• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Процеси структурної трансформації

Основні процеси ринкової трансформації РГК

Рис.1.3. Виробничий потенціал РГКяк результат взаємодії трансформаційних потенціалів.

ВП - виробничий потенціал; П₁ - потенціал основних фондів; П₂ - потенціал матеріальних ресурсів; П₃ - трудовий потенціал; П_4…n - інші трансформаційні потенціали.

Значки нереалізований виробничий потенціал РГК визначається недостатніми частковими трансформаційними потенціалами: трудового (працівники промисловості, сільського господарства та інших галузей часто мають недостатній кваліфікаційний рівень), природно-ресурсного (найкращі родовища корисних копалин уже відпрацьовані), матеріальних ресурсів (більшість підприємств не має достатніх обігових фондів), основних фондів (зношеність основних фондів набула критичного характеру), інвестиційного (підприємства позбавлені дешевих кредитних ресурсів), інноваційного (старі технології не забезпечують можливості випускати конкурентоспроможну продукцію).

У більшості виробничих підсистем РГК основним лімітуючим потенціалом є саме інвестиційний. Він не дозволяє повною мірою реалізувати інші трансформаційні потенціали. А відтак, виробничий потенціал може зростати пропорційно зростанню інвестиційного по­тенціалу доти, доки лімітуючим не стане якийсь інший потенціал, на­приклад споживчий.

На основі вищенаведеного можна визначити загальну стратегію трансформації РГК та його виробничих підсистем. Вона має такий цільовий функціонал (F):

F=ITП-ВП--тіп, (1.1)

де ІТП - інтегральний трансформаційний потенціал; ВП - виробничий потенціал.

Формула (1.1) означає, що виробничий потенціал РГК буде тим більшим, чим повніше використовуватимуться часткові та інтеграль­ний трансформаційний потенціали.

Так, процес зміни елементів РГК, на нашу думку, проявляється у відповідних змінах спеціалізованих та інтегральних виробничо-територіальних систем, із яких вони складаються, а також їх окремих ланках - ресурсній, виробничій, споживчій та ін. А оскільки елементи і/або ланки РГК між собою тісно взаємозв'язані, то зміни в одних із них знаходять відображення в інших. Тому, наприклад, зупинка великого промислового підприємства (виключення його зі складу спеціалізованих і інтегральних систем, а значить, і РГК) доцільне лише за умови, якщо вона не суперечить переходу комплексу на траєкторію стійкого розвитку.

Дуже помітним у РГК є процес зміни потужностей і обсягів виробництва. Він свідчить про те, що ринкові перетворення супровод­жуються переважно виведенням із ладу та ліквідацією значних вироб­ничих потужностей, що зумовлює спад виробництва, закриття значної кількості підприємств, виникнення масового безробіття у багатьох економічних центрах і РГК загалом. Правда, в ряді випадків зміна потужностей в РГК супроводжується і позитивними явищами, зокрема технічним переозброєнням застарілих, еконебезпечних, фондо-, мате-ріало-, енерго- і трудомістких виробництв.

У тих РГК, які мають високу частку новітніх галузей і виробництв, скорочення потужностей і обсягів виробництва, як правило, не є обваль-ним. Це знаходить відображення у процесі зміни секторальної й територіальної структури РГК. В основі змін секторальної струк­тури РГК лежать зміни її галузевої структури, а також структури видів економічної діяльності та інституційної структури.

Сутність галузевої структури зводиться до такої сукупності співвід­ношень між галузями: за масштабами розвитку (профілюючі й непрофі-люючі галузі), географічними (добувні й обробні), технологічними (традиційні й новітні) та виробничими (важкої й легкої промисловості) особливостями, економічним призначенням продукції (виробництва групи "А" та групи "Б"), функціональними характеристиками (галузі спеціалізації, допоміжні, обслуговуючі та ін.).

Територіальну структуру РГК, відштовхуючись від ідей І.М. Маєр-гойза [1986], можна трактувати як триєдину:

■ інтегративну, що має елементами РГК нижчого рівня;

■ територіально-галузеву, що складається з інтегральних виробничо-територіальних систем (промислових, агропромислових центрів, вузлів тощо);

■ лінійно-вузлову, елементами якої є інтегральні виробничо-територіальні системи у єдності з політранспортними магістралями (ця єдність утворює економічний каркас регіону).

Територіально-галузева структура РГК у такому розумінні "віддзер­калює" насамперед статичні характеристики комплексу. Для вивчення ж динамічних характеристик важливе значення в ринкових умовах має виділення у якості територіальних елементів РГК - економічних "полю­сів зростання". Ринок надає їм особливої ваги, тому що вони мають значний інвестиційний та інноваційний потенціал. Завдяки цьому зміцнюються конкурентні позиції не лише цих специфічних інтегра­льних виробничо-територіальних систем, але й РГК загалом.

Читайте також:

1. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
2. Акціонерні товариства як механізм трансформації
3. Блок 1. Соціально-демографічні та міграційні процеси.
4. Важелі впливу на процеси розвитку ринку капіталу.
5. Виробничий, технологічний і трудовий процеси
6. Виробничі процеси, їх класифікація і принципи організації
7. Вплив нового зовнішньополітичного мислення, американо-радянського співробітництва на світові процеси
8. Вплив опромінення на процеси старіння
9. Вплив рослин та тваринних організмів на процеси переносу
10. Вплив світових фінансових криз на процеси глобалізації.
11. Вплив суб’єктивних факторів на процеси управління ризиком
12. Геодинамічні процеси у озерах і болотах

Переглядів: 755