Екологічна звітність міжнародних корпорацій

Концепція екологічної звітності з'явилася зовсім недавно. У 1990 р. були опубліковані перші екологічні звіти. У 1992 р. у Порядку денному на ХХІ століття – основному документі, прийнятому на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку1992 р. - до компаній і підприємств був звернений заклик щорічно звітувати про результати природоохоронної діяльності, а також про використання енергії і природних ресурсів.

Міжнародні корпорації повинні усвідомити свою відповідальність за стан навколишнього середовища – це один з найважливіших висновків всесвітньої конференції з охорони навколишнього середовища в Бразилії в 1992 р. Урядові й міжнародні органи у свою чергу зобов'язані створювати сприятливі умови для роботи таких підприємств. У Резюме доповіді секретаріату ЮНКТАД (13 березня 1995 р.) відзначається необхідність погоджування фінансової й екологічної звітності і вказується, що “підприємства, що мають чіткий і усвідомлений зв'язок з районом розташування, низьку залежність від короткострокової кон'юнктури ринків, сумлінних керівників, рентабельні виробничі процеси і споживачів, які приділяють велику увагу якості продукції, що купується, першими прийдуть до необхідності розробки нових показників, що характеризують результати діяльності....Урядові заклади повинні бути готові до того, щоб диференційовано проводити свою політику стосовно ТНК. На той же час можливості для стійкого розвитку розрізняються серед підприємств, галузей, країн і регіонів планети. Отже, розрізнятися повинні й урядові міри стимулювання стійкого розвитку” /11,C.135/

У дослідженні “Environmental Management in Transnational Corporations” (United Nations, 1993) наводяться результати обстеження великого числа міжнародних корпорацій.Вони містять висновок про те, що правовий і культурний клімат країни, у якій створювалася міжнародна корпорація, робить дуже сильний вплив на стиль управління і стратегію підприємства. Кожен регіон планети є унікальним у тому значенні, що “уся комерційна діяльність побудована на місцевих особливостях”.

Питаннями екологічного обліку на міжнародному рівні займається Міжурядова робоча група експертів за міжнародними стандартами обліку і звітності (МСОЗ).

Конференція ООН по торгівлі і розвитку систематично розглядає на своїх засіданнях результати роботи Міжурядової робочої групи експертів за міжнародними стандартами обліку і звітності, що стосуються надання міжнародними корпораціями інформації з екологічних питань на національному рівні в річних звітах.

Корпоративна екологічна звітність, тобто інформація про результати природоохоронної діяльності, дослідженні непоновлюваних ресурсів, стані навколишнього середовища в зоні базування економічного аспекту, швидко перетворюється для компаній в один з головних каналів для викладу своїх принципових позицій, цілей, практики і досягнень в області раціонального природокористування. В останні роки екологічні звіти почали публікувати приблизно 150 фірм, що виступають у ролі лідерів у цій області. Значний внесок в організацію процесів раціонального природокористування вносять і галузеві асоціації. Європейська рада хімічної промисловості (ЕСПХ) рекомендує всім компаніям, що є його членами, публікувати звіти і підготував керівні положення для забезпечення бажаної послідовності в практиці різних фірм.

Можна виділити п'ять рівнів деталізації інформації з екологічних питань, що представляється міжнародними корпораціями:

· рівень1: “зелені журнали”, інформаційні бюлетені, відеосюжети, короткі заяви в річних звітах;

· рівень 2: перший спеціальний екологічний звіт, у якому часто уперше викладаються принципи офіційної політики в цій області;

· рівень 3: надання звітності на щорічній основі в прив'язці до системи раціонального природокористування, але більше текстової інформації, ніж цифр;

· рівень 4: уявлення на щорічній основі повного обсягу даних по типі “реєстр токсичних викидів”; дані “витрата-випуск” для сервісних компаній; зведені корпоративні й об'єктові звіти;

· рівень 5: звітність за критерієм стійкого розвитку. Ціль: запобігання погіршення стану экосистем; ув'язування воєдино екологічних, економічних і соціальних аспектів діяльності корпорації з опорою на показники стійкості; упровадження методики обліку по повній вартості в систему финанасовой отчестности.

У той же час, як відзначають експерти ООН, багато міжнародних корпорацій у добровільному порядку застосовують різні стандарти екологічної звітності в країнах свого базування й у приймаючих країнах, але в практиці звітності міжнародних корпорацій на місцевому рівні і на рівні країн базування маються істотні розходження.

