• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Договірні гарантії у міжнародних розрахунках.

Договірні гарантії у міжнародних розрахунках рекомендовані суб’єктам підприємницької діяльності у постанові КМУ "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів, контрактів" від 21.06.95р.

Експорт - якщо розрахунки здійснюються за документарним акредитивом, то в контракті вказується назва валюти платежу, кількість днів протягом яких має бути відкритий акредитив і термін його дії. Якщо з вини покупця чи його банку відкриття акредитиву буде затримано, продавець має право відмовити у постачанні товару чи розірвати контракт. Вказується перелік документів проти надання яких продавцем покупець буде здійснювати платіж і термін надання документів. Якщо покупцеві надається комерційний кредит, то вказується його термін і ставка %%. При розрахунках з застосуванням документарного інкасо рекомендується вказувати ставку % у разі затримки платежу з інкасо з боку покупця.

Підчас розрахунків на умові короткотермінового комерційного кредиту з використанням документарного інкасо умовою забезпечення платежу є банківські платіжні гарантії. При використанні комбінованого порядку розрахунків вказуються:

- % вартості товару, який буде перерахований покупцем авансом протягом обумовленої кількості днів з дати підписання контракту:

- % вартості товару, включаючи %% за користуванням кредитом, який буде сплачений покупцем рівними платежами через обумовлені строки. В даному випадку треба вимагати від покупця гарантію банку, яка має бути безвідкличною і безумовною, діяти до останнього терміну платежу плюс ЗО днів для надання претензій у разі несплати передбачати платіж проти першої вимоги продавця. Обумовлюється також розмір пені за несвоєчасний платіж;

- % вартості товару, що буде сплачений з безвідкличного документарного акредитиву і умови платежу за ним.

Імпорт

При використанні документарного інкасо необхідно добиватися здійснення розрахунків з платежем у конкретний термін із зазначенням фіксованої кількості днів після одержання доходів.

При використанні документарного акредитиву обумовлюється, що всі витрати пов’язані з продовженням терміну і зміною акредитиву відшкодовується за рахунок продавця.

У практиці проведення міжнародних розрахунків ефективно використовується такий інструмент, як банківська гарантія. Вона кваліфікується як зобов’язання банку сплатити відповідну грошову суму у разі невиконання або порушення контрагентами умов контракту. Значного поширення банківські гарантії набули у 70-ті роки, коли покупці з Середнього Сходу, що торгували на умовах негайного платежу або короткотермінового кредиту, вирішили захистити себе від невиконання постачальниками зобов’язань за контрактом.

У зовнішньоекономічній торгівлі для обох ділових партнерів часто виникає однакова проблема: продавцеві важко оцінити платоспроможність покупця, а останньому нелегко оцінити готовність постачальника виконати зобов’язання, його професійні та фінансові можливості. Таким чином, основною вимогою контрагентів є забезпечення виконання зобов’язань партнером.

При тлумаченні терміна «гарантія» різні джерела неоднаково визначають її сутність. Одні розуміють під цим тільки самостійне, незалежне від стану і реалізованості інших правових стосунків між боржником і кредитором, гарантійне зобов’язання. Інші називають гарантією різного роду гарантійні операції — від морально зобов’язуючої заяви про патронат до поручительства і зобов’язання платежу.

Загальним для всіх таких операцій є поручительство гаранта сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов’язання це зробити, не в змозі його виконати. Характерною ознакою гарантії є функція забезпечення, яка саме і полягає у забезпеченні платежу.

Міжнародна торговельна палата в Парижі видала основні правила для гарантій, які називаються «Уніфіковані правила за договірними гарантіями». Перше видання вийшло в серпні 1978 р.

Разом з тим на відміну від Уніфікованих правил для акредитива і Уніфікованих правил для інкасо основні правила для гарантій досі не вдалося реалізувати. Таким чином, уніфікації у сфері банківських гарантій ще не досягнуто.

У цілому для банківських гарантій використовується тільки право, яке діє за місцем перебування того банку, який видає гарантію бенефіціару. Тому для кожного окремого випадку передусім необхідно з’ясувати правове положення в тій чи іншій країні. Будь-яку заяву, яка називається «гарантією», необхідно ретельно перевіряти з правового погляду і на предмет дійовості. Насамперед необхідно перевіряти, в якому вигляді надано гарантію — як поручительство чи як зобов’язання здійснити платіж. Останнє ще має назву абстрактної обіцянки платежу.

