• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

З фізіологічної точки зору, праця - це витрати фізичної і розумової енергії, але вона є необхідною та корисною для людини. І тільки у шкід­ливих умовах або при надмірному напруженні сил людини тою чи іншою формою можуть проявлятися негативні наслідки праці.

Охорону праці вивчають, використовуючи системний підхід, через аналіз прямих та зворотних зв'язків у виробничій системі «Людина - за­соби виробництва - навколишнє середовище».

Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних компонентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета). Система, одним з елементів якої є людина, зветься ергатичною.

Виробнича система «Людина - машина - виробниче середовище» складається з людини-оператора (групи операторів) і машини (технічних пристроїв), за допомогою якої оператор здійснює трудову діяльність. Ос­новою трудової діяльності людини-оператора є взаємодія з предметом праці, машиною і зовнішнім середовищем через інформаційну модель та органи управління.

, Виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно може містити комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризується, передусім, параметрами, які є специфічними для кожного виробництва і визначаються його призначенням (вид продукції, енергоємність тощо).

Крім цих параметрів, є такі, що визначають умови праці та її безпеку: загазованість, запиленість, освітленість робочих місць, рівень шуму та ві­брації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, наявність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, ступінь напруже­ності праці, психологічний клімат та багато інших.

Таким чином, умови праці - це сукупність факторів виробничого сере­довища і трудового процесу, які впливають на стан здоров'я і працездат­ність людини у процесі праці. Умови праці можуть бути оптимальними, до­пустимими, шкідливими, травмонебезпечними (екстремальними).

Сприйняття інформації при управлінні виробничим процесом, спо­стереження за показниками контрольно-вимірювальних приладів, уважне стеження за обставинами здійснюються за допомогою зорового, слухово­го, тактильного та інших аналізаторів. Процеси сприйняття, передачі й аналізу інформації та реакція на них людини належать до сфери фізіології і психології.

Виникнення критичної ситуації, а також різка дія на людину небез­печних і шкідливих факторів призводять до¹ стресу, який супроводжуєть­ся складними біохімічними процесами в її організмі. Вихід системи, ке­рованої людиною-оператором, із такої ситуації залежить від типу вищої нервової діяльності, загального фізичного і психічного стану людини, рі­вня її професійних навичок, справності технічних елементів та інших ха­рактеристик системи.

Для більш глибокого розуміння процесів зародження, формування і прояву виробничих небезпек та їх профілактики спеціалісти з охорони праці та технологи повинні мати повне уявлення про основні фізіологічні та психологічні особливості оператора.

Таким чином, системою «Людина - машина - навколишнє середови­ще» є будь-який виробничий агрегат, в якому до підсистем належить лю­дина (оператор), машина (автомобіль, верстат, компресор тощо) і середо­вище. Детальне дослідження системи, аналіз її роботи, взаємодії підсистем дає можливість визначити рівень надійності або небезпеки ко­жної з підсистем.

Небезпека - це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за пев­них умов завдати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

До матеріальних збитків, пошкодження здоров'я, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

Під вражаючим фактором розуміють такі чинники виробничої си­стеми, які за певних умов завдають шкоди працюючому, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути фізичні, в тому числі енергетичні (електромагнітне, акустичне, іоні­зуюче випромінювання тощо), хімічні (луги, кислоти та інші сполуки, що можуть проявити шкідливу дію), біологічні (мікроорганізми, віруси, гри­бки, комахи), психофізіологічні (фізичні перевантаження, розумові, емо­ційні перевантаження).

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на орга­нізм людини вони в охороні праці поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники на виро­бництві, які призводять до погіршення самопочуття, зниження стану здоров 'я і працездатності і навіть до смерті як наслідку захворювання. Захист людини від цих факторів покликана здійснювати виробнича сані­тарія.

Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і техніч­них засобів, що запобігають'дії на працюючих шкідливих виробничих фа­кторів.

З метою захисту людей від впливу шкідливих речовин установлю­ються гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин.

ГДК шкідливої речовини - така максимальна концентрація шкідливої * речовини, що Діє протягом усіх робочих змін і не призводить до знижен­ня працездатності і відхилень у здоров'ї людини в період її трудової дія­льності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадків.

Небезпечними факторами називають такі чинники виробництва, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень органі­зму або окремих його органів і навіть до раптової смерті. Технічна безпека - це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобі­гають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Слід зазначити, що поділ вражаючих факторів на шкідливі і небезпе­чні є досить умовним, але він сприяє кращому розслідуванню та обліку захворювань, а також розробці ефективних засобів і заходів захисту пра­цівників.

Вражаючі виробничі фактори поділяють на явні і потенційні.

Вражаючий фактор, як правило, має свою зону дії. Цю зону назива­ють небезпечною зоною. Вона може бути постійною і змінною. Своєю не­вірною дією людина може потрапляти до небезпечної зони, що призво­дить до небезпечних обставин і виробничої небезпеки.

