Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 11. Операції банків з векселями

Лекція 9 (2 год.)

Мета заняття: формування у студентів сучасного економічного мислення щодо сутності та видів векселів, особливостей операцій банків з векселями.

План

1. Вексель та вексельний обіг.

2. Операції банків у сфері вексельного обігу.

3. Урахування та переврахування векселів.

4. Кредити під заставу векселів.

5. Авалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

Рекомендована література: 13, 15, 18, 42, 61, 62, 63. 86, 87, 91

1. Вексель та вексельний обіг.

Вексель є одним з найдавніших розрахункових засобів, поява якого була зумовлена необхідністю переказу грошей в інші міста, країни та оформленням відстрочення платежу при здійсненні торговельних операцій.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18
червня 1991 р. визначає, що вексель – це складений за встановленою законодавством формою документ, що є цінним папером і розрахунковим засобом, який засвідчує безумовне зобов’язання однієї особи сплатити іншій певну суму грошей у визначеному місці після настання встановленого строку.

Вексельний обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся великими розбіжностями, часом навіть у країнах, пов’язаних між собою багатовіковими економічними та культурними традиціями. З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів було проведено декілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930 р. у Женеві. У результаті її роботи були вироблені три вексельні конвенції:

1) конвенція № 358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий векселі;

2) конвенція № 359, що має на меті вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі;

3) конвенція № 360 про гербовий збір щодо переказних і простих векселів.

Країни, що приєдналися до першої із зазначених конвенцій (спочатку їх було 25), взяли на себе зобов’язання ввести в дію на своїй території Уніфікований закон про переказний і простий векселі (УВЗ), що є першим додатком до зазначеної конвенції, з можливістю внесення в національне законодавство застережень до закону, наведених у другому додатку до цієї ж конвенції.

Важливість векселя та його місце в економіці визначаються його функціями, головними серед яких є:

• функція оформлення короткострокового кредиту. Ця функція діє тоді, коли постачальник продукції зацікавлений у її реалізації покупцю, який на час укладання угоди не має належної суми грошей. Тоді постачальник у рахунок майбутнього платежу за свою продукцію отримує від покупця вексель, тобто боргове зобов’язання, сума якого з урахуванням строку платежу та відсотків за кредит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди;

• функція платежу. Вексель дає змогу отримати гроші, не чекаючи строку платежу. Його можна продати або ж залишити під заставу в комерційному банку;

• функція прискорення розрахунків і грошового обігу. Вексель на основі кредитних операцій дає змогу спростити і прискорити укладення угод між суб’єктами ринку в разі відсутності у них грошових коштів.

За формою та способом використання векселі поділяють на:
– прості;

– переказні.

Простий вексельозначає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Простий вексельслугує для оформлення відносин боргу за
реалізовані в кредит товари (надані послуги), видані грошові кошти.

У складанні простого векселя беруть участь дві особи: боржник і кредитор. Боржник (векселедавець) виписує вексель, в якому зобов'язується виплатити суму боргу у зазначений термін, підписує його і передає своєму кредитору (векселедержателю).

Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить письмовий наказ дебітором (трасату) сплатити зазначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику. Як правило, в складанні переказного векселя беруть участь три суб'єкти:

– трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;

– трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;

– ремітент(векселедержатель) – перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель.

Тобто, за переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця спеціальна дія називається акцептом тратти.

Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, приймає на себе перед ремітентом, а також і перед наступним держателем векселя (якщо вексель буде мати подальший обіг) відповідальність за його оплату. Але трасант не є основним боржником за векселем. Його відповідальність носить вторинний характер, тому що вона настає тільки у випадку несплати векселя платником.

Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя,
розрізняють:

Комерційний вексельз'являється в обігу в результаті реальної
угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Звідси походять синоніми комерційного векселя: товарний, торговий.

Фінансовий вексельвиникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики. Векселі, в основу яких покладено реальні фінансові угоди і котрі виписані (акцептовані) авторитетними особами, передусім банками, мають досить широку сферу обігу .

Серед фінансових векселів виділяються векселі, підставою видачі яких є не яка-небудь реальна кредитна угода, а лише мета одержання товарного або - переважно - грошового кредиту, котрий не вдалося б одержати іншим способом. До подібних векселів відносяться дружні та бронзові векселі.

Підроблений вексель– це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця, або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підроблення здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний вексель.

Дружній (приятельський) вексельтакож не передбачає реальної кредитної операції. Він акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб'єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку.

