• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проблеми та перспективи практики надання адміністративних послуг

Сучасний стан надання адміністративних послуг характеризується багатьма недоліками об’єктивного та суб’єктивного характеру. Окремі проблеми зумовлені недосконалим законодавством, яке не завжди враховує потреби та інтереси приватних осіб при регулюванні їх відносин з адміністративними органами.

Серед таких недоліків можна виділити:

- наявність необґрунтованих видів адміністративних послуг;

- «подрібнення» адміністративних послуг на окремі платні послуги;

- перекладання обов’язків адміністративних органів щодо збирання довідок, візування, погоджень тощо на приватних осіб;

- необґрунтована платність окремих видів адміністративних послуг;

- необґрунтовано високі розміри плати за окремі види послуг;

- обмеженість днів та годин прийому громадян;

- проблеми доступу до інформації необхідної для отримання адміністративних послуг;

- необґрунтовано великі строки для надання окремих послуг;

- суперечливе правове регулювання та неналежне регулювання процедурних питань;

- фактичне зобов’язання приватних осіб отримувати супутні платні послуги, сплачувати «добровільні» благодійні внески.

Сучасні системі надання адміністративних послуг притаманний ряд недоліків, до яких належать:

- наявність не передбачених законами видів адміністративних послуг;

- поділ адміністративної послуги на кілька платних послуг;

- перекладення обов’язків адміністративних органів із збирання довідок або погодження документів на фізичних та юридичних осіб;

- вимагання від фізичних та юридичних осіб документів, не визначених законодавством або у не передбаченій законодавством формі;

- необґрунтоване справляння плати або необґрунтовано великі розміри плати за надання окремих видів адміністративних послуг;

- встановлення в адміністративному органі графіка приймання громадян у незручний для них час;

- необґрунтовано тривалий строк надання окремих послуг;

- обмеженість доступу до інформації, необхідної для отримання адміністративних послуг;

- неналежне законодавче регулювання процедурних питань надання послуг;

- фактичне зобов’язання фізичних та юридичних осіб отримувати супутні платні послуги;

- віднесення до повноважень одного органу здійснення контролю і надання відповідних послуг;

- відсутність стандартів надання послуг;

- ставлення до фізичних та юридичних осіб як до прохачів, орієнтація не на задоволення потреб особи, а на формальне дотримання процедури.

Найбільш типовими порушеннями законодавства у сфері надання адміністративних послуг є вимагання документів, не передбачених законодавством, або у формі не передбаченій законодавством (нотаріально посвідчених копій документів тощо), та порушення строків надання окремих видів послуг.

Вкрай важливо зосередити увагу на вирішенні проблематики «переліків платних послуг», що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, утвореними ними установами, організаціями та підприємствами, що утримуються за рахунком коштів відповідних бюджетів.

На сьогодні інструмент «переліків платних послуг» використовується не для впровадження доктрини послуг (служіння), а з метою отримання коштів від приватних осіб. Більшість із видів діяльності передбачених у цих переліках не є адміністративними послугами тому що, або є загальними обов’язками усіх адміністративних органів (надання інформації, текстів нормативних актів, консультування тощо), або взагалі не пов’язані з реалізацією владних повноважень (ксерокопіювання, ламінування тощо).

Адміністративною послугою є лише результативна діяльність цілісного характеру, тому необхідно припинити практику стягування плати за окремі дії: надання бланків, оформлення документів тощо.

Підстави для платності надання публічної інформації, та для визначення розміру плати повинні бути визначені законом. При цьому, плата за надання інформації може братися лише тоді, коли пошук інформації та її обробка вимагають значних затрат робочого часу, а її розмір повинен визначатися з урахуванням критеріїв обсягу інформації, суб’єкта запиту інформації, мети запиту тощо.

Інспекції та інші контролюючі органи не повинні надавати жодних платних послуг. Бюджетні установи, організації та підприємства можуть надавати адміністративні послуги лише у випадку, коли це прямо передбачено законом, або якщо такі повноваження їм надані (делеговані) органом державної влади, органом місцевого самоврядування відповідно до закону.

Особливо гострими є проблеми віднесення окремих видів адміністративних послуг до платних, обґрунтованості визначення розмірів плати за них, прозорості цього процесу. Через невпорядкованість даної сфери суспільних відносин сьогодні за адміністративні послуги стягується і державне мито, податкові збори, інші форми платежів.

За загальним правилом адміністративні послуги повинні бути платними, тому що:

- це справедливо, адже одні особи ніколи не звертаються за певними послугами, а інші регулярно. Фінансування надання послуг окремим особам за рахунок публічних коштів означало б перекладення зобов’язань зі споживача послуги на суспільство в цілому;

- це може запобігати корупції, адже законна та прозора плата за послугу дає споживачеві право вимагати її належної якості;

- плата за послуги може бути дієвим інструментом підвищення якості надання адміністративних послуг, якщо від цих коштів залежатиме фінансування відповідного адміністративного органу та преміювання службовців.

