Укладення міжнародних договорів

Стадії укладення міжнародного договору:

1) Підготовка проекту договору.Його готують або сторони, що беруть участь, або (якщо планується багатосторонній договір) робиться це по лінії ООН: проект може готуватися в комітетах Генеральної Асамблеї ООН або в спеціальних органах цієї організації (з прав людини, по міжнародному праву, по космосу і т.п.); можуть бути також створені робочі групи, куди включаються відомі юристи. Укладенню договору передує договірна ініціатива, тобто пропозиція будь-якої держави (групи держав) укласти певний договір з наданням проекту тексту договору.

2) Переговори по розгляду проекту договору.В них беруть участь представники сторін, що діють на основі інструкцій, одержаних від своєї держави. На цій стадії сторони прагнуть до того, щоб текст договору в остаточному вигляді якнайповніше відповідав їх національним інтересам (тому, що записано в інструкціях). Тут багато що залежить від професіоналізму представників: відсутність такого може або завести переговори в глухий кут або взагалі їх зірвати.

Перш ніж представники держав приступлять до переговорів з метою укласти угоду, вони обмінюються повноваженнями, з яких видно, що вони дійсно уповноважені конституційним органом домовлятися з конкретного питання і мають право підписати або парафувати^{^[1]} досягнуту домовленість.

Законодавство держав і правила міжнародних організацій визначають, які органи від їх імені можуть укладати договори. Згідно ст.. 7 Віденських конвенцій 1969 і 1986 років глави держав, урядів та міністри закордонних справ не потребують повноважень.

Повноваження надаються відповідним особам Президентом або Урядом України. Від їх імені вони оформляються МЗСУ.

Якщо переговори багатосторонні, то повноваження здаються до секретаріату конференції. Там їх аналізують і повідомляють публічно учасників, що всі вони дійсно уповноважені на ведення переговорів. Далі, якщо конференція проходить під егідою ООН, то повноваження після закінчення роботи направляють до Секретаріату ООН; якщо ж під егідою ЄС, ВТО і т.п. — то у відповідні секретаріати або договірно-правові відділи цих організацій. Якщо ж переговори проходили в столиці одного з учасників, то повноваження можуть надходити до МЗС цієї країни. Підготовка тексту договору здійснюється шляхом переговорів через звичайні дипломатичні канали, на міжнародних конференціях і в міжнародних організаціях. В рамках ООН діє КМП, яка підготувала ряд проектів конвенцій. На міжнародних конференціях опрацьована конвенція ООН з морського права 1982 року (3 Конференція ООН готувала її з 1974 по 1982 рік).

Прийняття тексту договору є необхідною процедурою, яка здійснюється у формі парафування або підписання тексту договору. На міжнародних конференціях текст договору приймається, як правило, двома третинами голосів (ст.9 Віденської конвенції 1969 року).

У міжнародних організаціях текст договору зазвичай включається як додаток до резолюції, що приймається у цьому зв’язку. Текст може прийматися і шляхом консенсусу без голосування.

Встановлення автентичності тексту договору має на меті зясувати достовірність і справжність тексту. Згідно ст..10 Віденської конвенції 1969 року, «текст договору стає автентичним і остаточним» шляхом процедури, про яку домовились сторони, або шляхом підписання, підписання ad referendum, парафування самого тексту або ж заключного акту конференції, що містить цей текст.

Способи вираження згоди на обов’язковість міжнародного договору як останньої стадії укладення договору, це – підписання, обмін документами, що утворюють договір, ратифікація, акт офіційного підтвердження, затвердження, прийняття, схвалення, приєднання до договору (Віденські конвенції 1969 та 1986 року).

Втім, цей перелік не є вичерпним.

Найбільш поширеним способом прояву згоди на обов’язковість договору є підписання. Підписання двосторонніх договорів здійснюється у порядку альтернату (чередування).

У тому випадку, якщо підписання передує ратифікації, затвердженню або схваленню Віденської конвенції 1969 і 1986 років (ст.18) передбачають, що держави і міжнародні організації мусять утримуватись від дій, які б лишили договір його об’єкту і цілі.

