• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПЕРЕДАЧІ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність(ст.717 ЦК).

Договір дарування, поряд з купівлею-продажем, міною, привати­зацією, довічним утриманням тощо, розглядається як однин з договорів з передачі майна у власність.

Згідно зі статтею 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Отже, підкреслюємо, що у ЦК України передбачена можливість поряд із реальним договором дарування укладати консенсуальний, тобто такий, що не передбачає на момент укладення передачу речі обда­ровуваному. Але більш докладно розглянемо це дещо нижче.

За часів чинності ЦК УРСР дарування вважалося як односторонній правочин. Проте, є не зовсім вивіреними погляди тих авторів, які стверд­жують, що в основі дарування лежить односторонній або навіть два односторонніх правочини. Відомо, що односторонній — це такий правочин, в якому для ви­никнення певних юридичних наслідків необхідно і достатньо воле­виявлення однієї особи. Дарування, основна мета якого — перехід права власності, не може вважатись вчиненим без взаємоузгодженої зустрічної волі двох сторін. Волевиявлення з боку одного даруваль­ника не тільки не породжує право власності у обдаровуваного, але й не припиняє його у дарувальника, тобто юридичні наслідки відсутні.

Отже, договір дарування є одностороннім, безоплатнім,і може бути як реальним, так і консенсуальним. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Слід зтакожзазначити, що мотив безоплатності договору юридич­ного значенняне має. Мається на увазі, що не важливо, наприклад, з якихміркувань батько подарував квартиру синові: щоб син більш увагиприділяв спілкуванню з батьком тощо. Задоволення цих мір­куваньдарувальника обдаровуваним не має значення для дійснос­ті договору дарування. Адже цей договір є безоплатним.

До істотних умов договору дарування відносяться умови про предмет договору та форму укладення договору.

Предмет договору дарування. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі та майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Що стосується формидоговору дарування, то вона підпорядковується загальним положенням про Фому правочинів, а саме: договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно, нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі.

Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

Різновидом дарування, що закріплений у ЦК України, є пожертва.

Але перш ніж розглянути новітнє законодавство України з цього при­воду, варто для сприйняття особливостей та природи пожертви дослідити її розвиток у нашій країні та за кордоном. Адже ці відно­сини у вигляді, як вони представлені в ЦК України, мають певні специфічні риси, що є наслідком удосконалення вітчизняного законо­давства, розвитку цивілістичної думки.

За ст. 582 ЦК Російської Федерації пожертвою визнається дару­вання речі або права на річ, що зроблено у суспільне корисних ці­лях. Дореволюційне російське право також містило такий різновид дарування, як пожертва. Тоді під пожертвою розуміли «добровольное приношение на пользу общественную...». Отже, зміст пожертви тут є близьким, тому можна говорити про рецепцію відносин пожертви в сучасне право. Як для дарування, так і для пожертви характерною є передача (чи намір здійснити передачу) майна дарувальником за його життя, інакше мова повинна йти про заповіт.

Сьогодні правове регулювання пожертви здійснюється ЦК України та Законом України «Про благодійництво та благодійні організації».

Закон Украї­ни «Про благодійництво та благодійні організації», вказуючи, що благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, ор­ганізаційної та іншої благодійної допомоги, збільшує не тільки коло жертвувачів, а й зміст самої пожертви. Специфічними формами бла­годійництва за законом с меценатство і спонсорство.

Відносини пожертви дістали своє відображення і в ст.ст. 729—730 ЦК України, де під пожертвою розуміється дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів для досягнення дарувальниками певної, наперед обумовленої мети. Мета визначеної в ЦК України пожертви може бути будь-якою, що є на­перед обумовленою, а не лише суспільно корисною.

Можливість до­волі широкого використання майна при пожертві, що передбачена ЦК України, вважаємо позитивною, оскільки такий підхід потенційно поширює сферу застосування пожертви. Але слід зазначити, що пра­вовідносини пожертви не в повній мірі відповідають первісному і тра­диційному поняттю пожертви, яка передбачає саме дар із суспільно корисною метою.

Тому виникає необхідність говорити про пожерт­ву у вузькому значенні та в широкому значенні. У вузькому значенні поняття пожертви зустрічається в правовідносинах, що передбачені ЦК УРСР, ЦК Російської Федерації, відображені в дореволюцій­ному російському праві, де дар визначений суспільне корисною метою. Пожертва в широкому значенні є даруванням із визначеним ці­льовим призначенням, не обов'язково з суспільне корисною метою. Це поняття пожертви закріплено в ЦК України.

З вищенаведеного визначимо основні специфічні риси пожертви, що дозволяють виділити її в межах дарування. Перша. Дарувальник визначає мету використання дарунку. Друга. Ця мета повинна бути наперед обумовленою. Це спричиняє необхідність визначення пожертвувачем того призначення, відповідно до якого і лише за яким може бути використаний дар. Якщо обдаровуваний порушує встановле­ну вимогу без згоди пожертвувана та використовує пожертву не за призначенням, це є підставою для розірвання договору та повернення майна пожертвувачеві. За відсутністю означених вище умов пожертва майна громадянинові вважається звичайним даруванням. Третя. До­говір пожертви може укладатись шляхом передачі дару (є реальним), на що вказує ч. 2 ст. 729 ЦК України.

Застосування спеціального терміна «пожертва» в українському за­конодавстві є позитивним. Його використання дозволяє відокремити відносини з безоплатного відчуження майна з досягненням заздале­гідь визначеної мети в межах договору дарування. Як пряму, так і перспективну потребу в регламентації відносин пожертви у зако­нодавстві України можна проілюструвати на прикладі того, що Нобе­лівська премія народилася завдяки саме пожертві, яка була прине­сена колись Нобелем для розвитку досягнень науки.

Перспектива пожертви нерухомості або грошей на її придбання є очевидною. За допомогою вказаного різновиду дарування культур­ні, наукові, лікувальні, виховальні та інші установи чи окремі осо­би могли б отримати нові приміщення для розвитку своєї діяльнос­ті чи окремих її напрямів. Завдяки пожертві спадкоємці відомої осо­бистості: державного, культурного діяча чи науковця зі світовим ім'ям зможуть зробити дарування будинку, у якому вона проживала, з ме­тою зробити в ньому музей, галерею, бібліотеку тощо. Так, загаль­новідомим є будинок-музей А. П. Чехова у Таганрозі, який відтво­рений саме в тому будиночку, де народився та жив письменник. За радянських часів такі музеї утримувались державою яка і здійсню­вала контроль за їх використанням. Але зараз, коли можливим стає створення приватних музеїв, є об'єктивна необхідність у регламен­тації переходу власності на такі будинки та захист інтересів жертвувачів. Отже, існує об'єктивна необхідність у доповненні чинного за­конодавства регламентацією відносин, що врегульовують пожертву як підвид договору дарування.

Читайте також:

1. Активний опір ліній електропередачі
2. Акціонерна власність в економічній системі
3. Аналіз майна підприємства.
4. Аналіз майна підприємства.
5. Аналіз складу майна та джерел його утворення.
6. Аналіз структури майна та динаміки джерел його формування
7. Анархізм заперечує державу і владу взагалі, велику приватну власність при допущенні дрібної, проголошує крайній індивідуалізм, нічим не обмежену свободу.
8. Арешт майна
9. Б. Витребування майна з чужого незаконного володіння.
10. БАГАТОКАНАЛЬНІ СИСТЕМИ ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ
11. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
12. В обох випадках основним розрахунковим рівнянням є рівняння теплопередачі і теплового балансу

Переглядів: 768