Процес, основні завдання та функції управління кар’єрою в організації

Фахова кар'єра характеризується тим, що конкретний співробітник у процесі свого трудового життя проходить різноманітні стадії розвитку: навчання, прийняття на роботу, фаховий розвиток, підтримка індивідуальних фахових здібностей і, нарешті, вихід на пенсію. Ці стадії працівник може пройти послідовно в різних організаціях.

Види кар'єри

Кар'єра – це суб,єктивно усвідомлене власне розуміння працівника щодо свого трудового майбутнього, очікуємі шляхи самовираження та задоволення працею; це поступове просунення по службових сходинках, зміна навичок, здібностей, кваліфікаційних можливостей та розмірів винагородження, повя,заних з діяльністю працівника.

Розрізняють два види кар'єри: фахову і внутріорганізаційну.

Внутріорганізаційна кар'єра охоплює послідовну зміну стадій розвитку працівника в одній організації. Вона може бути:

вертикальною - підйом на більш високий щабель структурної ієрархії;

горизонтальною - переміщення в іншу функціональну галузь діяльності або виконання певної службової ролі на щаблі, що не має жорсткого формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової цільової групи, програми і т. п.). До горизонтальної кар'єри можна віднести також розширення або ускладнення завдань у рамках щабля що займається (як правило, з адекватною зміною винагороди);

доцентровою, або управлінською - прямування до ядра, керівництва організації, наприклад запрошення працівника на недоступні йому раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру; одержання доступу до неформальних джерел інформації; виконання окремих важливих доручень керівництва.

Керівники організації, яка прагне, щоб її працівники зростали, розуміють, що якщо працівники відчувають свою кар'єру успішною - організація також буде на високому рівні.

Вирішуючи питання управління кар'єрою співробітників в організації необхідно вирішити декілька основних завдань.

По-перше, головним завданням системи управління кар'єрою є – забезпечення взаємодії професійної та внутріорганізаційної кар'єри. Досягнути цього можна за рахунок виконання наступних завдань при побудові системи управління кар'єрою в організації управління кар'єрою:

1. Досягнення взаємозв'язку між цілями організації та окремого співробітника

2. Забезпечення планування кар'єри для конкретного співробітника з урахуванням його потреб та ситуації та підвищення якості планування

3. Забезпечення процесу відкритості управління кар'єрою

4. Усунення “кар'єрних тупиків”, в яких практично відсутня можливість для розвитку співробітника

5. Формування наочних та сприйнятних критеріїв службового зростання, які використовуються при конкретних кар'єрних рішеннях

6. Забезпечення обґрунтованої оцінки кар'єрного потенціалу працівників з метою скорочення нереалістичних очікувань

7. Визначення шляхів службового зростання, використання яких би задовольняло кількісну та якісну потребу в персоналі в необхідний момент часу і в необхідному місці

Таким чином, процес управління кар'єрою співробітників в організації ґрунтується на реалізації основних функцій – планування кар'єри, організація кар'єри, мотивація співробітників до розвитку кар'єри і оцінка або контроль їх кар'єрного зростання.

Існує чотири напрями, по яких можна будувати кар'єру:

1. Бюрократичний: підвищення в посаді, зміна мірі відповідальності, підвищення заробітної плати.

2. Професійний: підвищення компетенції, створення у людини відчуття своєї незамінності. Професійна кар’єра пов'язана з можливістю підвищення кваліфікації співробітників. Необхідно пам'ятати, що співробітник належить також професійному товариству, тому для нього є важливим і обмін досвідом з колегами в організації, і участь в процесах, які відбуваються в професійному середовищі поза організацією.

3. "Сімейний": співробітники роблять кар'єру, стаючи "частиною сімейного альбому" фірми, знаючи її історію, звички і дрібниці життя колег, приймаючи участь у корпоративних заходах, підтримуючи традиції.

4. Демократичний: людина повинна бути почута, її думка повинна бути доведена до інших людей, вона повинна отримати задоволення у своєму честолюбстві.

3. Особливості доцентрової або управлінської кар’єри

Особливу увагу слід приділяти такому виду кар'єри як доцентрова або управлінська. Існує чотири найбільш характерні ознаки за якими можна класифікувати управлінську кар'єру:

1. Швидкість просунення по рівнях ієрархії системи управління

2. Послідовність посад які займає співробітник

3. Перспективна орієнтація

4. Особистісний зміст посадового просунення

По цих ознаках можна виділити вісім типів управлінської кар'єри.

Суперавантюрна кар'єра – це дуже висока швидкість просунення з пропущенням значної кількості проміжних сходинок, а іноді і досить різка зміна сфер діяльності. Ця кар'єра може бути випадковою, тобто ґрунтуватися на вдале поєднання обставин (в потрібному місці у потрібний час), або сумісною, яка ґрунтується на просуненні разом з більш сильним лідером, або забезпечення більш швидкого просунення дітям, членам сім'ї, друзям.

Досить часто такі кар'єри завершуються крахом.

Авантюрна кар'єра –це пропущення двох посадових рівнів при досить високій швидкості просунення або за рахунок зміни сфери діяльності. Наприклад компанія по вибору керівників, підбір кандидатів за ознакою особистої пре даності керівнику. Якщо на підприємстві 30% керівників з авантюрним типом кар'єри це ознака потенційної нестабільності підприємства.

Традиційна кар'єра – поступове просунення наверх, іноді з пропущенням однієї сходинки, іноді з тимчасовим пониженням у посаді. Головним є управлінські здібності людини, іноді протекціонізм і зв'язок.

Послідовно-кризова кар'єра – характерна для періодів революційних перетворень, які передбачають постійну адаптацію керівників до змін.

Прагматична (структурна) кар'єра – найбільш простий спосіб вирішення кар'єрних завдань, за рахунок зміни сфери діяльності, організації в залежності від соціально-економічних, технологічних та маркетингових змін. Переміщення в межах одного й того ж класу управління. В основі такої кар'єри – приватні інтереси.

Відбуваюча кар'єра – кінцева стадія кар'єрного розвитку і головна мета – втримати займані позиції.

Перетворююча кар'єра – “завоювання світу”. Дуже подібна до авантюрної кар'єри, має високу швидкість просунення, нові сфери і нові галузі, але в основі покладено нову видатну ідею, прагнення зайняти нові позиції в суспільстві, прагнення до майбутнього.

Еволюційна кар'єра в основі якої покладено просунення по посадах разом з розвитком організації.

Читайте також:
ERP і управління можливостями бізнесу
H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
Oracle Управління преміальними
PR-відділ організації: переваги і недоліки
V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
V. Завдання.
VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
А. Видання прав актів управління
АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

Переглядів: 1287

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Опис алгоритму розв'язування задачі | Поняття та види зобов’язань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.