• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна середня освіта.

Дошкільна освіта.

Дошкільними закладами освіти є дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні та комбінованого типу комплекси (для дітей, які потребують коригування фізичного і психічного розвитку) с короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки.

Метою дошкільного виховання є практичне оволодіння рідною мовою в сім’ї та дошкільному виховному закладі, забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в іграх та інших видах дитячої діяльності; виховання культури спілкування, поваги й любові до батьків, родини, Батьківщини.

Основні шляхи реформування дошкільного виховання:

– створення організаційно-методичної служби сім’ї, її психолого-педагогічне забезпечення з урахуванням необхідності відродження родинних традицій, сучасної культурно-побутової сфери;

– створення умов для функціонування дошкільних виховних закладів різних типів і профілів.

Мета загальної середньої освіти – оволодіння учнями систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності.

Закон України «Про загальну середню освіту» визначає, що загальну освіту здобувають у таких навчальних закладах:

– середня загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів (І ступень – початкова школа, ІІ – основна школа, ІІІ – старша школа, зазвичай, з профільним спрямуванням навчання);

– спеціалізована школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленням вивченням окремих предметів та курсів;

– гімназія – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивчанням окремих предметів відповідно до профілю;

– ліцей – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня з профільним навчанням допрофесійною підготовкою; – колегіум – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня філологічного-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

– загальноосвітня школа-інтернат (школа-інтернат) – загальноосвітній заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

– спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

– загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

– школа соціальної реабілітації – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюють окремо для хлопців та дівчат); – вечірня (змінна) школа – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів для тих, хто не має змоги відвідувати школи з денною форми навчання. До інших навчальних закладів загальної середньої освіти відносяться:

– міжшкільний навчально-виробничий комбінат – навчальний заклад для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що дає профорієнтаційну, допрофесійну підготовку.

Позашкільна освіта.Позашкільна освіта і виховання є складовою структури системи освіти і спрямована на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Здійснюють їх позашкільні навчально-виховні заклади, які спрямовані на виховання дітей та задоволення їхніх потреб у додатковій освіті за інтересами. До них належать: Палаци та будинки дитячої творчості, Центри і станції юних техніків, Центри і станції юних натуралістів, Центри (станції) юних туристів, дитячі спортивні школи, дитячі залізниці, дитячі пароплавства, дитячі бібліотеки та інші заклади.

Реформування позашкільного навчання і виховання охоплює такі напрями і проблеми:

– якісне оновлення змісту, принципів, форм, методів та напрямів діяльності позашкільних навчально-виховних заходів, організації позашкільної роботи з дітьми й молоддю;

– залучення до навчально-виховної роботи в позашкільних навчально-виховних закладах, у творчих учнівських, молодіжних об’єднаннях за місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях та установах висококваліфікованих працівників і талановитих народних умільців;

– створення системи підготовки та перепідготовки працівників позашкільних навчально-виховних закладів, організаторів позашкільної роботи з дітьми та молоддю. Система позашкільної роботи спрямована на всебічний розвиток інтересів, здібностей, ініціативи і самодіяльності дітей, на глибоке опанування науки, техніки, на підготовку їх до життя, суспільно корисної діяльності.

Професійно-технічна освіта. Професійна технічна освіта дає змогу громадянам здобути професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також підвищити кваліфікацію. Вона здійснюється на основі базової загальної середньої освіти з наданням можливості отримати повну загальну середню освіту.

Здобувають професійно-технічну освіту в професійно-технічних училищах, ліцеях, професійно-художніх училищах, професійних училищах соціальної реабілітації, училищах-агрофірмах, училищах-заводах, вищих професійних училищах, навчально-виробничих центрах, центрах підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, інших типах закладів, що надають робітничу професію. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати стаціонар, вечірнє виділення, створювати і входити в різні комплекси, об’єднання.

Згідно із Наказом Міністерства освіти і науки України в 2003 році частина професійно-технічних училищ була реорганізована у професійні ліцеї.