Так наприклад, у доповіді секретаріату ЮНКТАД (13 березня 1995 р.) аналізувалася практика екологічної звітності міжнародного бізнесу в Індії, Малайзії і на Філіппінах, що виступають у ролі приймаючих країн (у даному випадку це країни, що розвиваються,), а також звітність тих же самих корпорацій у країнах їхнього базування (усі–розвинуті країни).

У процесі дослідження були встановлені контакти з 26 міжнародними корпораціями: з 18 компаніями хімічної промисловості і 8 компаніями харчової промисловості. Методика дослідження припускала заповнення спеціальних анкет.

Запитальник був розісланий філіям і дочірнім підприємствам корпорацій у приймаючих країнах.

Філії й і дочірні підприємства в Індії, як правило, надають більше інформації, ніж підприємства в двох інших приймаючих країнах. Місцеві філії корпорацій зобов'язані включати інформацію про енергозбереження в річні звіти на підставі наступних положень індійського законодавства: індійського Закону про компанії 1956 р. з урахуванням роз'яснень, приведених у правилі 2 Положення про компанії 1988 р. (Правило уявлення даних у звіті ради директорів) і в Розділі 217 (2-А) Положення про компанії 1975 р. (Дані по персоналу), із внесеними в нього виправленнями. У них встановлені вимоги, що стосуються уявлення докладних даних про загальне споживання енергії і палива, а також статистичної звітності по різних позиціях (електрика, вугілля, ін.).

Як відзначається в дослідницькому звіті, ряд компаній фіксує в зведених корпоративних звітах твердий намір налагодити практику екологічної звітності усіх своїх підприємств в усьому світі. Типовими в таких випадках є наступні фрази:

1. “Дійсний звіт стосується всіх підприємств “Rhone-Poulenc”, що діють у всіх країнах світу. Кожне підприємство повинне також публікувати в інтересах повідомлення населення в тих країнах, де вони діють, дані за підсумками власної діяльності на кінець року, а також цілі, поставлені на наступний рік”

2. “Крім того, усі підприємства (поза залежністю від ступеня ризику) інформують громадськість про вплив своєї діяльності на навколишнє середовище”

3. “Важливо зберегти в силі принцип повної і публічної підзвітності “Monsanto”...Ми дотримуємо практики уявлення даних «Monsanto» по емісії і викидам забруднюючих речовин безпосередньо суспільству... екологам і ЗМІ».

У процесі підготовки доповіді вдалося установити, що “у деяких випадках компанії не завжди послідовно дотримуються принципу переказу гласності інформації з усім своїм підприємства у світі”. “Ключовим фактором, що пояснює розбіжність у практиці звітності, є увага з боку громадськості... Нормативно-правова база в кожній країні теж впливає на практику екологічної звітності корпорацій”.

У 1992 р. 222 міжнародні корпорації були обстежені на предмет уявлення даних, що характеризують ступінь стійкості розвитку, і екологічної звітності в цілому. Лише в сімох компанія (3%) екологічна заборгованість була відбита в річних звітах. Що ж стосується інших показників:

1) 1) 14% компаній приводили інформацію про екологічні

2) характеристики у примітках до балансу;

3) 62% компаній приводили інформацію про поліпшення екологічних характеристик;

4) 64% компаній описували в річних звітах фінансові наслідки екологічних проблем;

5) 70% компаній інформували громадськість про свою екологічну політику;

6) 86% компаній, принаймні, згадували екологічну проблематику»

Проблема інформатизації суспільства щодо найважливіших екологічних параметрів діяльності промислових підприємств є предметом вивчення і досліджень з боку ООН. Однак результати аналізу показують, що «... хоча екологічна проблематика розглядається їхня екологічна звітність залишається некількісною, описовою, неповною і майже не піддається зіставленню. Часто відсутня не тільки кількісна інформація, але і тимчасові ряди даних якісного характеру. Більш того, відсутній зв'язок між витраченими коштами, досягнутими результатами і поставленими задачами. Таким чином, неможливо оцінити результати, досягнуті корпораціями в екологічній області, не говорячи вже про вплив проведених ними екологічних заходів на фінансові результати».

У той же час ряд міжнародних корпорацій проводить активну екологічну політику і всіма доступнимиі способами сприяє збереженню навколишнього середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу	\|	Поняття корпоративної культури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.