• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методологія вивчення

Гендерна освіта

Інформаційно-ознайомчий етап створення прийомних сімей розпочинається рекламною компанією, що проводиться за двома напрямками.

ЗАВДАННЯ ДО ЛЕКЦІЇ

1. Завершіть речення. Інформаційно – ознайомчий етап створення ПС та ДБСТ розпочинається з …….. , що проводиться за ……… напрямками.

2. Які завдання необхідно реалізувати на другому етапі рекламної компанії?

Другий напрямок спрямований на залучення кандидатів у прийомні батьки і передбачає досягнення таких завдань:

- отримати достатньо звернень громадян для набору кандидатів у прийомні батьки;

- надати кандидатам на початковому етапі інформацію щодо умов, за яких особи не можуть стати прийомними батьками

3. Які засоби використовують соціальні педагоги та соціальні працівники під час проведення рекламної компанії?

Такими засобами можуть бути:

- рекламні оголошення в місцевих незалежних газетах;

- реклама на транспорті (автобусах, таксі, поїздах);

- афішна кампанія;

- реклама на місцевих радіо- та телеканалах;

- написання статей, публікацій у інформаційних виданнях;

- інформаційні столи на святах та інших суспільних подіях;

- усне спілкування, особливо з прийомними батьками;

- підготовка реальних прийомних батьків до проведення інформаційних вечорів для їхніх сусідів;

- зв'язок з суспільними групами.

4. Складіть телефонний довідник, який необхідний для успішної роботи соціального робітника з проблеми створення та функціонування ПС та ДБСТ .

5. Реєструвати особисті звернення кандидатів у прийомні батьки необхідно в:

а) в спеціальному журналі;

б) в пам′яті, тому що інформація конфіденційна;

в) в комп′ютері ЦССДСМ

6. Умови життя сім'ї; наявність місця в квартирі для поселення прийомної дитини (місце для ліжка дити­ни, розміщення особистих речей, стола); територіальна доступність школи/дитсадка, медичної установи, транспорту та ін­ших зручностей; Яких позицій не вистачає для того , щоб зібрати більш детальну інформацію про кандидатів?

- демонстрація членами сім'ї можливостей для влаштування дитини;

- сімейні стосунки подружжя, між дітьми і батьками,

- стосунки членів сім'ї із старшими дітьми, які проживають окремо.

7. Перерахуйте джерела отримання інформації про кандидатів у прийомні батьки.

Джерела отримання інформації:

· освітні заклади, де навчаються діти;

· друзі і знайомі;

· дільничний міліціонер;

· медичні працівники.

Філософія освіти за сучасних умов зазнає суттєвих змін, що пов’язані передусім із становленням нового типу наукової раціональності - постнекласичної, яка веде до відмови від класичного ідеалу раціональності. Такий стан речей означає, що предметом роздумів і досліджень стають складні людиновимірні системи, які здатні до розвитку, а серед них й освіта. Говорячи про кризу традиційної науки і освіти, постнекласична методологія, яка враховує, що сьогоднішні реалії (екологічні катастрофи, геополітичні напруження, різного роду конфліктні ситуації, які постійно зростають через посилення соціальних і соціоприродних зв’язків) говорять про те, що людина і світ не існують самі по собі, а тільки у взаємозв’язку, у їх цілісності, що саме і має бути головним об’єктом уваги. Постнекласичне знання спирається на моральний імператив про те, що події, як мали місце в минулому, неприпустимі сьогодні.

В цьому сенсі особливу роль відіграє фемінізм, зокрема феміністська критика раціонального (класичного) знання. Фемінізм вимагає викриття міфу про жіночу покірність і біологічного детермінізму в інтерпретації гендерних відмінностей. Модерністське, або раціональне знання Дж. Флекс називає “патріархатним безсвідомим”, С. Бордо - “маскулінізацією думки”, а Е. Гросц - “інтелектуальною мізогінією”, до якої включається сексизм, патріархат і фаллоцентризм. А сучасний стан речей в розвитку науки та освіти характеризується як “кінець цнотливості” (Дж. Флекс) та “криза розуму” (Е.Гросц). Що ж не задовольняє дослідників-феміністів у дискурсі модерності, або фаллоцентристському (маскуліністському) дискурсі?

Класична “воля до знання” - прагнення осягнути різноманіття дійсності за допомогою метафізичних категорій та бінарних опозицій перетворилася у “волю до системи” – легітимацію певного “центру” істини, що дуже влучно позначено терміном Ж.Дерріда “фаллогоцентризм” (єдність “логосу”, “фаллосу” та “кратосу”). “Фаллогоцентризм” передбачає примат активного чоловічого начала та ігнорування жіночого. Відштовхуючись від ідей Дерріда, феміністи вводять поняття “фаллоцентризму”, розглядаючи його як дискурсивну форму пригнічення жінок. Це означає, що кожного разу, коли йдеться про “людську” модель, “жіноче” репрезентується в термінах “чоловічого”. Таким чином, фаллоцентризм - це абстрагування, універсалізація та узагальнення такого порядку маскулінних рис, де фемінна конкретність, специфічність як потенціал для автономного визначення зникає.