Безплатними для громадян повинні бути адміністративні послуги у справах пенсійного та соціального забезпечення, а також у справах, які безпосередньо стосуються реалізації основних прав і свобод людини (наприклад, видача першого загальногромадянського паспорта).

Безоплатними можуть бути також послуги у випадках, коли розмір плати не виправдовує витрат, пов’язаних з її адмініструванням.

Плата за адміністративні послуги повинна визначатися:

- законом або в порядку, встановленому законом,

- у фіксованому розмірі,

- як правило, на основі середньої собівартості надання даного виду послуг,

- з обов’язковим проведенням консультацій з громадськістю (потенційними споживачами послуг).

У виняткових випадках, розмір плати за адміністративну послугу може бути вищим собівартості, наприклад у разі, якщо це пов’язано з винятковими вимогами особи (наприклад, за терміновість).

Потребують удосконалення також механізми оплати адміністративних послуг. Якщо розмір плати невисокий, а імовірність прийняття негативного рішення незначна, то оплата може здійснюватися перед або разом з поданням заяви на отримання адміністративної послуги.

Якщо розмір плати за послугу високий, а дискреційні повноваження (можливість розсуду) органу широкі, доцільно, щоб плата вносилася після прийняття позитивного рішення. У таких випадках можуть стягуватися окремо витрати на провадження. Доцільно, щоб розмір цієї плати також визначався централізовано у фіксованому розмірі. Адміністративних послуг з таким порядком оплати повинно бути якнайменше.

Для оплати адміністративних послуг соціально-вразливими категоріями громадян повинні використовуватись не пільги, а механізми адресної допомоги або компенсацій.

Частина проблем надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування вирішена новим законом «Про адміністративні послуги».

Основними новаціями закону є:

- законодавча фіксація поняття «адміністративні послуги»;

- визначення умов щодо інформування громадян про адміністративні послуги;

- визначення основ для ведення реєстру адміністративних послуг, запровадження єдиного веб-порталу адміністративних послуг;

- передбачення необхідності створення центрів надання адміністративних послуг;

- встановлення порядку надання «супутніх послуг» – ксерокопіювання, ламінування тощо – точніше, заборона органам влади надавати такі супутні послуги.

Нажаль, у законі збереглося чимало прогалин, наприклад, щодо оплати адміністративних послуг, розмежування державних та муніципальних послуг. Також внесено кілька деструктивних норм, наприклад, щодо створення центрів надання адміністративних послуг не тільки в містах, а й на рівні області – при обласних державних адміністраціях.

Останнє, зокрема, свідчить про серйозну зміну розуміння призначення ЦНАП. Адже вони покликані забезпечити не лише зручність і прозорість відносин громадян із чиновниками, а й створити умови для децентралізації адміністративних послуг. Тому що, знову ж таки, громадянам зручно звертатися за всіма послугами в ЦНАП своєї громади, а не їздити в обласний центр.

А вже чиновники ЦНАПу нехай відповідно до законодавства контактують із чиновниками обласного чи міністерського рівня для прийняття рішення щодо конкретної адміністративної послуги. Якщо ж створюються ЦНАПи на обласному рівні, то або повністю заперечується необхідність децентралізації, або передбачається витратити немалі кошти на обладнання обласних ЦНАПів, які будуть надавати незначну кількість послуг – і то лише підприємницьким структурам.

Один з ідеологів системи надання адміністративних послуг І. Коліушко, вважає, що найгірше, що по дорозі до парламенту «загубився» інший надважливий законопроект – проект Адміністративно-процедурного кодексу, який уже кілька років готовий до парламентського розгляду. Саме він має вирішити одну із двох ключових проблем у наданні адміністративних послуг – законодавче регулювання процедури (порядку) надання адміністративних послуг.

Це стосується:

- прав особи та обов'язків адміністративного органу;

- порядку подання заяв особою;

- порядку витребування матеріалів та відомостей;

- проведення слухання в разі потреби;

- вимог до оформлення прийнятого рішення, у тому числі його мотивування;

- порядку оскарження прийнятих рішень, їх скасування чи відкликання та виконання, і таке інше.

У розвинених країнах немає законів про адміністративні послуги, але є закони чи кодекси про адміністративну процедуру. Саме адміністративно-процедурні закони обмежують свавілля чиновництва та є підставою для ефективного судового контролю за їх діяльністю.

Важливою проблемою після неврегульованих і складних процедур є питання оплати адміністративних послуг. На законодавчому рівні потрібна відповідь на питання: коли адміністративні послуги є платними, а коли безоплатними; хто і як визначає розмір плати за адміністративну послугу, як адмініструються відповідні кошти.

Адже проблема відносин чиновників із громадянами та наявність у них корупційної складової є складною й потребує системного реформування.

