Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Поняття системи освіти, принципи її побудови

Розвиток навчально-виховних закладів – важлива умова здійснення цілій і завдань суспільства в галузі виховання. З розвитком виробництва та соціально-економічних відношень в суспільстві здійснюється безперервний зріст кількості та спеціалізації навчально-виховних закладів, зростання їх ступеня.

До кінця ХІХ ст. базовою була початкова школа. Потім понад нею почали відбуватися більш складні ступені – середні і старші класи загальноосвітньої школи. На сучасному етапі в більшості розвинутих країн середня школа є основним закладом в системі освіти. Процес добудови до початкової школи нових ступенів йшов не тільки зверху але й знизу. Так, з ХІХ ст. розвивається мережа дошкільних закладів – дитячих садків. Життя обумовило створення вищих навчальних закладів для професійної підготовки інженерно-технічних працівників середньої та вищої ланки, а також фахівців в галузі культури та управління. Інтенсивний розвиток техніки, бізнесу, виробництва в ХХ ст. зумовив необхідність підготовки кваліфікованих кадрів робітничих професій і побудову мережі професійно-технічних навчальних закладів. Їх кількість постійно зростає в цілому в світі. Також поширюється мережа закладів культури – клубів, театрів, бібліотек та інше.

Одночасно з поширенням мережі навчально-виховних закладів здійснюється удосконалення їх структури та зв’язків. Таким чином у кожній країні є своя специфічна система освіти.

Що таке система освіти? Слово система грецького походження, означає ціле, яке складається з окремих частин, об’єднання цих частин.

Система освіти – сукупність навчально-виховних закладів, які функціонують в країні, зв’язок між ними та ті загальні принципи, що визначають побудову та функціонування цих закладів.

У Законі України «Про освіту» це поняття поширюється: «Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти».

У педагогічному енциклопедичному словнику під системою освіти розуміють сукупність освітніх програм і державних освітніх стандартів різного рівня і спрямованості; мережу освітніх установ, що їх реалізують; органів управління освітою і підвідомчих їм установ й організацій.

Система освіти як сукупність навчально-виховних закладів систематично і послідовно здійснює виховання, навчання і підготовку до життя підростаючих поколінь відповідно до завдань суспільства. Характерною особливістю сучасної системи освіти в Україні є гуманізм і демократизм, зв’язок із розбудовою української державності, формуванням національної самосвідомості громадян України.

Метою освіти є різнобічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства.

Закон України «Про освіту» (ст. 3) гарантує громадянам України право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від раси, національності, соціального і майнового стану, роду і характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

– розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

– відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

– різними формами навчання – стаціонарною, заочною, вечірньою, екстернатом, а також педагогічним патронатом.

Навчально-виховна діяльність закладів освіти згідно з цим Законом має здійснюватися за такими принципами:

1. Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою. Принцип передбачає вибір типу навчального закладу, рівне право на навчання чоловіків та жінок, можливість безплатного навчання в державних закладах освіти, забезпечення стипендією.

2. Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку. Навчальні плани закладів освіти охоплюють предмети, вивчення яких сприяє всебічному розвитку здібностей і талантів особливості. Частину предметів учні, студенти обирають самостійно.

3. Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей. Процес навчання і виховання має сприяти самопізнанню, самореалізації особистості, вибору життєвого шляху щодо до здійснення своєї та загальнонародної мети. Педагоги, учні і студенти мають право приймати участь в вирішенні проблем навчально-виховного процесу.

4. Органічний зв’язок з освітою та національними історією, культурою, традиціями. Принцип передбачає необхідність оволодіння культурою, історією свого народу, рідною мовою, повагу до культури всіх народів, що населяють Україну.

5. Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій. Реалізація цього принципу забезпечується конституційною вимогою про недопустимість втручання у навчально-виховний процес закладу освіти політичних, громадських і релігійних об’єднань.

6. Науковий, світський характер освіти. В українській національній школі навчання має світській характер. На всіх етапах навчання і виховання школа дає учням наукові знання про природу, суспільство, науку, культуру, формуючи на їх основі науковий світогляд, моральні, правові, естетичні та інші цінності. Світськість освіти означає, що в освітніх закладах не викладаються релігійні предмети. Проте на прохання батьків і учнів їх можна вивчати факультативно.

7. Інтеграція з наукою і виробництвом. Цей принцип передбачає вивчення усталених наукових здобутків, постійне вдосконалення освіти на основі найновіших досягнень науки, техніки, культури, посилення світоглядних функцій навчання.

8. Взаємозв’язок із наукою інших країн. Важливим завданням є організація спільних досліджень з іноземними науковцями, виведення української науки на міжнародний рівень.

9. Гнучкість і прогностичність системи освіти. Принцип означає варіативність, саморегуляцію і безперервне оновлення національної освіти, її адаптацію до нових вимог кожного найближчого етапу розвитку нашого суспільства.

10.Єдність і наступність системи освіти. Українська система освіти побудована на принципі послідовності і наступності навчання в усіх ланках освіти і має єдину мету – підготовку всебічно розвиненої людини.

11. Безперервність і різноманітність системи освіти. Безперервність освіти реалізується шляхом узгодження змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку громадян до можливого переходу на наступні ступені.

12.Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Передбачає розподіл функцій в управлінні освітою між державними органами і органами самоврядування.

Стратегічний розвиток системи освіти визначає Національна доктрина розвитку освіти України, яка враховує принципи її функціонування.

Побудову та діяльність окремих ланок системи визначає законодавство України, а саме: Закони «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» та інші.

 

 

2. Структура освіти України, основні типи закладів освіти

Згідно із Законом України «Про освіту» структура освіти включає: – дошкільну освіту; – загальну середню освіту; – позашкільну освіту; – професійно-технічну освіту; – вищу освіту; – післядипломну освіту; – аспірантуру; – докторантуру; – самоосвіту.

Освітній рівень відображує ступень оволодіння людиною змістом освіти.

В Україні встановлюються такі освітні рівні (Закон України «Про освіту», ст. 30): – початкова загальна освіта; – базова загальна середня освіта; – повна загальна середня освіта; – професійно-технічна освіта; – базова вища освіта; – повна вища освіта.


Читайте також:

  1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  4. II. Поняття соціального процесу.
  5. IV. Розподіл нервової системи
  6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  7. IV. Філогенез кровоносної системи
  8. POS-системи
  9. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  10. VI. Філогенез нервової системи
  11. А/. Поняття про судовий процес.
  12. Автокореляційна характеристика системи




Переглядів: 9478

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Методи виховання | Загальна середня освіта.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.