Банк не зобов’язаний здійснювати про гарантовану ним роботу замість виконавця. Він не буде, наприклад, будувати нафтопереробний завод, якщо його принципал не в змозі це зробити. Він не вироблятиме хімічних добрив, якщо його клієнт запізнюється з поставкою. Банк платитиме, оскільки його обов’язок як гаранта обмежується платежем, а не здійсненням невиконаної роботи.

Банківська гарантія діє як забезпечення виконання робіт потрійним чином:

Банківські гарантії поділяються на два типи — відкличні і безвідкличні.

Відклична банківська гарантія являє собою таку гарантію, яка може бути відкликана або її умови можуть бути змінені без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твердого зобов’язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара. У практиці міжнародних розрахунків відклична банківська гарантія практично не використовується.

Бенефіціару, який хоче отримати тверде зобов’язання банку, доцільніше використовувати безвідкличну банківську гарантію, яка не може бути відкликана, а її умови не можуть змінюватись без згоди бенефіціара.

Відкличні і безвідкличні банківські гарантії поділяються на умовні й безумовні.

При виставленні безумовної гарантії мається на увазі, що банк-гарант виконує свої зобов’язання перед бенефіціаром (здійснює йому платіж) проти його простої першої вимоги, навіть якщо вона нічим не обумовлена і не підтверджена поданням яких-небудь інших додаткових документів. Такий тип гарантії вигідний бенефіціару, оскільки максимально захищає його інтереси, і зовсім не вигідний принципалу. Реалізація безумовної гарантії відбувається в результаті однобічного прийняття рішення бенефіціаром, тобто виключається можливість виникнення будь-яких спорів. Вимога бенефіціара має бути тільки заявлена в межах суми і строку гарантії. При виставленні безумовних гарантій банком-гарантом, як правило, використовується формулювання «Безумовно гарантуємо», «Гарантуємо безумовний платіж на першу вимогу бенефіціара», «Гарантуємо безумовний платіж на першу просту вимогу бенефіціара незалежно від можливих заперечень з боку принципала» тощо. Зазвичай, безумовні гарантії виставляються за дорученням великих клієнтів банку і вони потребують грошового покриття.

Умовні гарантії являють собою такі гарантії, при реалізації яких необхідно виконувати певні умови. Вони менш вигідні бенефіціару. Як правило, до таких умов належать:

бенефіціар повинен вказати причину заявлення своєї вимоги за гарантією, наприклад, додавши сертифікат про те, що він виконав свої зобов’язання за контрактом, а його контрагент не здійснив платіж у встановлені строки;

до вимоги бенефіціара на платіж у рахунок гарантії мають бути додані документи, які підтверджують виконання ним своїх зобов’язань за контрактом (комерційні і/або інші документи); такі гарантії, що передбачають подання комплекту документів на відвантаження, називаються документарними;

вимога бенефіціара в рахунок гарантії повинна бути підтверджена спеціальним документом — свідоцтвом повноважного представника третьої особи (наприклад, торговельної або торговельно-промислової палати, органу сертифікації товару, арбітражу) про те, що контрагент (принципал) не виконав своїх зобов’язань;

згода принципала на здійснення платежу в рахунок гарантії — така умовна гарантія найменш вигідна для бенефіціара.

У міжнародній практиці розрізняють два види банківських гарантій — платіжні та договірні (контрактні) гарантії.

Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами (наприклад, договір про постачання товару, договір про надання тієї чи іншої послуги тощо) і виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера. Договорні гарантії, так само як і документарні акредитиви та інкасо, є предметом уніфікації. Однак застосування уніфікованих правил до документарних гарантій факультативне. Цих правил дотримуються тільки тоді, коли це безпосередньо узгоджено сторонами у зовнішньоторговельному контракті і в самій гарантії міститься застереження про це. Крім того, якщо будь-який пункт УПДГ суперечить положенню права, яке застосовується до гарантії і яке сторони не можуть порушити, то це положення домінує, тобто застосування УПДГ може бути обмежене нормами національного законодавства.

До основних видів договірних гарантій, які набули найбільшого поширення в міжнародних операціях, належать гарантії повернення авансу, гарантії належного виконання контракту та тендерні гарантії (гарантії участі у тендерних торгах).

