• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічні нормативи, що регламентують діяльність комерційних банків

Показники діяльності комерційних банків

Лекція 30. Показники діяльності комерційних банків

Тема 12. Комерційні банки

1. Економічні нормативи, що регламентують діяльність комерційних банків

2. Ліцензування комерційних банків

З метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчас­ного виконання своїх зобов'язань спрямована система економіч­них нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов'язковою для всіх комерційних банків. До найважливіших економічних нормативів можна віднести: норма­тиви капіталу та нормативи ліквідності ризику.

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку (Н₁). Він є одним з найважливіших показників діяль­ності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільної діяльності банків.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н₂) (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із банківських операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів чи вкладників банку.

Значення нормативу (Н₂) визначається як співвідношення регу­лятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалан­сових інструментів зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Для розрахунку цього показника активи регулятив­ного капіталу поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів - зваження. Нормативне значення (Н₂) діючих банків не може бути меншим ніж 8%. Це означає, що для нормальної роботи банк на кожну гривню активів, скоригованих на ступінь ризику, повинен мати 8 коп. власних коштів (капіталу).

Спорідненим з показником (Н₂) є показник-норматив адекватності основного капіталу банку (Н₃), який розраховується як спів­відношення основного капіталу до загальних активів банку, змен­шених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків. Нормативне значення показника (Н₃) має бути не меншим, ніж 4%, тобто на кожну гривню усіх активів (за мі­нусом резервів) банк повинен мати 4 коп. капіталу.

Нормативи ліквідності. Ліквідність банку — це здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками виконання зобов'я­зань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національ­ному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності:

1. Норматив миттєвої ліквідності (Н₄) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх гро­шових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на коррахунках). Цей показник визначається як спів­відношення суми коштів у касі та на коррахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками. Нормативне значення (Н₄) - не менше ніж 20%.

2. Норматив поточної ліквідності (Н₅) встановлюється для визна­чення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'я­зань банку. Для розрахунку (Н₅) враховуються вимоги і зобов'я­зання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів.

Норматив поточної ліквідності (Н₅) визначається як співвідно­шення активів до зобов'язань банку з відповідними строками вико­нання. Нормативне значення показника Н₅ — не менше ніж 30%.

3. Норматив короткострокової ліквідності (Н₆) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Цей показ­ник визначається як співвідношення ліквідних активів до коротко­строкових зобов'язань. До розрахунку нормативу (Н₆) включа­ються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початко­вим строком погашення до одного року. Нормативне значення показника (Н₆) — не менше ніж 20%.

Показники прибутковості комерційного банку. Основним прин­ципом діяльності банків за умов ринкової економіки є комер­ційний розрахунок та самофінансування. Це означає, що банк за рахунок власних доходів здійснює кредитно-комерційну діяль­ність та соціальну програму, гарантує всім акціонерам однаковий рівень дивідендів.

Важливим показником діяльності банків є прибуток, тобто різниця між отриманими доходами і зробленими витратами. За умов комерційного розрахунку важливо, щоб банки були достат­ньо прибутковими. Прибуток стимулює діяльність банків щодо розширення й поліпшення якості банківських послуг, забезпечення резервів та страхових фондів на випадок непередбачених обставин або втрат. У прибутковості банків заінтересовані також акціонери і клієнти. З одного боку, акціонери банків заінтересовані у при­бутку, оскільки він є джерелом доходів на інвестований ними капітал. З іншого — акціонери як інвестори бажають якнаймен­шого ризику в процесі інвестування. Позичальники також заін­тересовані у прибутковості банків, оскільки здатність банку на­давати кредити залежить від розміру і структури його капіталу. А тому, вибираючи банк, що в нього клієнт інвестуватиме кошти, він мусить аналізувати інформацію про результати фінансово-комерційної діяльності банку. Для цього можна використовувати таку систему оцінних показників:

Абсолютний розмір (сума) прибутку (збитку) банку. Цей показник має універсальний характер, дає уявлення як про зміст, характер, функціональну спрямованість та обсяг діяльності бан­ківської установи, так і про результативність її роботи, що, влас­не, є головним у фінансовій справі. Цей показник є також досить зручним для різних порівнянь у процесі оцінювання економічної результативності банку.

Рентабельність капіталу (ROE — return on equity) — показник, що характеризує відношення чистого прибутку банку (після сплати податків) до акціонерного капіталу і виражається формулою:

ROE = ЧП / К

де ЧП - чистий прибуток банку;

К - акціонерний капітал банку.

