МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||
Бюджетне регулювання: його суть та методиОскільки потреба в доходах кожного бюджету часто змінюється, держава щороку здійснює бюджетне регулювання, тобто перерозподіляє кошти всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх видів бюджетів. Бюджетне регулювання –це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій. Бюджетне регулювання здійснюється відповідно кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня. Розмежування та перерозподіл доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, природного стану відповідних адміністративних територій з метою подолання нерівностей між ними. У процесі бюджетного регулювання вирішується багато завдань, основними серед яких є: - досягнення відповідності між видатками та доходами місцевих бюджетів різних рівнів, тобто їх збалансування; - забезпечення рівномірності в надходженні доходів для запобігання затримок у фінансуванні видатків; - створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території; - забезпечення самостійності використання додатково одержаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів; - перерозподіл бюджетних ресурсів між фінансово «багатими» та «бідними» територіями; - зв’язок обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретними зусиллями щодо мобілізації податків і зборів, залучення додаткових вихідних джерел; - здійснення фінансового вирівнювання. У складних процесах бюджетного регулювання необхідно відокремлювати вертикальне і горизонтальне бюджетне регулювання (табл. 3.1). Таблиця 3.1 Мета бюджетного регулювання та шляхи її досягнення
Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій проводиться за допомогою особливих методів. Нині в практиці використовують такі методи бюджетного регулювання: - нормативи відрахувань від регульованих доходів; - бюджетні дотації; - бюджетні субвенції; - бюджетні субсидії. Регульовані доходи- це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему та про місцеві органи влади і уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. З інструментом регульованих доходів тісно пов'язаний ще один інструмент бюджетного регулювання - нормативи відрахувань від регульованих доходів. Основною та найефективнішою формою бюджетного регулювання є система процентних відрахувань нижчим бюджетам.Їі суть полягає у тому, що частка коштів вищого бюджету надається нижчим для збалансування у вигляді частки доходів на кожне джерело, що підлягає регулюванню. При цьому процент і сума відрахувань встановлюються від регульованих доходів, що надходять на території певної адміністративної одиниці. При застосуванню методу відсоткових відрахувань використовують такі нормативи: 1) єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць; 2) групові – єдині в межах певних груп місцевих бюджетів; 3) індивідуальні для кожного бюджету. Бюджетне субсидіювання- передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації. Бюджетна субвенція- це сума грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення сумісного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового призначення. Бюджетна субсидія- сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, може мати цільове призначення. Вона не пов'язується безпосередньо з фінансовим станомбюджету, який її отримує. Бюджетна дотація- цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим. Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним кодексом України дотація вирівнювання.Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, визначених на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами. У бюджетній сфері застосовуються і інші методи бюджетного регулювання: 1) балансовий метод – збалансування бюджетів усіх рівнів; 2) нормативний метод – застосовується в усіх випадках коли доходи в бюджети від податків та інших платежів встановлюються по нормативах; 3) метод перерозподілу – дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і при їх незбалансованості дохідної і видаткової частини бюджету провести збалансування через метод дотацій, субвенцій; 4) метод коефіцієнтів – використовується дуже широко. Через зростання цін на товари першої необхідності, а також ріст ЗП в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а й тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів; 5) податковий – дає змогу мати платежі по встановлених нормативах і ставках. Отже, у вузькому значенні бюджетне регулювання – це механізм збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів. Здійснюється через акумулювання значної частини доходів у бюджеті держави (республіканському бюджеті) і перерозподіл їх у вигляді дотацій місцевим бюджетам. Фінансові відносини між «центром» і місцевими органами влади в перші роки формування ринкової економіки в Україні були складними. Встановлений розподіл податків між загальнодержавним і місцевими бюджетами відбувався таким чином, що прибутків від податків, асигнованих місцевим органам влади, бракувало для збалансування місцевих бюджетів. Раціональними були б децентралізація державних фінансів, структурне розмежування державного і місцевих бюджетів за джерелами накопичення та витрат.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||
|