Гарантія повернення авансу (гарантія авансових платежів) видається банком за дорученням експортера (підрядника), який відповідно до умов контракту отримує авансом повну вартість товару або його частину.

Сутністю такої гарантії є зобов’язання банку після повернення суми авансу (або його невикористаної частини) у разі невиконання продавцем (підрядчиком) своїх обов’язків щодо постачання товару (здійснення робіт), які закріплені у контракті.

Гарантія авансового платежу звичайно видається на термін від півроку до року і припиняє свою дію з поставкою предмета договору.

Сума гарантії дорівнює розміру авансового платежу, однак часто зменшується у міру просування роботи або здійснення поставки за контрактом, згідно з умовами якого здійснювалися авансові платежі.

Розмір авансу, як правило, становить від 10 до 20% суми контракту. Гарантії авансового платежу завжди складаються в такій формі, за якою вони вводилися б у дію тільки після отримання продавцем узгодженого авансу.

Дуже часто, якщо контракт передбачає поставки товару частинами (поетапне виконання робіт), обсяг зобов’язань банку-гаранта зменшується на суму вартості відвантаженого експортером товару (або на суму вартості виконаних підрядником окремих етапів робіт). Отже, названі гарантії обов’язково мають містити статтю про зменшення зобов’язань у процесі виконання договору поставок товару, підтвердженого документами про поставки (наприклад, коносаментом), або у процесі закінчення робіт на об’єкті, також підтвердженого спеціальним сертифікатом про закінчення робіт.

Найбільш проста форма зменшення зобов’язань за гарантією — це встановлення чіткої часової дегресії, наприклад: «Гарантійна сума зменшується кожні 6, 12, 18 і 24 місяці після вступу в силу щоразу на 25%». Часто за орієнтир для визначення скорочення береться дійсний хід робіт, наприклад, «Сума цієї гарантії скорочується автоматично на 15% вартості часткового постачання проти передання Bank of China вказаних в акредитиві № 2398 документів про відвантаження, і строк її дії закінчується при повному використанні цього акредитива». Особливо важлива точність у формулюванні тих умов гарантії, які визначають, як відбуватиметься зменшення зобов’язань.

Найбільш доцільним для імпортера є використання безумовних гарантій повернення авансу. Оскільки відповідно до норм міжнародного права імпортер має право на повернення подвійної суми авансу при невиконанні експортером своїх зобов’язань за контрактом, імпортеру доцільно вимагати виставлення гарантії на суму, яка дорівнює подвійному розміру суми авансу. Однак у цьому разі така гарантія за вимогами експортера виставляється як умовна — тобто вона включатиме умову про подання рішення арбітражного суду, яке зобов’язує експортера повернути аванс або його частину.

Гарантія виконання (виконання договору, контракту) видається за дорученням експортера на користь імпортера. Умови зовнішньоторговельних контрактів зазвичай передбачають санкції, які застосовуються до експортера (продавця або підрядника) у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов’язань. Такими санкціями є штрафи. Гарантії виконання забезпечують сплату банком-гарантом сум штрафів за вимогою бенефіціара. Найчастіше такі гарантії видаються при здійсненні підрядного будівництва, їх сума завжди не перевищує 10—15% від суми контракту.

Імпортери (покупці або замовники) зазвичай наполягають на виставленні на їх користь безумовних гарантій виконання. Однак установи-експортери прагнуть до видачі гарантій, які передбачають платежі на основі спеціального документа (документів), що свідчить про неналежне виконання експортером (продавцем або підрядником) умов контракту. Такі документи узгоджуються сторонами.

Гарантія виконання, як правило, діє до фактичної (фізичної) поставки предмета договору або до моменту виконання відповідних робіт чи надання послуг. У середньому термін дії названої гарантії становить два роки.

При визначенні терміну дії гарантії виконання враховуються два принципи:

Чітке установлення терміну. Так, якщо не може бути вказана точна дата закінчення терміну гарантії, тоді в договорі з купівлі-продажу або договорі підряду на виконання робіт чи надання послуг має чітко вказуватись, до якої дати виконується зобов’язання. Саме її вважають датою закінчення дії гарантії виконання.

Пролонгація. Якщо робота до закінчення терміну відповідної гарантії виконана не повністю, експортер може подовжити термін дії гарантії виконання. Якщо він цього не робить, то імпортер у багатьох випадках вимагає пролонгації від банку, який гарантує.

