МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Музична культура східних слов’янМузика в її різних формах відігравала велику роль в житті слов’янських племен. На це вказують численні грецькі, римські, візантійські історичні та літературні пам’ятки. Особливо підкреслюється в них любов слов’ян до співу, називаючи їх «піснелюбами». Про слов’янські пісні, наприклад, згадує історик Прокоп (VІ ст.). Арабський письменник Якуб, захоплюючись слов’янськими піснями, характеризує їх як багатозвучні й приємні для слуха. «Вони насичують мою душу», – пише Якуб. Музична культура давніх слов’ян – нелегка сфера для вивчення, бо науковці можуть спиратися тут лише на непрямі джерела (літературні свідоцтва, результати археологічних розкопок). Існуючі в наш час фольклорні матеріали дозволяють стверджувати, що пісенна культура давніх слов’ян була представлена двома основними видами пісенної творчості: піснями календарно-обрядовими, зміст яких зумовлювався змінами пір року і формами землеробської праці, та родинно-обрядовими, які супроводжували життя людей від народження до смерті. Зміст одних і других відображає в собі язичницький характер вірувань слов’ян, їх поклоніння різним божествам, які представляють зазвичай певні сили природи (земля, вода, вогонь), серед яких центральне місце займав бог сонця Дажбог (інше ім’я – Сварог). До першого виду пісень (календарно-обрядових) входили трудові, пізніше – ігрові, хороводні, величальні та інші пісні. Вигуки й приспівки, які включалися безпосередньо в трудовий процес, інтонувалися наспівно в ритмі праці (або полювання), що мало полегшити чи організувати колективні зусилля. Безперечно, вони мали насамперед прикладне, практично-господарське значення. Виникаючи і розвиваючись у процесі праці та освоєнні природи, вони своєрідно цей процес відображали. Стародавні трудові приспівки і ритмічно акцентовані вигуки, включені безпосередньо у виробничі процеси наших предків – землеробів, разом зі зміною чи зникненням цих процесів також змінювалися або ж зникали. Цим частково пояснюється те, що усна народна традиція не зберегла для нас найдавніших трудових приспівок. Найбільші цикли календарних пісень зародилися ще в дофеодальному суспільстві і були присвячені наближенню нового землеробського року, приходу весни й розквіту природи, підготовці до збору врожаю й самому його зборові. До найважливіших землеробських свят відповідно належали новорічне свято Коляди, яким відзначали «поворот на весну» після зимового сонцестояння; зустріч весни, відзначення розквіту природи-матері – «зелені свята», «русалії» (пізніше «русалчин» тиждень), пов’язані зі старовинним звичаєм плетіння вінків; поминання померлих (що, згідно з віруванням, мало сприяти підвищенню родючості землі). Урочисто відзначалося в період літнього сонцестояння й старовинне свято Купала – сонця-вогню, після якого починався збір урожаю і «поворот літа на зиму». До другого виду пісень (родинно-обрядових) належали старовинні пісні на народження людини й наречення її іменем, колискові пісні, пісні весільні, що відзначали період зрілості людини й одруження. Дуже поширеними були різні види народної творчості, пов’язані з оплакуванням померлих членів роду, общини, сім’ї – похоронні голосіння та плачі. Давні плачі над померлими, старійшинами роду, вождями мали характер епічної розповіді про життя й заслуги покійного. У давнину похоронні плачі виконувались по-різному: поодинці, а над близьким родичем – гуртом; під час похорону вождя – чоловіки й жінки разом, або тільки чоловіки. Описи похоронних обрядів та плачів у древніх слов’ян зустрічаються у староруських літописах та свідченнях мандрівників (арабів, греків) починаючи від І-го століття нашої ери. Для розуміння процесу становлення і розвитку слов’янської культури важливо враховувати, що територія, яку займали слов’янські племена, увесь час розширювалась. На початок VІ ст. слов’янські племена просунулись за Дунай до Егейського моря, а до середини того ж століття досягли Адріатичного моря, а значна частина їх дійшла до Північної Італії. Наприкінці VІ ст. слов’яни з’явилися в Греції і поселилися в Мореї. У другій половині VІІ ст. слов’яни повсюдно заселяють Балканський півострів. Для розуміння суті та своєрідності тих умов, в яких зароджувалась майбутня українська музика, важливо пам’ятати, що розвиток усього життя древніх слов’ян протікав ще до створення Київської держави, у безперервному і різноманітному спілкуванні (контактах) з іншими племенами. Південними сусідами слов’ян були скіфи. Північніше жили багаточисельні угрофінські племена. Багато з цих племен поступово змішувались зі слов’янами. Природно, що в цьому спілкуванні відбувався певний культурний «взаємообмін» – запозичення в мові, мистецтві, звичаях, іноді і в релігійних уявах. Читайте також:
|
||||||||
|