Зустрічний– вексель, коли кілька суб'єктів виступають то векселедавцем
(платником), то векселедержателем (покупцем). Однак зустрічні векселі не завжди є фіктивними (дружніми чи бронзовими), оскільки вони можуть з'являтись і в результаті реальних торговельних відносин між контрагентами.

Бронзовий (дутий, вигаданий) вексельвиписується на ім'я
неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою
подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. На відміну від дружнього векселя, в якому особа, що його акцептувала (підписала), бере на себе вексельні зобов'язання, бронзовий вексель виникає для обману кредиторів.

Стосовно форм платежу векселі поділяються на:

– платіжні, коли вони підлягають оплаті в термін,

– забезпечувальні, які лише забезпечують наданий кредит.

2. Операції банків у сфері вексельного обігу.

У сучасній ринковій економіці вексель відіграє помітну роль у
господарській практиці та у діяльності комерційних банків. Вексельні операції комерційних банків в Україні регулюються Положенням «Про операції банків з векселями», затвердженим Постановою Правління Національного банку України 25 травня 1999 р. Цим документом визначено, що комерційні банки у сфері вексельного обігу можуть здійснювати кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні та довірчі операції. Крім цього, окремі банки України виступають також у ролі емітентів векселів.

Кредитнимивважаються вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активними – врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів або пасивними – переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів.

Торговельнимиє операції з купівлі або продажу векселів за
ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних – продаж придбаних векселів.

Гарантійні операції супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів (наприклад, при розрахунках з допомогою документарного акредитиву).

Розрахункові операції поділяються на операції з оформлення
заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржником банку) та на операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж
боржника банку).

Виконання комісійнихтадовірчих операцій пов'язано з інкасуванням векселів; оплатою векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом); зберіганням векселів (оригіналів, копій і примірників); купівлею-продажем, а також обміном векселів за дорученням клієнтів.

3. Урахування та переврахування векселів.

Вексельні кредити – це банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів.

Вексельні кредити надаються за заявкою власника векселя, яка подається, як правило, до банку, в якому йому відкрито розрахунковий або поточний рахунок.

Подані векселі перевіряються з позиції їх юридичної та економічної надійності. З юридичної точки зору перевіряються правильність заповнення усіх обов’язкових реквізитів, повнота сплати до бюджету вексельного мита, повноваження осіб, які підписали вексель, а також достовірність цих підписів.

Власник векселя має право його продати комерційному банку до наступлення строку платежу, тобто врахувати вексель.

Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред¢явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.

Врахування векселів:

1. Постачальник “А” відвантажує товар покупцю “Б”;

2. Покупець “Б”, замість негайного платежу, виставляє вексель, який отримає “А” замість грошей;

3. Фірма “А” продає вексель комерційному банку, який утримує з номінальної суми векселя комісію (врахування);

4. У комерційному банку є дві можливості:

4а. Коли він зберігає вексель у своєму портфелі і пред¢являє його окупцю “Б” до оплати в строк платежу;

4б. Коли він продає вексель центральному банку.

Відповідно центральний банк заплатить комерційному банку неповну суму за векселем, а утримає обліковий відсоток (переврахування).

5. Центральний банк пред¢являє вексель “Б” до опалати у визначений строк і одержує від “Б” суму, зазначену у векселі.

Враховуючи вексель, клієнт достроково придбає ліквідні кошти. Але за достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом. Дисконт слово італійського походження і перекладається як “знижка”.

Сума дисконту, яка підлягає утриманню на користь банку, розраховується на підставі облікової ставки врахування векселів. Ця сума зараховується банком в доход при покупці векселя.

Придбавши вексель, банк отримав право вимоги платежу по ньому. Про це банку слід повідомити боржника.

За векселями з платежем не у місці врахування стягується також порто (поштово-телеграфні витрати) домно (комісія банку за інкасування іногородніх векселів).

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк слідує за строками платежів. З цією метою на кожне число складається спеціальна відомість у двох примірниках, яка заповнюється даними щодо усіх термінових векселів. Дані відомостей звіряються з векселями, що є у сховищі банку, після чого один примірник відомості передається в операційний відділ, а другий залишається у відповідальної особи банку, яка здійснює операції врахування. При отриманні платежу у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертають платникові.

При отриманні платежів банками-кореспондентами останні повідомляють банк, який видав доручення, про отримання платежу листом із зазначенням у ньому номерів векселів, місце платежу, найменування платника, суми і строку платежів.

Неоплачений у день строку платежу вексель, банк повинен передати наступного дня нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування. Ця вимога є катгоричною: ні за яких обставин не можна передати вексель опротестування раніше від дня наступного за днем строку платежу банком; з іншого боку, якщо пропустити цей день, хоча б і не з вини банку, то стає неможливим опротестування.

Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються: а) докладне найменування і адреси векселедавців; б) строк платежу; в) сума платежів; г) доклад на найменування усіх надписувачів та їхні адреси; д) причини опротестування; е) назва банку, від імені якого має бути здійснене опротестування.

Опротестований вексель повертається від нотаріуса в банк з написом про опротестування. Після цього банк письмово подає вимогу векселепред¢явникові про оплату векселя у строк від 3 до 7 днів. При невиконанні цієї вимоги банк може припинити кредитування векселепред¢явника за усіма видами позик і звертається до суду про примусове стягнення боргу за векселем.

До різновидів урахування векселів належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності клієнта. Безоборотне врахування— різновид врахування, за якого пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом учинення пред'явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (проставлення безоборотного індосаменту) або через передавання банку векселя пред'явником без учинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Ризик, пов'язаний з можливістю втрати підпису пред'явника, банк має компенсувати утриманням підвищеного дисконту. Також банк може вимагати від клієнта позавексельного поручительства третьої особи щодо викупу векселя у разі його несплати в строк.

Урахування з реверсом— різновид урахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні чи ненастанні певних обставин. Від звичайного врахування цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа-
платник, а пред'явник, який підписує письмове зобов'язання викупити векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин (реверс) і викуповує вексель. За допомогою реверсу векселі відчужуються і тимчасово передаються банку.

Векселі, що перебувають у портфелі комерційного банку, є надійною і ліквідною статтею його активу. Це дає змогу направляти на формування даних активів найбільш схильні до несподіваного вилучення зобов'язання банку, наприклад кошти на поточних рахунках клієнтів, і використовувати вексельний портфель як «вторинні резерви». У разі потреби у ліквідності банк може
рефінапсуватись в інших комерційних банках, а також у центральному банку у формі переврахування векселів, іншими словами — врахування уже врахованих банком векселів.

4. Кредити під заставу векселів..

Для господарських організацій, які інтенсвно використовують векселі, більш еластичною формою банківського кредитування є позики, що видаються під заставу векселів у формі відкритого спеціального рахунку.

Позики під заставу векселів можуть бути:

– строковими (до настання строку погашення векселів;

– до запитання (онкольними).

Банки відкривать клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки і обліковують в них суму наданої позики під забезпечення прийнятих векселів. Цей рахунок є рухунком до запитання (онкольним) і це надає банку право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення позики або внесення додаткового забезпечення векселями.

Строкові позички під заставу векселів, як правило, є разовими. При здійсненні такої операції банк аналізує юридичну та економічну надійність векселя і в разі позитивного висновку з позичальником укладається кредитний договір і договір застави векселів.

Строк погашення кредиту визначається, виходячи зі строку погашення векселів (строк погашення векселів повинен бути принаймні на 15 днів більше, ніж строк погашення кредиту).

Сума можливого кредиту коливається від 60 до 90 % від суми векселів, які приймаються під заставу. Кредитна заборгованість при цьому обліковується на простому кредитному рахунку.

Для отримання кредиту зі спеціального позичкового рахунку клієнт подає в банк стандартний пакет документів, а також векселі, котрі призначені для передання в заставу. Векселі здаються в банк з реєстром векселів, поданих у заставу щонайменше в двох примірниках. Пред’явнику дається розписка про одержання векселів (наприклад, на копії реєстру) та призначається орієнтовний термін кредитування або день, коли він має забрати не прийняті в заставу векселі. Після юридичної й економічної експертизи векселів працівники банку викреслюють з реєстру та повертають клієнту векселі, які не задовольняють вимоги банку, а за благонадійними векселями вираховують розмір ліміту кредитування (у випадку, коли клієнт, крім вексельного онколя, використовує ще й обліковий кредит, то ліміт кредитування встановлюється за обома формами вексельних кредитів).

Банк і клієнт укладають кредитну угоду, в якій міститься низка умов, що є обов’язковими для позичальника.

У кредитній угоді визначається:

1) ліміт кредиту (кредитна лінія);

2) граничне співвідношення між забезпеченням (загальної номінальної суми векселів) і можливою заборгованістю у межах 60—90 % від загальної суми векселів;

3) розмір процентів за кредит і комісію на користь банку;

4) право банку підвищувати на свій розсуд, але з попередженням клієнта, розмір процентів і комісії;

5) право банку закрити рахунок і вимагати в будь-який час повного чи часткового погашення заборгованості або надання додаткового забезпечення;

6) право банку обертати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих у заставу векселів;

7) право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що належать клієнту і перебувають у банку на інших рахунках клієнта;

8) право банку дозволяти клієнту з його ініціативи заміняти одні векселі до строку їх оплати іншими;

9) місце зберігання векселів, переданих у заставу.

