Будова та функції нервово-м’язового синапсу.

ВИСНОВОК

до четвертого питання:

Таким чином, м’язове волокно скелетних м’язів має поперечну посмугованість – регулярно чергуються світлі і темні ділянки. Це зумовлено взаєморозташуванням актинових і міозинових ниток. Під час передачі нервового імпульсу на поверхні мембрани м’язового волокна виникає потенціал дії. Деполяризація, яка поширюється мембраною, захоплює і мембрани Т-трубочок та цистерн СР. Це підвищує проникність мембран СР до іонів кальцію, які надходять у середину міофібрил і розподіляються між актиновими та міозиновими нитками. Іони кальцію зв’язуються з кальмодуліном, чим відкривають активний центр актину, з яким тут же вступає в реакцію міозиновий мостик. В результаті скорочується м’язове волокно.

Синапсом називається функціональний з'єднання між нервової клітиною і іншими клітинами. Синапси – це ті ділянки, де нервові імпульси можуть впливати на діяльність постсинаптичні клітини, збуджуючи або гальмуючи її. Існують два різновиди синапсів: електричні та хімічні. У хімічному синапсі виділяється медіатор, що генерує потенціали на постсинаптичній мембрані, а в електричному від пресинаптичного нейрона до постсинаптичного йде електричний струм.

Хімічні синапси можна класифікувати за їх місцем розташування і приналежності відповідним структурам: периферичні (нервово-м'язові, нейросекреторні, рецепторно-нейрональні); центральні (аксосоматічні, аксодендритні, аксоаксоанальні, соматодендритні, соматосоматічні); за знаком їх дії – збуджують і гальмують; за видом медіатора, який здійснює передачу – холінергічні, адренергічні, серотонінергічні, гліценергічні і т.д.

Синапс складається з трьох основних елементів: пресинаптичної мембрани, постсинаптичної мембрани і синаптичної щілини. Особливістю постсинаптичної мембрани є наявність в ній спеціальних рецепторів, чутливих до певного медіатора, і наявність хемозалежних іонних каналів. Збудження передається за допомогою медіаторів (посередників). Медіатори – це хімічні речовини, які залежно від природи поділяються на такі групи: моноаміни (ацетіхолін, дофамін, норадреналін, серотонін), амінокислоти (гамма-аміномасляна кислота – ГАМК, глутамінова кислота, гліцин та ін.) і нейропептиди (речовина Р, ендорфіни, нейротензін, ангіотензин, вазопресин, соматостасін та ін.) медіатор знаходиться в бульбашках пресинаптичного потовщення, куди він може надходити або з центральної області нейрона за допомогою аксонального транспорту, або за рахунок зворотнього захоплення медіатора з синаптичної щілини. Він може також синтезуватися в синаптичних терміналах з продуктів його розщеплення.

Коли до закінчення аксона приходить ПД і пресинаптична мембрана деполяризується, іони кальцію починають надходити з позаклітинної рідини всередину нервового закінчення (рис. 8). Кальцій активує переміщення синаптичних пухирців до пресинаптичної мембрани, де вони руйнуються з виходом медіатора в синаптичну щілину. У збудливих синапсах медіатор дифундує в щілини і зв'язується з рецепторами постсинаптичної мембрани, що призводить до відкриття каналів для іонів натрію, а отже, до її деполяризації – виникнення збудливого постсинаптичного потенціалу (ЗПСП). Між деполярізованою мембраною і сусідніми з нею ділянками виникають місцеві струми. Якщо вони деполярізують мембрану до критичного рівня, то в ній виникає потенціал дії. У гальмівних синапсах медіатор (наприклад, гліцин) аналогічним чином взаємодіє з рецепторами постсинаптичної мембрани, але відкриває в ній калієві і / або хлорні канали, що викликає перехід іонів по концентраційному градієнту: калію з клітки, а хлору – всередину клітини. Це призводить до гіперполяризації постсинаптичної мембрани – виникнення гальмівного постсинаптичного потенціалу (ТПСП).

Особливості будови нервово-м'язового синапсу обумовлюють його фізіологічні властивості.

Одностороннє проведення збудження (від пре- до постсинаптичної мембрани), обумовлене наявністю чутливих до медіатора рецепторів тільки в постсинаптичній мембрані.

Синаптична затримка проведення збудження (час між приходом імпульсу в пресинаптичні закінчення і початком постсинаптичної відповіді), пов'язана з малою швидкістю дифузії медіатора в синаптичну щілину в порівнянні зі швидкістю проходження імпульсу по нервовому волокну.

Низька лабільність і висока стомлюваність синапсу, обумовлена часом поширення попереднього імпульсу і наявністю в нього періоду абсолютної рефрактерності.

Висока виборча чутливість синапсу до хімічних речовин, обумовлена специфічністю хеморецепторів постсинаптичної мембрани.

Рисунок 8 – Нервово-м'язовий синапс

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Властивості м’язового волокна. Механізми утворення та передачі збудження, скорочення скелетних м’язів.	\|	ВИСНОВОК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.