Поняття виробнича небезпека стосується впливу виробничих факто­рів на здоров'я людей. Інші небезпеки матимуть різні визначення: поже­жна небезпека, небезпека вибуху, небезпека руйнування, особиста небез­пека працівника ОВС тощо. •

Небезпечні обставини — це ті обставини, які розкривають дії, стан чи ознаки небезпечного фактора і умови, за яких він діяв на людину (небез­печні умови).

Небезпечні умови відіграють пріоритетну роль у формуванні і вини­кненні виробничих небезпек - певного стану, за якого виникає реальна загроза аварії або травми. Це пояснюється тим, що навіть за наявності кількох небезпечних виробничих факторів на певному робочому місці, але якщо жоден з них не має умов, за яких він міг би діяти на людину, тб на цьому місці відсутня реальна небезпека. Інша річ, коли такі умови є, але про них працівник не знає.

Небезпечні умови можна поділити на такі групи:

а) недоліки конструкцій машин, технологічного обладнання і процесів;

б) Низька кваліфікація працюючого, відсутність відповідного контролю за дотриманням правил з охорони праці;

в) відсутність огороджень небезпечної зони і сигналізації про наближення до небезпечної зони;

г) неправильно організоване робоче місце, низький рівень робочої дисципліни.

Якщо збігаються небезпечні умови і небезпечні обставини, то вини­кає небезпечна ситуація. Вона може мати конкретне визначення: «ава­рійна ситуація», «критична або катастрофічна ситуація». Наслідками не­безпечної ситуації можуть бути аварія, травма, катастрофа.

Аварія - пошкодження, вихід із ладу машини, агрегату, апарата, що створює небезпеку для життя і здоров 'я людей, забруднення довкілля.

Травма — це пошкодження анатомічної цілості організму будь-яким небезпечним фактором, а сукупність травм, які повторюються у тих чи інших категорій працівників відповідно до виробничих обставин, назива­ється травматизмом.

Катастрофа— несподіване лихо, подія (велика аварія), що спричиняє тяжкі наслідки, руйнування.

Аварія, катастрофа, стихійне лихо можуть призвести до надзвичай­ної ситуації — порушення нормальних умов життєдіяльності людей на певній території (об'єкті) зі значними матеріальними збитками та за­грозою для життя.

З метою своєчасного й ефективного попередження і реагування на надзвичайні ситуації і захист населення Кабінет Міністрів України 15.08.1998 р. створив Єдину державну систему надзвичайних ситуацій, яка включає постійно діючі функціональні і територіальні підсистеми усіх рівнів: загальнодержавні, регіональні, місцеві й об'єктові.

Класифікація надзвичайних ситуацій базується на кількості постраждалих людей або порушенні їх умов життя, завданих матеріальних збитках тощо.

Координуючими органами надзвичайних ситуацій є:

- на загальнодержавному рівні - Державна комісія техногенно-екологічної безпеки та попередження надзвичайних ситуацій і Націона­льна рада з питань безпеки життєдіяльності;

- на регіональному рівні - комісії обласних державних адміністрацій;

- на місцевому рівні - комісії районних державних адміністрацій;

- на об'єктовому рівні - комісія з питань надзвичайних ситуацій об'єкта.

3. Основні етапи розвитку вчення про охорону праці. Роль вітчизняної науки. Зв’язок охорони праці з іншими дисциплінами.

Інтенсивний розвиток вчення про охорону праці збігається з почат­ком розвитку машинного виробництва, яке разом із підвищенням продук­тивності праці, її полегшенням несло небезпеку для життя і здоров'я пра­цюючих.

Протягом усієї історії людство прагне зробити життя зручним, обле-гшити працю та одночасно підвищити її ефективність і безпечність. Про­те в людському прагненні до пізнання дуже часто засоби витісняють ме­ту, людина стає додатком до створеного нею, а її власні творіння становлять загрозу для неї самої.

Завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки лю­дей поступово зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя у розвинутих країнах світу вже наближається до 80-ти років, і це не межа. Цих результатів досягнуто завдяки зростанню економіки, культури, медицини. Остання сягає своїми коренями часів Гіппократа (460-370 рр. до н.е.), який здійснив реформу античної медицини, та Аристотеля (384-322 рр. до н.е.), який вже в ті да­лекі часи вивчав фізіологію, психологію та умови праці.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності була і, на жаль, залишається в багатьох країнах, у тому числі й в Україні, гірнича справа (останнє трагічне свідчення цьому - загибель і травмування гірни­ків на шахті ім. Засятька в Донецькій області у 2007 р.) Тому вже з часів Середньовіччя вчені надавали великого значення дослідженню умов пра­ці у гірничій галузі. Георгій Агрикола (1494-1555 рр.) першим зробив за­пис у 1545 р. про випадок виділення та вибуху рудникового газу. Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В. Ломоносов (1711-1764 рр.), який у 1742 р. у своїй науковій праці з основ металургії та руд­них справ проаналізував умови праці гірників, розглянув різні питання гігієни, безпеки та організації їх праці, відпочинку, обгрунтував режими і принципи вентиляції шахт, розробив пристрої кріплень гірничих виробок, видалення води з шахт та ін.

