Роман «Червоне і чорне» – безкомпромісна, правдива розповідь про суспільно-політичне життя і людину періоду Реставрації.

Значення творчості Стендаля у світовій літературі. Синтез романтизму й реалізму.

Причина світової слави Стендаля полягає в тому, що письменник з надзвичайним проникненням розкрив психологію складного і неспокійного XIX ст., усі ті особливості взаємин людини і суспільства, що були характерні не для однієї тільки Франції.

Стендаль першим довів, що письменник – це «історик і політик», за творами якого можна вивчати історію суспільства і людства на певному етапі його розвитку.

Індивідуальний стиль Стендаля отримав назву «реалізм Стендаля», в якому романтизм та реалізм розвиваються паралельно і не суперечать одне одному.

Наприклад: риси романтизму і реалізму в романі «Червоне і чорне»:

Романтизм

Реалізм

· протистояння, закладене у самій темі; · таємні пророцтва про життєвий шлях героя; · не реально блискавичне сходження Жульєном соціальною сходинкою; · романтичні пейзажі, сцени кохання; · романтично фатальна помста героя (стріляє не де-небудь, а в Божому храмі); · романтично обставлене поховання Матильдою відрізаної голови свого коханця.

· широка панорама суспільно-історичного життя Франції доби Реформації; · всебічне зображенн внутрішнього життя героя в розвитку; · пошуки причин суспільних рухів;

Після Наполеона у Франції наступив період осмислення сумного історичного досвіду. ЕпохаРеставрації виплекала так зване «втрачене покоління»… Скільки завгодно прикладів загублених доль…

У 1827 році суд Гренобля розглядав справу, що викликала багато галасу. Антуана Берте звинуватили у вбивстві. Син сільського коваля був вихований місцевим священиком. Коли юнакові виповнилося 19 років, священик призначив його вихователем до заможної родини Мішу де Латур. Його дружині було років 36. Що насправді відбулося у цьому будинку, ніхто достеменно не знав. Під сумнівом чи залицявся юний Берте до пані Мішу? Чи поступилася вона його домаганням? Так чи інакше, молодому чоловікові довелося залишити цей дім.

Минуло кілька місяців, і старому священикові вдалося влаштувати його на навчання до семінарії. Юнак пробув там недовго і був виключений через причини, які також залишилися нез'ясованими.

Тоді він влаштувався вихователем до аристократичної родини Кордон, проте через рік був вигнаний, тому що цього разу почав залицятися до доньки господаря, мадемуазель де Кордон.

Антуан намагався знайти собі інше місце, але даремно; зазнаючи гонінь, він, врешті-решт, прийшов до висновку, що йому скрізь відмовляли через те, що пані Мішу з почуття помсти робила на нього наклепи.

Антуан не зрозумів простої істини: в буржуазному світі освіта без грошей та зв’язків – це лише брязкальце, яке не гарантує успіху.

Юнак прийняв несподіване рішення: недільного ранку відправився до церкви містечка, в якому проживала пані Мішу; під час обідньої служби, у момент піднесення святих дарів, коли пані Мішу опустила голову, він вистрелив у неї з пістолету. Вона впала, і Берте намагався застрелитися сам. Пані Мішу не померла. Залишився живим і Берте; його віддали під суд.

На лаві підсудних сиділа молода людина у чорній сукні семінариста, голова його була обмотана білими бинтами; на всі запитання прокурора Берте повторював:

- Вбийте мене, засудіть мене до смерті, ні про що більше я не прошу!

Адвокат підтримав слова свого підзахисного:

- Він не хоче жити. Навіщо йому життя, якщо він втратив честь? Він уже майже не живе, він власноруч засудив себе до смерті. Своїм вироком ви тільки допоможете йому звільнитися від невимовного існування.

23 лютого 1828 р. в Греноблі, на очах величезного натовпу Антуана Берте було страчено. Ця історія обійшла всі газети Франції. Преса інтерпретувала злочин як типовий приклад низької моралі плебея, який від народження має прихільність до злочинної діяльності.

Стендалю знадобилося три роки, щоб «осмислити» цей злочин, «виносити ідею» твору, продумати сюжет.

У 1830 р. в романі «Червоне і чорне» письменник підняв досить буденний карний злочин на рівень історико-філософського дослідження мертвого сезону епохи Реставрації. Створивши об’ємну, широкомасштабну картину Франції ХІХ ст., Стендаль довів, що саме суспільство обумовило поведінку головного героя, який заради кар’єри та багатства йде на будь-які авантюри.

Реалістичність подій роману підкреслює його підзаголовок – «Хроніка 30-х років» таепіграф до першої частини: «Правда, сувора правда!» (слова французького революціонера, одного з засновників Першої французької республіки Жоржа Жака Дантона)

Тема роману: життя Франції періоду Реставрації.

Символічність назви: про символіку кольору роману Стендаль пояснень не залишив..

У європейській традиції символічного тлумачення кольорів, що йде від Середньовіччя до Просвітництва, а потім — романтизму, червоне означає пристрасть, любов, жагу, чорне — символ зла, смерті, жалоби.

З іншого боку, червоне – революції, колір крові, символ агресії, гільйотини, на якій загинув Жульєн Сорель. Чорний для героя роману Стендаля – це колір його повсякденного одягу — спочатку як семінариста, потім як секретаря де ла Моля.

Жанр: соціально-психологічний роман.

Соціальний психологізм – це пояснення психічної діяльності людини її соціальною роллю, місцем у суспільстві.

Засоби психологізму у романі:

· внутрішній монолог;

· авторський коментар думок героя;

· психологічна деталь.

Композиція: роман «одного героя», зосереджений на переживаннях.

Основний композиційний засіб – антитеза.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Життєвий шлях і особистість Ф. Стендаля.	\|	ІV. Домашнє завдання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.