Практичні, посередницькі та адміністративні ролі соціальних працівників

До групи практичних ролей належать: фасилітатор та заохочувач; тренер (вчитель) соціальних навичок; всі терапевтичні ролі – консультант, консультант-клініцист, терапевт групи, сім’ї; вуличний соціальний працівник; доглядальник. Фокус практичних ролей зосереджено «на людині», саме тому соціальні працівники виступають головним чином як фасилітатори або заохочувачі. У ролі фасилітатора соціальний працівник працює переважно як такий, що надає можливість, полегшує взаємодію із соціальним оточенням. Виконання цієї ролі передбачає надання допомоги окремим індивідам або групам виразити свої потреби, ідентифікувати, з’ясувати свої проблеми, розробити та застосувати стратегії їх вирішення. Фасилітатор допомагає розвинути здатності клієнта справлятися з проблемами більш ефективно. Ця рольова модель трапляється в практиці соціальної роботи найчастіше і застосовується як підхід під час виконання практиком соціальної роботи ролей (функцій) вчителя, терапевта або консультанта індивіда, груп та сімей. Також використовується у роботі з громадою – переважно коли метою є навчити людей організувати допомогу самим собі. Орієнтуючись на концепцію «людина в оточенні», соціальні працівники допомагають клієнту «навчитися жити» в умовах громади.

Під час виконання ролі тренера (вчителя) навичокмова йде про практичні та соціальні навички. Залежно від проблем, стану здоров’я та ступеня функціонального обмеження (інвалідності) клієнта виділяють декілька підходів до розгляду проблем, пов’язаних з практичними та соціальними навичками. Згідно з цими підходами, соціальні працівники, виконуючи роль вчителя навичок, ставлять за мету: набуття навичок (яких клієнт не мав); поновлення втрачених навичок; компенсування втрачених навичок шляхом поновлення інших; попередження втрати існуючих навичок внаслідок соціальної ізоляції та практичної залежності від інших [9]. Наприклад, працюючи з розумово-відсталими дітьми, соціальний працівник в ролі тренера навичок допомагає дітям набути й закріпити практичні та соціальні навички, необхідні для щоденного життя: навички самообслуговування, самогігієни, самодогляду, користування побутовими приладами, готування їжі, використання транспорту, планування часу, поведінку у побутових ситуаціях, навички прийнятної міжособистісної поведінки під час спілкування, звернення по допомогу до фахівця. Підтримка навичок та їхнє поновлення необов’язково має виконуватися соціальним працівником, професіоналом. Соціальний працівник може навчити близьких, тих, хто доглядає клієнта, як потрібно терпляче й наполегливо допомогти клієнту відновити навички. Це економія професійного часу.

Роль тренера/вчителя навичок можуть відігравати як соціальні працівники так і працівники у громаді. Ключовий момент ролі вчителя соціальних умінь, яку можуть виконувати працівники у громаді, полягає в тому, що вони заохочують членів громади до розвитку власних здібностей і навичок, набуття нових знань та умінь. Це навчання може відбуватися завдяки взаємообміну між членами громади, організованому на засіданні групи, рольовій грі або спостереженню, а також завдяки спеціально проведеному навчанню. Нові вміння можуть також набуватися в ході спільної роботи членів групи над конкретним завданням, отримання порад від фахівців, зворотного зв’язку від інших членів групи. Неформальні обговорення або семінари також надають членам громади можливість обмінятися своїми знаннями, проаналізувати власний досвід та отриману інформацію щодо специфічних тем громадського життя. Працівникам у громаді важливо забезпечити умови для реалізації можливостей взаємообміну між членами громади, аби вони набули впевненості для самостійного виконання завдань з розвитку власної громади.

Соціальні працівники, що виконують терапевтичні ролі, консультують клієнтів щодо різних життєвих ситуацій:

- консультування молоді, що втікає з дому;

- консультування суїцидальної особистості;

- консультування прийомних батьків при влаштуванні бездомних дітей;

- консультування підлітків щодо вживання наркотиків;

- консультування клієнтів, що мають сексуальні дисфункції;

- допомога алкоголікам усвідомити, що вони мають проблеми;

- професійне консультування з питань влаштування на роботу тощо.

Терапевтичну роль виконує соціальний працівник, коли здійснює сімейні терапевтичні бесіди у сім’ях, що мають родича з проблемами психічного здоров’я. Під час таких терапевтичних сесій соціальний працівник заохочує співпрацю між клієнтом та членами сім’ї, допомагає членам сім’ї справитися зі своїми почуттями, проговорити очікування, врегулювати сімейні ролі, визначити стилі поведінки, посилювати незалежність, підтримувати баланс влади [11].