З початку XIX ст., внаслідок зростання на виробництві травматизму, професійних захворювань, кількості аварій, з'явились публікації вчених з різних питань охорони праці. Так, у 1847 р. О.М. Нікітін (1793-1858) ви­дав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних захо­дів», в якій вперше було описано близько 120 професійних захворювань і запропоновано заходи, що мали попереджувати професійні захворюван­ня, травматизм та аварії.

Проблемі безпеки промислового обладнання присвятив свої праці перший ректор Харківського технологічного та Київського політехнічно­го інститутів В.Л. Кірпичов (1845-1913). Академік АА. Скочинський (1874-1960) зробив значний внесок у розвиток техніки безпеки на вугіль­них шахтах* сконструювавши прилад для контролю вмісту шкідливих ре­човин у повітрі.

Значних здобутків у розвитку охорони праці досягла група вчених Московського університету під керівництвом Ф.Ф. Ерисмана (1842-1915), вивчаючи умови праці і побуту робітників. Класичним твором у галузі гі­гієни праці стала книга Ф.Ф. Ерисмана «Професійна гігієна, або гігієна фізичної та. розумової праці», видана у 1887 р.

Видатний вчений-фізіолог І.М, Сєченов у своїй книзі «Нариси рухів людини під час роботи» (1901) теоретично обгрунтував необхідність 8-годинного робочого дня, запропонував метод активного відпочинку.

Витрати енергії в процесі роботи і дію на організм людини промис­лових отрут дослідив учений-гігієніст Г.В. Хлопін (1863-1929); витрати енергії на скорочення м'язів визначив фізіолог В.Я. Данилевський (1852-1939); вивченню виробничого травматизму та характеристиці заходів з профілактики професійних захворювань присвятив свою діяльність лікар Д.П. Нікольський (1855-1918).

У 1915 р. академіком М.Д. Зелінським (1861-1953) був створений протигаз, що став одним з найбільш відомих засобів індивідуального за­хисту, котрим належить суттєва роль у забезпеченні безпеки праці.

Бурхливий розвиток промисловості у XX ст. сприяв ще більшому підвищенню уваги до питань охорони праці. Значну увагу цій проблемі приділили такі вчені, як СІ. Вавілов, Б.О. Патон, Л.І. Медвідь, В.О. Левицький, С.В. Бєлов, К.Н. Ткачук, Г.М. Гряник, Г.М. Крикунов, Г.Г. Гогіташвілі, А.С. Беліков, В.Ц. Жидецький, В.В. Запарний та ін.

Багато вчених своїми розробками у різних галузях науки сприяли розвитку охорони праці: зокрема, академік СІ. Вавілов (1891-1951) від­крив люмінесцентне освітлення, яке, будучи за своїм спектром близьким до природного, дало можливість краще, з меншими затратами енергії но­рмувати освітленість виробничих приміщень; вченим-гігієністом Л.І. Медведєм розроблені методи зниження небезпечної дії пестицидів та інших хімічних речовин на людей і тварин; вчені інституту електрозварювання ім. Пагона НАН України розробили і впровадили у виробництво різні способи електрозварювання з використанням промислових роботів та ав­томатизованих пристроїв. Створенню роботів на виробництві надається велике значення, оскільки вони замінюють людей в особливо небезпеч­них умовах праці: космосі, під водою тощо.

На сьогодні у виробництві з метою запобігання травматизму, профе­сійних захворювань, аварій широко використовують технічні засоби без­пеки праці, розроблені як вітчизняними, так і зарубіжними вченими.

Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з охорони праці проводяться у Національному науково-дослідному інституті охорони праці Національної академії наук України, галузевих науково-дослідних інститутах та навчальних закладах.

В Україні створений навчальний та науково-інформаційний центр з охорони праці. Видавництво «Основа» започаткувало тиражування нор­мативних актів, посібників, навчальної та іншої літератури з охорони праці. Розроблені та реалізуються національна, галузеві, регіональні та інші програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Створюються комп'ютерні мережі, опрацьовуються та впро­ваджуються автоматизовані інформаційні системи з ряду найважливіших питань охорони праці з перспективою їх подальшого об'єднання в єдину автоматизовану інформаційну систему Державного департаменту проми­слової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду МНС України(який став правонаступником Державного комітету з нагляду за охороною праці).

Охорона праці має тісний зв'язок з такими науками, як безпека жит­тєдіяльності, гігієна і фізіологія праці, психологія, ергономіка, інженерна психологія, соціологія, екологія, технічна естетика та ін. Вона використо­вує досягнення цих наук для обгрунтування і створення оптимальних умов праці, технічної та пожежної безпеки.

Запитання для самоперевірки.

1. Що є предметом охорони праці?

2. Назвіть основні етапи розвитку вчення про охорону праці.

3. Як забезпечуються охорона праці на різних етапах становлення та функціонування виробничої системи?

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
8. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
9. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ
10. Акти з охорони праці в організації.
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони

Переглядів: 1012