Розмір плати за кредит, частки банківського кредиту в номінальній вартості забезпечення визначаються банком залежно від кредитоспроможності позичальника та надійності наданих у заставу векселів.

Векселі, що застосовуються як застава, можуть передаватися на зберігання банку, державному чи приватному нотаріусу. Банк заінтересований, щоб заставлені векселі зберігалися саме у нього. Позичальник виконує на прийнятих у заставу векселях заставний або передавальний іменний чи бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред’явника. Вид індосаменту встановлюється договором застави, однак банку доцільніше вимагати, щоб позичальник учинив саме передавальний індосамент.

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

1) на подання до платежу та одержання платежу за векселем;

2) на здійснення протесту в разі несплати чи часткової оплати векселя;

3) на подання позову про стягнення належної суми платежу до зобов’язаних за векселем осіб.

Після вчинення індосаменту позичальник передає банкові векселі згідно з Актом прийняття-передавання. Банк відкриває позичальнику особовий рахунок для запису:

а) суми отриманої позики;

б) нарахованих банком процентів за рахунком, комісії та інших витрат;

в) усіх грошових сум, що надходять для погашення кредиту;

г) сум векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі їх оплати або заміни новими.

Кредит надається у звичайному порядку. За бажанням клієнта йому може бути відкрита чекова книжка, з якої провадитиметься видача позики.

Оскільки кредитування під заставу векселів здійснюється виключно в межах залишку ліміту кредитування, важливим завданням банківських працівників є контроль за розміром вільного залишку ліміту. Перед списанням коштів зі спеціального позичкового рахунку в банку перевіряються наявність невикористаного ліміту та стан векселів із застави (реальність, строки їх погашення).

Коли в процесі використання позичальником онкольного кредиту під заставу векселів серед забезпечення будуть виявлені векселі суб’єктів, які опротестовані, то банк сповіщає про це позичальника і пропонує йому викупити ці векселі або замінити їх у тижневий строк іншими благонадійними векселями. При невиконанні цієї вимоги банк має право закрити кредит. З метою уникнення втрат від подання фальшивих векселів комерційним банкам доцільно домагатися від клієнтів права інкасування векселів із застави, що також дає змогу банкові отримувати додаткові доходи. У разі отримання банком права на інкасування заставлених векселів при одержанні платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов’язання. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю позичальника, якщо така виявиться, підлягає поверненню.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

1) подання векселя до платежу зобов’язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2) продажу векселя, якщо він отриманий за передавальним індосаментом.

Кредитування під заставу векселів є досить привабливим для підприємств, що інтенсивно використовують векселі у своїй господарській діяльності й володіють значним вексельним портфелем. Особливо зручним для суб’єктів господарської діяльності є вексельний онколь. Прийнятність даної форми кредитування пов’язана з її високою еластичністю, що дає змогу позичальнику оперативно отримувати кошти за рахунок банківського кредиту, уникаючи тривалої процедури оцінки кредитоспроможності, яка передбачена, наприклад, при обліковому кредиті. Крім цього, позичальник сплачує проценти лише за фактичний термін користування кредитом, на відміну від облікового кредиту, при якому клієнт часто змушений погоджуватись на строки, що перевищують реальну потребу в позиці.

5. Авалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів

Функціонування комерційного кредиту і вексельного обігу можливе лише за наявності впевненості кредитора в оплаті боржником поставленої продукції (наданих послуг).

Часто гарантії боржника, навіть такої, що спирається на силу вексельного права, виявляється недостатньо, і тоді відповідальність за невиконання боржником своїх зобов’язань може взяти на себе третя особа, відома своєю платоспроможністю у формі гарантії, поручництва.

Найбільш прийнятними вважаються гарантії солідних комерційних банків. Надання банківської гарантії як забезпечення оплати векселів є формою кредитування клієнта, що здійснюється згідно з загальними принципами банківського кредитування.

Вексельні гарантії комерційних банків можуть мати явний або прихований вигляд. В явному вигляді видається аваль. Прихований вигляд мають учинені у формі окремої гарантії платежу (гарантійні листи), надписи банку на векселі як однієї із зобов’язаних за векселем осіб, але не аваліста.

Аваль— це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язання якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).
Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може даватись і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Договірні гарантії у міжнародних розрахунках.	\|	Аваль виражається словами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.