по-друге, створення міжнародної організації з регулювання торгівлі. Угоду ратифікували лише дві країни, а самі США пізніше відмовилися від свого проекту. Таким чином, ця спроба виявилася невдалою. Натомість на Женевській конференції, що розпочала роботу 20 жовтня 1947 p., представникам 23 держав вдалося розробити й ухвалити угоду, яка була названа Генеральною угодою з тарифів і торгівлі.

Досягнення угоди на Женевській конференції пояснюється простотою та лаконічністю тексту ГАТТ, який містив усього 35 статей; використанням механізму двосторонніх переговорів між країнами; відсутністю нововведень організаційного характеру, оскільки система відтворювала традиційний порядок функціонування міжнародних конференцій.

ГАТТ спрямував свою діяльність проти всіх видів протекціонізму, крім митних тарифів. Щоправда, з метою зниження останніх, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто високими, було створено систему тарифних переговорів. Переговори розпочиналисяна конференціях міністрів і тривали на раундах багатосторонніх торговельних переговорів.

З початку дії Генеральної угоди було проведено вісім таких раундів (табл. 1). Більшість торговельних раундів стосувалися здебільшого зниження тарифів, але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпретації або розширення статей самої Угоди.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ	\|	Світової організації торгівлі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.