Функціональний і особистий розподіл доходів. Розподіл національного доходу і формування доходів населення.
Думки вчених щодо природи доходів, перспектив зміни співвідношення між окремими їхніми видами з плином часу зазнавали змін. Економісти-класики пов’язували розподіл доходів з існуванням трьох великих суспільних класів: робітників, капіталістів, землевласників. Вони тлумачили доходи на фактори виробництва як доходи відповідного суспільного класу. Сміт і Рікардо вважали, що розвиток економіки забезпечуватиме більше вигоди землевласникам, ніж капіталістам. Карл Маркс створив теорію, за якої всі вигоди економічного прогресу пожинатимуть капіталісти, а не робітники. Диспути економістів 18-19 ст. зосереджувалися навколо проблеми, яку сьогодні називають функціональним розподілом доходу, тобто його розподілом між факторами виробництва.
Хоча функціональний розподіл доходів (тобто розподіл на заробітну плату, ренту, процент і прибуток) широко використовує статистика, нині вчені-економісти акцентують увагу на іншій проблемі розподілу – відмінностях у рівнях доходів різних груп домогосподарств. Розподіл доходів між домогосподарствами називають родинним або сімейним розподілом доходів. Це поняття характеризує розподіл доходів між різними домогосподарствами без посилання на джерело доходу та суспільний клас, до якого належить домогосподарство.
В економіці використовують кілька методик для аналізу родинного розподілу доходу. Найчастіше для виявлення ступеня рівномірності розподілу доходу загальну кількість сімей (100%) ділять на п’ять рівних за чисельністю груп, тобто кожна група містить 20% населення. Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході за відповідний рік. Інформація, яку дають подібні таблиці, свідчить про те, наскільки нерівномірно розподіляється сукупний особистий дохід у тій чи іншій країні. Наприклад, якби дохід розподілявся порівну між усіма сім’ями України, тоді кожна їхня п’ята частина отримувала б 20% цього доходу, 40% сімей – 40% доходу й т. д. Таку ситуацію графічно зображають бісектрисою. Інший крайній випадок спостерігався б, коли в країні майже весь дохід привласнювали б кілька казково багатих родин, а решта населення ледве животіла. Реальна економіка звичайно перебуває між цими двома крайніми випадками.
Ступінь нерівності розподілу доходів між домогосподарствами часто ілюструють за допомогою кривої Лоренца (рис. 2).