Неторговельні операції в іноземній валюті

Організація кореспондентських відносин з іноземними банками

Проведення банком валютних операцій і базується на здійсненні різноманітних платежів, що перетинають кордон. Забезпечувати виконання міжнародних розрахунків банки можуть шляхом створення за кордоном власних філій (представництв) або через відкриття кореспондентських рахунків в іноземних банках (найбільш поширена форма).

Міжнародні кореспондентські відносини – це договірні відносини між банками різних країн з питань здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Банком-кореспондентом є банк, який представляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок та виконує його фінансові та комерційні доручення.

При встановленні кореспондентських відносин банки обмінюються листами, домовляються, яким чином будуть здійснюватися розрахунки, обмінюються зразками підписів посадових осіб, тарифами комісійної винагороди та фінансовою звітністю. При виборі закордонного банку, який має функціонувати як банк-кореспондент, важливу роль відіграють його надійність і платоспроможність.

Оформлення кореспондентських відносин відбувається шляхом укладання відповідної двосторонньої угоди.

Банки відкривають один одному рахунки «ностро» та «лоро».

У багатьох країнах світу на кошти, що перебувають на рахунках «ностро», відсотки не нараховуються. Тому У зв’язку з цим банки намагаються тримати на рахунках мінімально припустимі залишки, розміщуючи тимчасово вільні кошти на світових кредитних ринках. Багатьом банкам, які мають високу ділову репутацію, банки-нерезиденти можуть надавати за їх коррахунками короткотермінові овердрафти.

Поточні неторговельні операції банків пов’язані з готівковими розрахунками клієнтів в іноземній валюті [10, 11, 12].

Для забезпечення валютно-касового обслуговування своїх клієнтів уповноважені банки створюють відповідні валютні підрозділи і валютну касу, до якої входять:

– валютне сховище для зберігання запасу готівки інвалюти, бланків суворої звітності; дорожніх чеків; документів, прийнятих на інкасо; векселів; акредитивів; цінних паперів в іноземній валюті, та інших валютних цінностей;

– каса перерахунку для перевірки, визначення платоспроможності, проведення експертизи, оброблення, об’єднання та формування валютних цінностей;

– операційна каса для здійснення валютно-касового обслуговування клієнтів банку з прийняття та видачі іноземної валюти готівкою та інших цінностей;

– вечірня касадля забезпечення валютно-касового обслуговування клієнтів у другій половині операційного дня;

– обмінні пункти для здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти готівкою фізичними особами.

Найбільш поширеними серед неторговельних операцій є:

1) операції, пов’язані з видачею іноземної готівки з поточних валютних рахунків на відрядження працівникам підприємств. Для цього банк вимагає від клієнта – юридичної особи: копія наказу про відрядження за кордон, розрахунок витрат і доручення на отримання коштів на відрядження у касі уповноваженого банку. Ці документи залишаються в уповноваженому банку.

Видача готівкової іноземної валюти може здійснюватися дорожніми чеками. Якщо сума витрат на відрядження перевищує встановлені норми вивезення готівкової іноземної валюти, то для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративні пластикові картки однієї з міжнародних платіжних систем (VISA, Mastercard, American Express).

Дорожній чек – платіжний документ, що використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру, переважно для забезпечення валютою туристів. Це грошове зобов’язання виплатити означену суму грошей власнику, чий зразок підпису проставляється на чеку в момент його продажу. При пред’явленні чека до оплати власник повинен повторно розписатися на ньому.

Невикористаний залишок іноземної валюти готівкою, що була отримана юридичною особою на відрядження за кордон, підлягає зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку України протягом п’яти банківських днів з дати оприбуткування до каси юридичної особи.

2) валютно-обмінні операції. Вони можуть виконуватися банком як через каси так і через обмінні пункти.

До обмінних операцій банків з іноземною валютою належать: купівля-продаж готівкової іноземної валюти за готівкову гривню, розмін і перевірка справжності банкнот, обмін (конверсія) однієї інвалюти на іншу інвалюту, інкасо платіжних документів в інвалюті, видача інвалюти готівкою за платіжними картками та дорожніми чеками.

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку, у пунктах обміну валюти встановлюються банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, яку виражено в грошових одиницях іншої країни.

3) виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (авторські гонорари, пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам); перерахування коштів в іноземній валюті на проведення міжнародних виставок, конгресів, зустрічей, за навчання, лікування, патентування, на сплату митних платежів, членських внесків; оплата праці нерезидентів, які згідно з укладенимиконтрактами працюють в Україні; інші виплати та перекази.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відкриття та ведення валютних рахунків	\|	Операції з обслуговування міжнародних розрахунків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.