Будова стінок серця

Серце –cor (лат.), cardia (грец.). Наука, що вивчає структурно-функціональні особливості і хвороби серця називається кардіологія.

III. Загальні закономірності будови серця. Взаємозв’язок із колами кровообігу в плода і дорослої тварини

Серце –порожнистий, м’язовий орган, який забезпечує безперервну циркуляцію крові. Це особливий біологічний насос – камерний насос з клапанами. Відносна маса серця (від маси тіла) становить 0,5-0,6%. Чим більша відносна маса, тим повільніше скорочується серце.

В основі серця розміщується м’який скелет (фіброзний скелет серця), представлений двома парами дуже тонких фіброзних кілець, закладених на межі передсердь і відповідних шлуночків, а також в устях аорти та легеневої артерії. На стику лівого передсердно-шлуночкового кільця з кільцем аорти закладено додатково два фіброзних трикутника, які можуть мати хрящоподібну консистенцію, а іноді костеніти (велика рогата худоба, дрібна рогата худоба, олень, верблюд, жираф, слон).

1. Внутрішня оболонка – ендокард – ендотелій на базальній, сполучнотканинній мембрані (негативний електричний заряд). Відштовхування негативно заряджених елементів крові від однойменно зарядженої стінки – важливий фактор у попередженні тромбоутворення. Ендокард забезпечує легке ковзання крові в порожнинах серця. Похідні – складки ендокарду з розрощеною всередині сполучною тканиною – клапани: тристулковий, двостулковий (мітральний), півмісяцеві.

2. Середня оболонка – міокард – посмугований серцевий м’яз, за характером є не довільним. Має суттєві відмінності від посмугованої скелетної м’язової тканини:

а) кожне волокно складається з окремих м’язових клітин, з’єднаних кінець у кінець, між окремими волокнами існують анастомози, в результаті чого міокард – це функціональний синцитій;

б) розрізняють два типи м’язових волокон:

- волокна робочого міокарду, які забезпечують скорочувальну функцію;

- волокна провідної системи, які забезпечують генерацію і проведення збудження до робочих волокон.

Таким чином, завдяки наявності такої тканини серцевий м’яз відноситься до збудливих тканин, проте на відміну від скелетних м’язів, скорочення яких відбувається під дією імпульсів, що надходять із центральної нервової системи, скорочення серцевого м’яза виникає автоматично як результат внутрішніх спонтанних процесів (спонтанна деполяризація мембран). Серце здатне ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які зароджуються в ньому самому.

Ізольоване серце теплокровного, звільнене від крові і підключене до системи перфузії підігрітим розчином Зінгера здатне скорочуватися довгий час. Провідна система анатомічно відокремлена, представлена синусно-передсердним і передсердно-шлуночковим вузлами, передсердно-шлуночковим пучком, його ніжками і волокнами Пуркіньє. Взаємодія провідної і робочої мускулатури серця проявляється під час культивації у штучному середовищі ізольованих міокардіоцитів. Деякі клітини (приблизно 1 із 100) через декілька годин після ізоляції починають скорочуватися з різним ритмом (від 10 до 100 за хвилину). Згодом між цими клітинами і решта масою встановлюються функціональні зв’язки і всі вони починають скорочуватися в одному ритмі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фетальний (плацентарний) кровообіг	\|	КОНСТРУКЦІЇ ТЕПЛООБМІННИХ АПАРАТІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.