Експериментальні перевірки лінгвістичного детермінізму

Гіпотеза лінгвістичної відносності Е. Сепіра і Б. Уорфа

Переконання в тому, що люди бачать світ по-різному – крізь призму своєї рідної мови, лежить в основі теорії „лінгвістичної відносності” Едварда Сепіра і Бенджамина Уорфа. Вони прагнули довести, що відмінності між „середньоєвропейською” (західною) культурою й іншими культурними світами (зокрема, культурою північноамериканських індійців) обумовлені відмінностями в мовах.

Наприклад, в європейських мовах деяку кількість речовини неможливо назвати одним словом – потрібна двочленна конструкція, де одне слово указує на кількість (форму, вмістище), а друге – на само речовину (зміст): стакан води, відро води, калюжа води. Уорф уважає, що в цьому випадку сама мова примушує тих, хто говорить розрізняти форму й зміст, таким чином нав’язуючи їм особливе бачення світу. За Уорфом, це зумовило таку характерну для західної культури категорію, як зіставлення форми й змісту. На відміну від „середньоєвропейського стандарту”, у мові індійців хопі назви речовини є разом з тим і назвами судин, вмістищ різних форм, у яких ці речовини перебувають; таким чином, двочленній конструкції європейських мов тут відповідає однослівне позначення. З цим пов’язана неактуальність зіставлення форма / зміст в культурі хопі. Уорф знаходив зв’язок як передається об’єктивний час в системах дієслівних часів в європейських мовах, і такими рисами європейської культури, як датування, календарі, літописи, хроніки, щоденники, годинник, а також нарахування зарплати за витраченим часом, фізичні уявлення про час. Очевидність ньютонівських понять простору, часу, матерії Уорф пояснював тим, що вони дані „середньоєвропейською” культурою і мовою.

Проте довести цілком цю „дивно красиву” гіпотезу, як писав про теорію лінгвістичної відносності Ю. Д. Апресян, важко. Про експериментальний підхід до гіпотези див. нижче.

У пошуках доказів гіпотези Сепіра-Уорфа часто пишуть про відмінності між мовами в розчленовуванні колірного континууму: в одних мовах є сім основних (однослівних) назв барв веселки (наприклад, українській, російський, білоруський), в інших – шість (англійський, німецький), десь – п’ять, в мові шона (Родезія) – чотири, в мові басса (Ліберія) – два.

У одному з експериментів мовцю шона і носіям англійської мови пропонувалося підбирати назви по-різному забарвлених смужок паперу. З’ясувалося, що кольори, які мають у рідній мові однослівні позначення, сприймаються випробовуваними як „чисті”, і назви для них відшукуються швидше, ніж для кольорів, перехідних між „чистими” фарбами. Так, для жовто-зеленої зони спектру мовці шона підшукували потрібне позначення (cicena) швидше, ніж англомовні, які були вимушені скласти складне позначення – yellow-green.

Проте вважати такі результати доказом залежності пізнавальних процесів від лексичної структури мови все ж таки важко. У кращому разі такі досліди інтерпретують як підтвердження „слабкого варіанту” гіпотези Сепіра-Уорфа: носіям одних мов легко говорити й думати про певні речі тому, що сама мова полегшує їм це завдання. Проте в інших експериментах з кольоропозначеннями навіть і такі залежності не підтверджувалися. Психологи приходили до висновку, що в пізнавальних процесах у відносинах між мовою і розумовою діяльністю вирішальною проміжною змінною є активність людини, що пізнає.

Висловлювалися припущення, що залежність мислення від мови може бути виявлена швидше в граматиці, чим в лексиці, оскільки граматика – це сфера обов’язкових значень, „примусово” і достатньо рано відомих всім носіям певної мови.

У мові навахо (Північна Америка) дієслова, що позначають різні види маніпуляції ('брати', 'тримати в руках, 'передавати', 'перекладати, 'перебирати руками' тощо), по-різному відмінюються залежно від форми об’єкту дії. Припустімо, той, хто говорить просить передати йому якийсь предмет. Якщо це гнучкий і довгий предмет, наприклад, шматок мотузка, то дієслово повинно бути у формі А; якщо предмет довгий і твердий, наприклад палиця, то дієслово ставиться у форму В; а якщо предмет плаский і гнучкий, на зразок тканини або паперу, то потрібна форма С. Ця інтригуюча граматична відмінність привела дослідників до припущення, що діти повинні навчитися розрізняти ознаки „форми” предмету раніше, ніж діти, що говорять англійською.

У експерименті дітям надавали трійко предметів різного кольору або форми, і дитина повинна була вибрати з цих трьох предметів три найбільш, на його думку, "відповідних" один одному. Ось деякі з таких трійок: 1) синій мотузок, жовтий мотузок, синя паличка; 2) жовта паличка, синя паличка, синій кубик; 3) жовтий кубик, жовта тканина, синій кубик тощо. Діти, що говорять на навахо, групували предмети формою частіше, ніж діти, що говорять англійською. Мабуть, це дозволяє визнати якийсь вплив мови на розвиток пізнавальних процесів. Проте й у групі навахо, і в англійській групі з віком спостерігалося збільшення перцептивної значущості форми в порівнянні з кольором. Якщо ж у заняттях та іграх дітей постійно використовувалися іграшки або предмети, що припускають врахування їх форми, то уміння розрізняти форму складалося достатньо рано й незалежно від мови. Дослідники приходять до висновку, що мова - це лише один з декількох шляхів, якими дитина може осягнути певні властивості миру

У експериментах гіпотеза Сепіра-Уорфа втрачає свою узагальнено-філософську значність. Мова йде вже не про різні картини світу, побачених крізь призму різних мов, а про участь мови в процесах сприйняття, запам’ятовування, відтворення. Залишається не ясним, як результати таких приватних досліджень співвіднести з гіпотезою Сепіра-Уорфа в цілому. Проте питання про ступінь і характер впливу мови народу на його культуру продовжує хвилювати людський розум. Високий рівень змістовності мови, участь мови в основних пізнавальних процесах, тісний зв’язок мови й різних форм суспільної свідомості (зв’язок, який в окремих випадках здається досконалим сплавом, як, наприклад, в мистецтві слова) – ось об’єктивна основа цих безперервних пошуків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Чи впливає мова на культуру? Ідеї В. Гумбольдта і А. А. Потебні	\|	Види усного ділового мовлення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.