До групи посередницьких ролей належать: керівник випадку; брокер соціальних послуг; захисник прав та інтересів клієнта (представництво). Фокус практики соціальної роботи зосереджується на відносинах між клієнтами та поєднанням із системами, з якими вони взаємодіють.

Керівник випадку. Деякі клієнти мають обмежені можливості для того, щоб самостійно дістатися до інших ресурсних систем. Соціальний працівник є відповідальним за оцінювання потреб клієнта, влаштування, координацію надання необхідних послуг іншими спеціалістами через їх залучення або супроводження клієнта до певних установ. Наприклад, менеджер випадку здійснює з’єднання клієнтів та їхніх сімей з потрібними їм службами, що існують у комплексі мережі послуг та керують наданням послуг відповідно до часу. Це може бути робота в ролі адвоката клієнта або просто підготовка доповідей для виступу клієнта в суді, надання свідчень у суді.

Брокер соціальних послуг – зв’язує окремих клієнтів або групи, які потребують допомоги і не володіють інформацією, де її шукати, з соціальними службами в громаді. Наприклад, жінці, яка страждає від поведінки свого чоловіка, надається інформація щодо притулку для жінок, що зазнали насильства. Практик соціальної роботи в ролі брокера має бути обізнаним з наявними ресурсами громади, розкладом роботи та процедурами різних агенцій і має бути ознайомлений з процесом медіації [15].

Захисник прав та інтересів клієнта– ця роль була запозичена з професії юриста і передбачає активну цілеспрямовану діяльність щодо представництва прав та інтересів клієнта або групи громадян, ведення переговорів від імені клієнта, захист його юридичних інтересів, в тому числі в суді, в тих випадках, коли він потребує допомоги, а існуючі служби або інституції не зацікавлені у наданні послуг та вирішенні питань або демонструють відкрито негативне ставлення до клієнта. Особистісні якості та професійні навички соціального працівника мають відповідати виконанню цієї ролі. В цій ролі соціальний працівник має бути обізнаним із законодавчими актами та нормативними документами. Як захисник прав соціальний працівник забезпечує керівництво під час збору інформації, обґрунтовано доводить необхідність задоволення потреб та вимог клієнта, спираючись на законодавство; оскаржує рішення інституцій, які відмовляють клієнту у забезпеченні послуг.

До групи адміністративних ролей(макрорівень) належать: консультант, експерт соціальної служби; координатор; супервізор (керівник). Фокус практики соціальної роботи на цьому рівні зосереджується на системах, з якими люди вступають у взаємодію, тому ці ролі передбачають підтримку та вдосконалення системи соціального захисту (це ті ролі, які виконуються на макрорівні – робота з організаціями та громадськістю).

Консультант – забезпечує керівництво, управління організаціями шляхом порад, пропозицій щодо підвищення ефективності роботи служб, надання послуг. Консультування в цьому сенсі – це процес, у ході якого експерт допомагає консультованому надавати послуги клієнтові ефективніше завдяки розвитку, модифікації знань, навичок, ставлень або поведінки.

Координатор– ця функція має на меті покращення систем надання послуг через підвищення контактів, зв’язку та координування людськими ресурсами у службах. Фахівець забезпечує гармонійне функціонування, узгодження різних компонентів і направлень роботи разом в єдиній організованій манері. Виконання цієї ролі передбачає уникання щодо дублювання послуг та конфлікту між службами. функцію взяття на облік, експертизи та планування послуг, фіксування статистичних даних. Координатор проекту забезпечував узгоджене своєчасне виконання функцій всіма організаціями, залученими до проекту.

· Керівник (супервізор)– стежить за підвищенням ефективності та дієвості, оперативності (вчасності) надання послуг, контролюючи штат працівників. Загалом, супервізія – це засіб, за допомогою якого визначений установою супервізор полегшує роботу персоналу та забезпечує стандарти роботи, мета якої – допомагати супервізованим ефективно виконувати завдання, визначені в посадових обов’язках. У професійних соціальних службах супервізія є частиною процесу надання допомоги, оскільки вона спрямована на забезпечення стандартів якості й підтримку соціальних працівників у їхній щоденній діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Професійні ролі соціальних працівників та їх класифікації	\|	Клієнт соціальної роботи та його соціальне виключення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.