Поняття та види джерел римського приватного права

Дискусія щодо періодизації розвитку римського права

Періодизація розвитку Римської держави та права

ДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРАВА

Основні законодавчі акти, що регулюють підприємницьку діяльність в Україні

¾ Господарський кодекс України;

¾ Податковий кодекс України;

¾ Митний кодекс України;

¾ Цивільний кодекс України;

¾ Кодекс законів про працю;

¾ Закон України «Про господарські товариства»;

¾ Закон України «Про акціонерні товариства»;

¾ Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

¾ Закон України «Про розвиток і державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»;

¾ Закон України «Про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

¾ Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

¾ Закон України «Про страхування»

1. Періодизація розвитку Римської держави та права.

2. Поняття та види джерел римського приватного права.

3. Загальна характеристика кодифікації Юстиніана.

Періодизація розвитку Римської держави залежно від форми правління:

1. Архаїчний період (період Рексів) – 753 р. до н.е. – 509 р. до н.е.

2. Республіканський період – 509 р. до н.е. – 30 р. до н.е.

3. Період імперії – 30 р. до н.е. – 476 р.

а) рання імперія (принципат): 30 р. до н.е. – 285 р.

б) пізня імперія (домінат): 285 р. – 476 р.

1) Етапи розвитку римського права:

1. Період докласичного римського права (753 р. до н.е. – 367 р. до н.е.) – характеризується архаїчністю та формалізмом.

2. Період класичного римського права (367 р. до н.е. – 30 р. до н.е.) – розквіт римського права.

3. Період післякласичного римського права (30 р. до н.е. – 476 р.) – прийняття конституцій імператорів та проведення перших кодифікацій законодавства.

2) періоди розвитку римського права:

1. Дія норм jus civile (VII- IV ст. до н. е.).

2. Вдосконалення jus civile, формування специфічних засад приватного права і публічного права (IV- І ст. до н. е.).

3. Завершення формування ідеї розрізнення приватного і публічного права (І ст. до н. е. - II ст. н. е.).

4. Вдосконалення знайдених рішень, кодифікації (II-V ст.).

Для зручності ці періоди можна згрупувати таким чином:

а) І-II ст. - період домінування jus civile;

б) III-IV ст. - період формування приватного і публічного права Стародавнього Риму, як галузей знань про право.

Джерело права –це форма вираження та існування (закріплення) норм права (форми правотворення).

Важливість категоріального апарату. Леонардо да Вінчі, наголошував: «Той, хто захоплюється практикою без науки, – немов керманич, який ступає на корабель без керма або компаса; він ніколи не впевнений, куди пливе. Завжди практика повинна ґрунтуватися на дуже розвиненій теорії» [Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. – М., 1994. с. 11].

Види джерел римського приватного права:

1. Звичай -це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного застосування протягом тривалого часу. Він був основною формою регулювання поведінки в додержавному суспільстві за умов родового ладу. Додержання звичаїв забезпечувалось засобами громадського впливу на порушника. Звичай стає формою права з виникненням держави. Закони XII таблиць, прийняті в 450 р. до н. е., - найперше писане право і перший запис звичаїв (mores majorum - звичаї предків), що існували ще за царів. Історію їх створення нам передає Помпоній у Дигестах (Д. 1.2.2-4).

Закони XII таблиць - це санкціоновані Римською державою звичаї. В них зафіксовано пережитки первісного ладу, найпізніші традиції часів Рексів, а також результати боротьби плебеїв з патриціями. Як зазначав Ціцерон, «...для всякого, хто шукає основ і джерел права, одна книжечка XII таблиць вагою свого авторитету і корисністю воістину переважає всі бібліотеки філософів» (Про промовця. 1.44.195).

Збірник складається з дванадцяти таблиць, які включають такі по-ложення: перші дві— положення цивільного процесу, а саме: впрова дження по першій стадії— відкриття справи за рішенням відповідної посадової особи (magistratus juridicundo), та по другій стадії— вирішен-ня справи виборним суддею (judex); третя— положення стосовно боргового права; четверта— положення про сімейну батьківську владу над дітьми та чоловіка над дружиною; п’ята— положення про спадщину та опіку; шоста— про власність та володіння; сьома— про зобов’язання, що витікають із реальних сервітутів; сутність яких зводиться до обмеження господарів нерухомих речей на користь сусідів; восьма—положення про делікти і обов’язки,що з них витікають,зокрема сплату грошової пені; дев’ята— положення публічного (іus publicum) права; десята— положення святого права (іus sacrum).Що стосується одинадцятої та дванадцятої таблиць, то вони були складені пізніше, а тому кожна містить лише додаткові положення до вказаних десяти.

Дискусія щодо походження ЗаконівXII таблиць. За своїм характером і змістом Закони XII таблиць цілком відповідають рівню розвитку власної римської культури в той період, і навряд чи варто було споряджати за ними посольство в Грецію (закони Солона, значення грецької культури).

Значення: вони слугували своєрідною «точкою відліку» виникнення, існування та розвитку писаного jus civile. ізніше римські юристи високо оцінили звичаї як джерело і форму права. Юліан писав, що колишній укорінений звичай заслужено застосовується як закон, і це називається «правом, що встановлено звичаями» (звичаєвим правом).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Припинення діяльності підприємницьких структур	\|	Загальна характеристика кодифікації Юстиніана

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.