Висуваються такі риси, що притаманні фаллоцентристському дискурсу: відображення чоловічого досвіду як норми, ототожнення жіночого начала з ірраціональним, визначення жінки як такої, що не є чоловіком, виключення жіночої перспективи з дослідження, розгляд чоловічої активності як джерела важливих змін, зазначення нижчого статусу жінки у порівнянні з чоловіком, заниження її IQ через фальсифікацію результатів дослідження та ін. Фаллоцентричний дискурс звинувачується феміністами в тому, що постулюється відокремлення дослідника від феномена, що вивчається, а також численні полярності (розум/тіло, мислення/почуття, чоловік/жінка, сонце/місяць). Раціоналістський метод дослідження, або так званий “науковий” метод, має за мету захистити вченого від впливу будь-яких зовнішніх чинників та інтересів. Таким чином, з дослідження виключаються контекстуальні цінності, а здобуте знання набуває вигляду “об’єктивного”, “чистого”, як такого, що може бути отримано будь-яким досвідченим вченим. Як бачимо, в традиційній методології не передбачається врахування конкретного досвіду суб’єкта (расового, класового, гендерного, вікового): вочевидь фіксація досвіду білого чоловіка з елітного середовища. Феміністські автори діагностують добу модерності як таку, що страждає від “гендерної сліпоти”: однобічне уявлення про світ та сприйняття його через спрощені схеми, ствердження владного суб’єкта, що розповсюджує “об’єктивне” знання та істинні судження, надмірне використання сили замість пошуку гуманних засобів вирішення проблем.

Фаллоцентризм, таким чином, може бути описаний як дискурс влади, під яким розуміється, за словами Лук’янця В., Кравченко О. і Озадовської Л., мово-дія якогось Центру, Авторитету, Абсолюту, який виконує ідеологічні, легітимні, маніпулятивні та маргіналізуючі функції. Але, як іронічно зауважує Е. Гросц, він уявляє скоріше заперечення специфічності чоловічої статі, чоловічого тіла або маскулінної суб’єктивності, ніж, як це прийнято вважати, перенесення суто маскулінних цінностей на жінок.

Антропоцентризм стоїть пліч-о пліч із фаллоцентризмом. «Органічний апартеїд» - такий вигляд набуває думка про те, що саме мова як виключно людська здатність й відрізняє людину від іншого біологічного світу і робить її зверхньої до оточуючого, ігноруючи при цьому всі інші можливі прояви мовної взаємодії. Саме нехтування іншими видами інтеракції призводить, на думку канадських дослідників А.Белл і К. Расселл, до гомофонії. Феміністи особливо опікуються цим питанням - як наповнити освітні практики поліфонічним звучанням.

Критика фаллоцентристського дискурсу пронизує як у феміністські дослідження, так і так звані “чоловічі”. Так, феміністи створюють нові поняття (наприклад, herstory замість history, gynography замість demography, autogynography замість autobiography, gynagogy замість pedagogy, gynocide замість genocide, queendom замість kingdom), Е. Сіксу розробляє “жіноче письмо” (écriture féminin).

Щодо категорії “чоловічості” спостерігається загальна тенденція на відмову від сприйняття її як “вродженої”. Дослідниками переглядаються й інститут батьківства, і чоловіча дружба, і гомосексуальність, і звичаї та ритуали, через які репрезентується маскулінність.

Отже, однією з феміністських стратегій в галузі освіти і науки є антропологізація знання: спроба не просто “олюднити” науку, але й “забарвити” універсальне визначення людства шляхом включення в теоретичний аналіз досвіду гендерованих суб’єктів.

Гендерна педагогіка, яка буде розглядатися в даному розділі, є розвитком феміністських думок у плані подолання існуючих гендерних стереотипів шляхом перегляду змісту предметів, що вивчаються, рольової соціалізації, переосмислення ролі викладача та ін.

Читайте також:

1. Cтатистичне вивчення причин розлучень.
2. II. Мета вивчення курсу.
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
7. V. Вивчення нового матеріалу.
8. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
9. Вивчення
10. Вивчення антонімів
11. Вивчення взаємозв’язків правопорушень з іншими соціальними явищами
12. Вивчення вогнепальної зброї і наслідків її застосування для вирішен­ня діагностичних та ідентифікаційних завдань.

Переглядів: 910