Гарантію виконання вимагають на випадок рекламацій щодо якості товару чи виконаних робіт або при затримках поставок товару.

Сума гарантії виконання встановлюється у відсотках до суми контракту (від 5 до 20%) і сплачується у разі, коли покупець заявляє, що продавець не діяв відповідно до умов контракту.

Слід підкреслити, що гарантія виконання — це найбільш ризикований вид гарантії для експортера (продавця або підрядника), оскільки імпортер (покупець або замовник) вимагатиме продовження терміну дії доти, доки він повністю не задовольниться належним виконанням контракту. Через те, що належне виконання контракту — поняття дуже суб’єктивне, багато залежатиме від доброзичливості самого покупця.

Крім описаних вище видів гарантій, які набули найбільшого поширення в міжнародних розрахунках, існують ще інші їх види, які менш поширені і більш специфічні. До них належать:

Гарантія коносамента (гарантія за втрачений коносамент). Коносаменти, що необхідні для отримання товарів, можуть загубитися або запізнитися під час поштового переказування. Цей вид гарантії найчастіше використовується тоді, коли платіж забезпечується акредитивом, а товар уже перебуває в порту призначення. У такому разі банк імпортера може дати гарантію коносамента власнику пароплавства або експедитору, тобто зобов’язання взяти на себе всі витрати, що виникають, якщо виявиться, що приймальник товару не був правомірним отримувачем. Таким чином, банківська гарантія може спонукати перевізника вантажу до передання товару отримувачу без пред’явлення коносаменту, оскільки вона захищає його у разі вимоги відшкодування збитків.

Сума гарантії коносаменту встановлюється у розмірі вартості товару плюс відповідна маржа (від 150 до 200% вартості вантажу). Термін дії гарантії не лімітується або визначається до моменту представлення оригіналів коносаменту.

Митна гарантія (гарантія митного очищення, тимчасового ввезення) видається банками за дорученням підрядників для забезпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або матеріалів, необхідних для будування об’єктів чи проведення інших робіт. Зазвичай таке обладнання після закінчення робіт має вивозитись. Якщо воно не буде вивезене, гарантія митного очищення забезпечить отримання або виплату митного збору.

Гарантія якості забезпечує імпортерові (покупцеві) гарантії у разі отримання неякісних товарів. Вона видається на випадок, якщо постачальник при зверненні до нього все ж не усуне певних недоліків. Гарантія якості виступає у ролі страхування при виникненні претензій у покупця до продавця, у випадку появи дефектів при транспортуванні товару. Сума гарантії вказується в самому контракті і становить від 5 до 20% його вартості.

Гарантія поставки забезпечує імпортера (покупця), якщо продавець не поставить товар або не надасть відповідних послуг у зазначений термін. За своєю сутністю вона близька до гарантії виконання.

Гарантія обслуговування використовується при укладенні контрактів на будування об’єктів. Її мета — гарантувати, що після закінчення робіт будівельник виконає свої зобов’язання в період обслуговування об’єкта. Такі гарантії можуть використовуватись до моменту отримання грошей від замовника.

Судова гарантія забезпечує витрати процесу і сторін під час судових процесів, які закінчуються на користь судових інстанцій або сторін.

Гарантія накладення арешту на майно (або гарантія забезпечення ризику). Якщо на майнові цінності дебітора накладається арешт, то він може виставити гарантію забезпечення позову (наприклад, солідарне поручительство). Після цього йому знову надається право розпоряджатися цими цінностями.

Читайте також:

1. Банк міжнародних розрахунків
2. Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів
3. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НА НАЦІОНАЛЬНИХ, МІЖНАРОДНИХ І СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ РИНКАХ
4. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
5. Види і напрямки організаційних перетворень міжнародних корпорацій
6. Види міжнародних відносин
7. Види міжнародних економічних договорів
8. Види міжнародних правопорушень
9. Види міжнародних торгових угод.
10. Виконанню цих завдань сприяла робота двох міжнародних конференцій: у Думбартон-Оксі у США (21 серпня – 7 жовтня 1944 р.) і в Ялті (Криму) в СРСР (4 – 11 лютого 1945 р.).
11. Використання міжнародних служб фінансової інформації в ділінгових операціях банків
12. Вимоги міжнародних стандартів аудиту до аудиторської документації

Переглядів: 872