• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення монопольного становища

Ціллю визначення монопольного (домінуючого) стано­вища суб´єктів господарювання на ринку є отримання інформації, необхідної для прийняття рішень з питань роз­витку і захисту економічної конкуренції, зокрема демоно­полізації економіки, антимонопольного регулювання, кон­тролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конку­ренції; захисту інтересів суб´єктів господарювання, груп суб´єктів господарювання і споживачів від його порушень.

Визначення монопольного становища включає такі ета­пи згідно з табл. 3.1

Загальні положення (Закон України «Про Антимонопольний комітет України»; Закон України «Про за­хист економічної конкуренції»; Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб´єктів господарювання на ринку, Рекомендації щодо визначення основних типів товарних ринків).

Таблиця 3.1 ЕТАПИ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОПОЛЬНОГО СТАНОВИЩА

Кількість і послідовність проведення цих етапів може мінятися залежно від фактичних обставин.

Кількість і послідовність проведення цих етапів може мінятися залежно від фактичних обставин.

Об´єктами аналізу при визначенні монопольного (домі­нуючого) становища є: суб´єкт господарювання, група суб´єктів господарювання або конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживаєть­ся) цим (цими) суб´єктом (суб´єктами) господарювання.

Перелік товарів, відносно яких повинне визначатися монопольне (домінуюче) становище суб´єкта господарюван­ня, складається з товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (спо­живачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогі­чного) товару (товарної групи).

Визначення ознак одного (подібного, аналогічного) то­вару (товарної групи) здійснюється виходячи з схожості, зокрема:

1. Споживчих характеристик:

• про функціональне призначення;
• фізичних характеристик;
• технічних і експлуатаційних характеристик;
• ступеня новизни товару.

2. Умов споживання, які визначаються:

• необхідністю енергопостачання, водопостачання і т. п.;
• специфічністю розміщення, монтажу і т. п.;
• рівнем технічного обслуговування, транспортного за­безпечення.

3. Умов реалізації:

• через систему оптової торгівлі або за індивідуальни­ми, прямими договорами, у тому числі бартерними або да­вальницькими схемами розрахунків;
• через систему роздрібної торгівлі, зокрема мережу фірмової торгівлі;
• обсягів додаткових послуг і пільг для покупців.

4. Рівня підвищення цін.

Необхідно відзначити, що не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб´єктів господарювання, які не реалізуються на ринку, а споживаються в технологіч­ному процесі їх власного виробництва.

Перелік основних продавців (виробників), покупців (споживачів) може складатися шляхом визначення суб´єктів господарювання, що мають значущі обсяги про­дажу, придбання (споживання) товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її тери­торії.

Потенційними конкурентами вважаються суб´єкти гос­подарювання, які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології і т. ін., але з різних причин не реалізують ці мож­ливості, або ж нові суб´єкти господарювання, які можуть вступити на ринок. Існують наступні бар´єри для вступу потенційних кон­курентів на відповідний ринок: адміністративні, економічні і етнічні.

Адміністративні бар´єри — це обмеження з боку органів влади, органів адміністративно-господарського управління і контролю, ліцензування видів діяльності, квотування; рішення про заборону ввезення (вивозу) товарів і т. п.

Економічні бар´єри вступу на ринок включають: ефек­тивність капітальних витрат; значні витрати нового вироб­ництва в порівнянні з витратами діючих підприємств; тер­міни окупності нового виробництва; ефект масштабу вироб­ництва (зниження витрат на одиницю продукції при збільшенні обсягу виробництва).

Етнічні бар´єри пов´язані з особливостями культури, традиціями суспільства, релігійними канонами.

Наявність хоч б одного бар´єру вступу на ринок, котрий не може бути подоланий суб´єктом господарювання протя­гом 1—2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб´єкт господарювання не являється потенційним конкурентом.

Важливою умовою встановлення монопольного стано­вища суб´єктів господарювання на ринку згідно з ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист економічної конку­ренції» є необхідність доказу того, що вони не відчува­ють значної конкуренції внаслідок визначених ч. 1 цієї ж статті умов.

Тому на стадії попередніх висновків по аналізу моно­польного становища суб´єктів господарювання на ринку ці висновки повинні бути направлені суб´єктам господарюван­ня, які мають ознаки монопольного становища.

Тому на стадії попередніх висновків по аналізу моно­польного становища суб´єктів господарювання на ринку ці висновки повинні бути направлені суб´єктам господарюван­ня, які мають ознаки монопольного становища.