Шляхи реформування професійної освіти:

– розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики визначення загальнодержавних, регіональних потреб у працівниках сфери виробництва і послуг за професіями, рівнями кваліфікації та потреб у навчальних закладах для їх підготовки;

– проведення атестації та акредитації професійних навчально-виховних закладів, спеціалізація та перепрофілювання наявних, відкриття нових на базі різних форм власності відповідно до потреб громадян, держави, виробництва і сфери послуг;

– створення кваліфікаційних характеристик і професіограм для різних груп професій на рівні досягнень науково-технічного прогресу; – розширення підготовки робітників з вадами фізичного та розумового розвитку;

– вдосконалення навчально-виховного процесу в закладах професійної освіти на основі впровадження нових педагогічних технологій, інформатизації, посилення органічної єдності навчання з продуктивної працею учнів у реальних умовах виробництва;

– здійснення дослідно-експериментальної роботи для впровадження педагогічних інновацій, нових методик виробничого навчання;

– створення на базі окремих професійних навчально-виховних закладів експериментальних майданчиків;

– демократизація та гуманізація навчально-виховного процесу, створення умов для опанування учням надбань національної та світової культури, виховання у них високих моральних і громадських якостей;

– організація професійного навчання громадян України у передових країнах світу;

– створення матеріально-технічної бази професійних навчально-виховних закладів;

– створення системи економічної мотивації професійного навчання громадян.

Вища освіта.Мета – забезпечення фундаментальної наукової, професійної та практичної підготовки відповідно до покликання, інтересів і здібностей громадян, перепідготовки та підвищення їхньої кваліфікації.

До вищих навчальних закладів належать: училища, технікуми, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети та ін.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

I рівень – училище, технікум, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

II рівень – коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

III і ІV рівні (залежно від результатів акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

Намічено такі основні шляхи реформування вищої освіти:

– розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики, яка допомогла б визначити перспективну потребу держави у фахівцях різного рівня кваліфікації;

– поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для підготовки фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих регіонів;

– розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду та за участю замовників;

– оптимізація мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх розміщення;

– створення навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум, професійне училище тощо), міжнародних університетів та у їхньому складі, регіональних і галузевих університетів;

– розширення обміну педагогічними працівникам з провідними зарубіжними навчальними закладами;

– використання вищих навчальних закладів інших країн для здобуття вищої освіти громадянами;

– забезпечення міжнародного визнання дипломів вищих навчальних закладів України;

– розроблення системи діагностики якості освіти та системи тестів для визначення відповідності рівня освіти державним стандартам.

Післядипломна освіта. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) дає змогу набути нову спеціальність та професію на основі наявної, яку здобуто у навчальному закладі, з використанням досвіду практичної діяльності, а також поглибити професійні знання.

Післядипломну освіту дають таки заклади:

– академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

– підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші);

– професійно-технічні заклади освіти; – відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах. Ці заклади можуть працювати за денною, вечірньою, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.

Реформування післядипломної освіти здійснюється в таких напрямах:

– розроблення методики визначення загальнодержавних та регіональних потреб у наукових та науково-педагогічних працівниках, суспільних і особистісних потреб у підвищенні кваліфікації та перепідготовці;

– розширення практики направлення на стажування аспірантів, спеціалістів України у провідні зарубіжні навчальні заклади для вдосконалення їхньої наукової та фахової підготовки, ефективного включення в міжнародні науково-технічні та культурно-освітні програми;

– оптимізація термінів та періодичності навчання в системі післядипломної освіти, оновлення її змісту, підготовка і видання навчальних програм, підручників, методичних посібників;

– створення умов для відкриття в кожному вищому навчальному закладі VI рівня акредитації аспірантури і докторантури;

– використання можливостей навчальних закладів недержавної форми власності для перепідготовки спеціалістів в галузі бізнесу, маркетингу, менеджменту, соціології, психології тощо;

– створення умов для перекваліфікації працівників, що звільнюються, військовослужбовців, незайнятого населення.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
3. VI. Середня кишка
4. VІ Середня хронологічна
5. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
6. Безпосередня і представницька демократія
7. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
8. Видаток і середня швидкість ламінарного потоку.
9. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина та їх загальна характеристика.
10. Види і загальна характеристика нормативних актів
11. Види і загальна характеристика правових актів.
12. Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки

Переглядів: 1389