Цей показник є узагальнюючим показником результативності діяльності комерційного банку. Його значення особливо цікавить акціонерів.

Рентабельність активів (ROA — return on assest) — це показник, що характеризує відношення чистого прибутку банку (після сплати податків) до активів банку:

ROА = ЧП / А

де ЧП - чистий прибуток банку;

А - активи банку.

ROA — показник ефективності роботи банківських менедже­рів, він показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю активів банку. Він відображає внутрішню політику банку, профе­сіоналізм його персоналу щодо підтримування оптимальної струк­тури активів та пасивів (доходів та витрат).

Показник характеризує здатність банку забезпечити найбільшу віддачу активів, їхню прибутковість на що, у свою чергу, впливає дохідність активів та можливості банку мінімізувати витрати і тим самим максимізувати частку прибутку в доходах.

SPRED — показник, що відображає, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальни­ками і настільки гострою є конкуренція на фінансовому ринку, учасником якого є комерційні банки. Посилення конкуренції при­водить до скорочення різниці між доходами за активами та ви­тратами за пасивами. Цей показник визначається за формулою:

SPRED = Процентні доходи / Дохідні активи = Процентні витрати / Пасиви, за якими сплачуються проценти

Для аналізу прибутковості банків використовують також такі показники: чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ). Ці показники можна розрахувати за формулами:

ЧПа = Чистий прибуток після сплати податків / Кількість акцій, що перебуває в обігу

ЧМП = (Процентні доходи - Процентні витрати) / Активи банку = Процентна маржа / Активи банку

Загальна рентабельність:

Rent = ЧП / В

де ЧП - чистий прибуток банку;

В- витрати банку.

Показник демонструє, скільки прибутку (збитків) припадає на одиницю витрат банку.

Показник банківського ризику (індекс Кука):

ІК = К / ВБ

де К- власний капітал банку;

ВБ - валюта балансу банку.

Показник свідчить про ступінь захищеності операцій банку власним капіталом. Він аналогічний показникам платоспромож­ності та достатності капіталу.

Показники ROE, ROA, індекс Кука, рекомендовані для бан­ківських установ Базельським комітетом Всесвітнього банку, є загальновизнаними у світовій банківській практиці і почали вико­ристовуватися останнім часом в Україні для визначення рейтингу комерційних банків.

Рейтинг комерційного банку (від англ. ratinq - оцінка) - узагальнююча порівняльна оцінка фінансового стану комерційних банків та їх ранжування за певними критеріями.

Метою рейтингової системи є відображення в об'єктивній та зрозумілій формі фінансового стану комерційних банків, дотри­мання ними вимог законодавчих та нормативних актів, загальної надійності їх функціонування. Рейтингова система є не тільки зручним інструментом для формування висновків щодо діяль­ності окремих банків, вона дозволяє також оцінити загальну надійність та стабільність банківської системи. Критерієм комп­лексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняння їх між собою можуть застосовуватися певні кількісні показники діяльності банку чи якісні її характеристики. У світовій практиці для рейтингових оцінок переважно застосовуються такі показники: загальна сума активів за консолідованим балансом, сума депо­зитів, сукупна заборгованість за кредитами, розміри банківського капіталу, чистий прибуток, дохідність активів і капіталу загалом чи на одну акцію тощо. Визначальним у цій системі є показник обсягу активів. За ним в Україні виділяють банки: найбільші, великі, середні та малі.

Рейтингова система складається за різними методиками, однією з найбільш поширених є система КАМЕЛ (CAMEL).

В Україні застосовується декілька методик розрахунку рейтин­гу комерційних банків. Рейтингові таблиці складаються: центром Асоціації українських банків; рейтинговим агентством «Калина»; НБУ за системою КАМЕЛ.

При складанні рейтингової таблиці виділяють два основні підходи, які відрізняються формою інформації: експертної та бухгалтерської: Експертна оцінка дається на основі досвіду і ква­ліфікації спеціалістів, які використовують будь-яку доступну інформацію, аналізу кількісних показників, а також різноманітних якісних параметрів. Бухгалтерська оцінка виводиться винятково на основі офіційної фінансової (балансової) звітності банку шля­хом аналізу тільки кількісних показників.

Читайте також:

1. V. Економічні цикли.
2. Автоматизація банківської діяльності в Україні
3. Адвокатська діяльність
4. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
5. Активні операції банків
6. Активні операції комерційних банків
7. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
8. Акціонерна власність в економічній системі
9. Аналіз динаміки та структури банківських доходів
10. Аналіз достатності банківського капіталу
11. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
12. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.

Переглядів: 2651