Для покращення якості надання адміністративних послуг І. Коліушко пропонує:

1) Мінімізувати обсяг (номенклатуру) адміністративних послуг, та залишити лише ті послуги, які зумовлені публічними інтересами. Для цього всі послуги, які надаються центральними органами державної влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними підприємствами, установами та організаціями необхідно переглянути і згрупувати:

- послуги, надання яких потрібно залишити за державою, місцевим органами виконавчої влади та місцевого самоврядуванням;

- послуги, які можуть бути скасовані без шкоди для суспільства та держави;

- послуги, надання яких може бути передано недержавним суб‘єктам в порядку делегування або приватизації, але їх надання має здійснюватися під контролем та під відповідальність органів місцевої виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування не повинні займатись господарською (підприємницькою) діяльністю. Діяльність щодо перегляду обсягу (номенклатури) адміністративних послуг повинна здійснюватися постійно;

2) Максимально децентралізувати надання адміністративних послуг. Основним суб’єктом надання адміністративних послуг мають бути місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Це наблизить надання адміністративних послуг до споживачів, що не тільки зручно для останніх, але й сприятиме більш точному визначенню потреб та очікувань споживачів, підвищить відповідальність влади;

3) Виробити стандарти надання адміністративних послуг.

Івано-Франківськ став піонером впровадження в Україні ЦНАПів, однієї з найкращих організаційних форм надання адміністративних послуг. Такий Центр у Івано-Франківську, як структурний підрозділ виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (другий в Україні після Вінниці) запрацював 7 жовтня 2010 р.

За результатами роботи Дозвільного центру м. Івано-Франківська за підсумками ІІ півріччя 2012 року слід констатувати наступні проблемні питання, обумовлені як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами.

Відсутність системного підходу до підготовки документів управлінням архітектури та містобудування, а зокрема: відсутність чіткого обґрунтування відмови при видачі документів; відсутні інформаційні карточки щодо надання адміністративних послуг та регламент (інформаційна картка) щодо видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами; значна кількість протермінованих документів. Невиконання інспекцією Державної архітектурно-будівельної інспекції в області вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в частині реєстрації декларації через Дозвільний центр м. Івано-Франківська.

Грубе порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в частині дотримання термінів надання документів дозвільного характеру, зокрема це стосується інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Івано-Франківську.

Протягом звітного періоду відділом дозвільно-погоджувальних процедур (Дозвільний центр м. Івано-Франківська) виконавчого комітету міської ради вживалися відповідні заходи щодо підвищення рівня виконавчої дисципліни у роботі з документами дозвільного характеру та надання адміністративних послуг:

- попереджувальний контроль шляхом регулярних нагадувань виконавцям про документи, терміни виконання яких наступлять в найближчий час;

- оперативна робота з виконавцями щодо вивчення стану виконання контрольних документів з метою попередження порушень термінів виконання документів;

- аналітична робота, спрямована на забезпечення якісного і своєчасного виконання документів.

Щотижнево та щомісячно, станом на 21 число, керівництву виконавчого комітету міської ради готувались переліки документів усіх рівнів, не виконаних в установлені терміни, для відповідного реагування.

На часі — подальше удосконалення діяльності ЦНАП задля досягнення європейських стандартів якості надання адміністративних послуг, відкритості та прозорості влади. Задля цього з листопада 2011 року до травня 2012 року в Івано-Франківську впроваджуватиметься проект «До європейської якості послуг ЦНАП – через співпрацю громади та влади».

Як каже керівник ЦНАП Руслан Панасюк, реалізація проекту «До європейської якості послуг ЦНАП – через співпрацю громади та влади» — реальне впровадження гасла «Івано-Франківськ — європейське місто». Адже уже через сім місяців усі клієнти ЦНАП зможуть забути про виснажливі черги, скоротиться кількість необхідних для подання документів — як це уже зараз здійснюється, до прикладу, в країнах Прибалтики. Саме на впроваджені у Литві та Естонії технології орієнтувалися при написанні проектної документації для місцевого ЦНАП.

Планується, що записатися на прийом до спеціалістів центру можна буде навіть через Інтернет. Після запису у «електронну чергу» клієнт ЦНАП отримає порядковий номер, згідно з яким точно знатиме, коли матиме змогу звернутися безпосередньо до спеціалістів, а також швидко і без зайвих зусиль дізнається про те, на якому етапі перебуває розгляд його звернення. Для працівників та керівників Центру майбутня система допоможе здійснювати постійний, об’єктивний та якісний контроль за роботою ЦНАП.

Читайте також:

1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
3. VII. За видами товарів і послуг
4. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
5. Абсолютність і відносність практики як критерія істини.
6. Автоматизація туристичних послуг
7. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
9. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень.
10. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
11. Актуальні проблеми біоетики
12. Актуальні проблеми економічної безпеки України.

Переглядів: 2935