3) Підписання(парафування) договору відбувається у разі згоди сторін з його змістом. На цій же стадії робляться застереження до тексту і заяви.

У сучасній практиці для вступу угод в силу прийнято реєструвати їх і публікувати по лінії ООН. Це дозволяє всій світовій спільноті бути в курсі того, що відбувається в міжнародному правопорядку.

Ст.102 Статуту ООН передбачає, що всі держави-члени ООН повинні при першій можливості зареєструвати будь-який міжнародний договір.

Учасники Віденських конвенцій 1969 і 1986 років на підставі ст. 80 і 81 зобовязані надіслати договори, що набули чинності до Секретаріату ООН для реєстрації або для зберігання та оприлюднення.

Реєстрація міжнародних договорівміжнародними організаціями, що має своїм офіційним призначенням присікти таємну дипломатію, виникла після Першої світової війни. За Статутом Ліги Націй (ст. 18) право реєстрації міжнародних договорів було надано Секретаріату Ліги Націй. Статут Організації Обєднаних Націй вимагає реєстрації всіма членами ООН в Секретаріаті ООН міжнародних договорів і угод, що укладаються ними, під страхом позбавлення можливості посилатися на такі договори і угоди в будь-якому органі ООН (ст. 102 Статуту ООН). Проте відсутність реєстрації не впливає на юридичну силу договору. В 1946 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила докладні правила реєстрації. Публікація проводиться в спеціальній збірці ООН. Держави, які не є членами ООН, можуть надавати для реєстрації і публікації укладені ними договори.

Важливі за своєю суттю договори підлягають ратифікації. Вимога про це записується в завершальних положеннях угоди. Ратифікацію здійснює компетентний орган держави. Ратифікація означає схвалення. Ратифікується тільки весь текст договору. Як правило, ратифікація здійснюється вищим органом державної влади – парламентом або главою держави.

Віденські конвенції 1969 і 1986 років не визначають які конкретно договори підлягають ратифікації (це є прерогативою внутрішніх законодавчих актів). В них тільки встановлюється, що договір підлягає ратифікації, якщо про це домовились держави, або їх представники підписали договір під умовою ратифікації.

Міжнародні організації з метою виявлення своєї згоди на обов’язковість договору, застосовують акт офіційного підтвердження, що рівнозначно ратифікації.

Після ратифікації сторони обмінюються ратифікаційними грамотами. Після цього, як правило, договір набуває чинності. Якщо він багатосторонній, тобто учасників багато, то ратифікаційні грамоти прямують країні-депозитарію (про що домовляються наперед). Коли необхідне число ратифікаційних грамот одержано, про що записано в завершальних положеннях договору, і дотримані можливі інші умови, країна-депозитарій повідомляє учасників договору, що він набув чинності.

Відомчі угоди можуть не ратифікуватися і набувати чинності шляхом обміну нотами по лінії міністерств закордонних справ.

Затвердження, прийняття, схвалення також є способами вираження згоди на обов’язковість договору. Зазвичай вони здійснюються тим державним органом, від імені якого укладено договір (Президент, Уряд, центральний орган виконавчої влади).

Приєднання використовується утому випадку, коли держава або міжнародна організація, що не брали участі у переговорах з укладення договору, вирішили стати його учасником. Здійснюється у формі ратифікації, затвердження, прийняття чи схвалення.

Згода на обов’язковість договору може бути виражена державами і міжнародними організаціями шляхом обміну документами (нотами, листами), що утворюють договір.

За Віденськими конвенціями 1969 і 1986 років (ст..16) замість обміну або здачі ратифікаційних грамот чи інших документів може застосовуватись і така спрощена форма, як повідомлення про вираження згоди на обов’язковість договору. Така форма мусить передбачатися у самому договорі і здійснюється у вигляді ноти.

Депозитарій –це зберігач автентичного тексту багатостороннього договору (оригіналу).

Так, депозитарієм Віденських конвенцій 1969 і 1986 років і конвенції ООН з морського права 1982 року є Генеральний секретар ООН.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація міжнародних договорів	\|	Тлумачення міжнародних договорів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.