Антимонопольними органами монопольним (доміную­чим) становищем суб´єкта господарювання визнається ста­новище, коли:

1. Частка одного суб´єкта господарювання на ринку пе­ревищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурен­та^) на ринку, зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, мате­ріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

2. Сукупна частка на ринку трьох або двох суб´єктів гос­подарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків, п´яти або чотирьох суб´єктів гос­подарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків, якщо вони не довели, що, по-пер­ше, між ними існує значна конкуренція, по-друге, вони ра­зом узяті мають конкурента(ів) на ринку і зазнають знач­ної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можли­востей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарюван­ня, відсутності пільг або інших обставин.

3. Частка одного суб´єкта господарювання на ринку мен­ше 35 відсотків, якщо він не спростував доказів органів АМКУ про те, що він не зазнає значної конкуренції, зокре­ма внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, належних конкурентам.

4.Якщо два або більше суб´єктів господарювання (окрім випадків, передбачених п. 2 не спростували доводів органів АМКУ про те, що між ними немає конкуренції або є незнач­на конкуренція; вони разом узяті не мають жодного конку­рента на ринку або зазнають значну конкуренцію внаслі­док відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, мате­ріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

Суб´єкт господарювання не зазнає значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має здатність не допус­кати, усувати або ущемляти конкуренцію, або ущемляти інтереси інших суб´єктів господарювання або споживачів.

Ознаками ринкової влади, зокрема, є: здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання, який (які) не являються єди­ним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажі товару (товарної групи), укладенні договору про постачан­ня, нав´язувати споживачеві невигідні умови; а також здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання шляхом мо­нополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежу­вати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із засто­суванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар´є­ри вступу на ринок. Крім того, ринкова влада виявляється в здатності суб´єкта (суб´єктів) господарювання скорочува­ти або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і поста­чання їх на ринок збуту з метою отримання односторонньої користі при купівлі або продажі товарів, при укладенні до­говорів і угод про постачання товарів, а інші суб´єкти гос­подарювання, що є його конкурентами, не здатні компен­сувати дефіцит товарів (товарних груп), що утворився; а та­кож здатність суб´єкта господарювання підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Суб´єкти господарювання мають структурні ознаки мо­нопольного (домінуючого) становища у випадках, коли їх ча­стка на відповідних товарних ринках перевищує в одного суб´єкта — 35% ; у двох або трьох суб´єктів — 50%; у чоти­рьох або п´яти суб´єктів — 70%. При цьому антимонопольні органи не надали можливості цим суб´єктам довести, що вони не мають конкурентів і (або) не зазнають значної конкуренції.

Складання і ведення переліків здійснюється на загаль­нодержавному ринку АМКУ, на міжрегіональних ринках — АМКУ із залученням територіальних відділень , а на регіо­нальних ринках — територіальними відділеннями.

Складання переліків суб´єктів господарювання, які зай­мають монопольне (домінуюче) становище на загальнодер­жавних, міжрегіональних і регіональних ринках, здійснюється шляхом прийняття відповідним органом АМКУ розпорядження про затвердження базового списку суб´єктів господарювання, які займають монопольне стано­вище на відповідних ринках.

Ведення переліків суб´єктів, які займають монопольне становище на ринку, здійснюється антимонопольними орга­нами в процесі дослідження ринків і визначення станови­ща суб´єктів господарювання на них відповідно до Методи­ки визначення монопольного становища. За результатами дослідження органи Комітету повідомляють суб´єкт госпо­дарювання про наявність ознак його монопольного стано­вища листом з повідомленням.

У разі, коли після проведення перевірок дотримання законодавства про захист економічної конкуренції у суб´єк­та виявлена наявність ознак монопольного становища, про­те не встановлено порушення, суб´єкт повідомляється про наявність ознак його монопольного становища.

Після отримання відповіді від суб´єкта господарювання із спростуванням наявності ознак монопольного становища антимонопольні органи перевіряють одержану інформацію, і у разі потреби готуються подання і проект розпорядження про включення суб´єкта у відповідний перелік.

Ведення переліків здійснюється також за результатами роз­гляду подань за наслідками розгляду справ, а також проектів рішень про надання дозволів на узгоджені дії і концентрацію.

За результатами розгляду заяв суб´єктів господарюван­ня, включених до Переліку монополістів, планового дослі­дження товарних ринків антимонопольні органи можуть визнати їх такими, що не займають монопольне становище і виключити з відповідного переліку.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
6. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
7. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
8. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
9. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
10. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
11. Біостратиграфічні методи визначення віку порід
12. Біуретовий метод визначення білків

Переглядів: 991