• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 8. Антимонопольне регулювання господарської діяльності

2.

1.

Інститут банкрутства в Україні запроваджено у зв'язку з ринковою орієнтацією вітчизняної економіки, основним принципом якої є принцип підприємництва: здійснення підприємницької діяльності самостійно, на власний ризик і під власну відповідальність підприємця. Інститут банкрутства забезпечує звільнення ринко­вої економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) і несуть самостійну відповідальність за власними зобов'язаннями.

Ознаки банкрутства:

1. Застосування інституту за загальним правилом у сфері підприємницької діяльності (тобто, щодо суб'єктів підприємницької діяльності, основною рисою яких є функціонування з метою отримання прибутку);

2. Встановлюється господарським судом як юридичний факт,
що породжує певні наслідки (тобто, слід відрізняти від неплатоспроможності боржника як фактичного стану);

3. Зміст встановленого господарським судом факту банкрутства -неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності повною мірою розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність) у зв'язку з перевищенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК);

4. Неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не під­даватися усуненню, попри здійсненим судовим заходам щодо від­новлення платоспроможності суб'єкта.

Отже, банкрутство — це встановлений господарським судом факт неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов'язання не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Сторонами у справі про банкрутство є:

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, які сукуп­но складають не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної плати, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом, іменується банк­рутом або суб'єктом банкрутства. Суб'єктами банкрутства не можуть бути:

• відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії,
представництва, відділення тощо);

• казенні підприємства;

• комунальні підприємства, майно за якими закріплене на пра­ві оперативного управління згідно з прийнятим на пленарному за­
сіданні органу місцевого самоврядування відповідним рішенням;

• в частині санації та ліквідації - державні підприємства, май­но яких не підлягає приватизації.

Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі – Закон) (ч. 6 ст. 5) встановлені деякі особливості щодо окре­мих категорій підприємств. Так, справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачу­вальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше, ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій).

Законом також передбачені особливості банкрутства містоутворюючих підприємств (ст. 42), особливо небезпечних підпри­ємств (ст. 43), сільськогосподарських підприємств (ст. 44), страховиків (ст. 45), професійних учасників ринку цінних паперів (ст. 46), індивідуальних підприємців (статті 47-9), фермерського господарства (ст. 50), боржника, що ліквідується власником (ст. 51), відсутнього боржника (ст. 52).

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановлено му порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

До боржника в процесі провадження у справі про банкрутство застосовуються такі судові процедури:

• розпорядження майном боржника;

• мирова угода;

• санація (відновлення платоспроможності боржника);

• ліквідаційна процедура.

Першою судовою процедурою, що застосовується до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство, є розпо­рядження його майном.

Розпорядження майном боржника - обов'язкова судова про­цедура у будь-якій справі про банкрутство. Вона є системою захо­дів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, що застосовується з метою забезпечення збе­реження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Здійснення її покладається на розпорядника майном боржника - призначеної суддею після порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи (це може бути і суб'єкт підприємницької діяльнос­ті), яка отримала в установленому порядку ліцензію арбітражного керуючого і не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів.

Після призначення розпорядника майна повноваження органів управління боржника обмежуються шляхом встановлення забо­рони приймати рішення про:

- реорганізацію та ліквідацію боржника;

- створення боржником юридичних осіб або про його участь в
інших юридичних особах;

- створення боржником філій та представництв;

- виплату дивідендів;

- проведення боржником емісії цінних паперів;

- вихід із складу учасників боржника юридичної особи;

- придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
За згодою розпорядника майна органи управління боржника:

- приймають рішення про участь боржника в господарських
об'єднаннях;

- укладають угоди щодо: нерухомого майна боржника; одер­жання та видачі позик (кредитів); поручительства та видачі гаран­тій; уступки вимоги; переведення боргу; передачі в довірче управ­ління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника,
балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової
вартості активів боржника.

Розпорядник майна призначається на строк до шести місяців, який може бути продовжений чи скорочений судом за клопотан­ням самого розпорядника, комітету кредиторів чи власника майна боржника.

При проведенні даної процедури боржник може одночасно задо­вольнити вимоги усіх кредиторів відповідно до реєстру повністю або частково в однаковому для всіх пропорційному відношенні до вимог кожного кредитора (за згодою комітету кредиторів та розпорядника майна). Проведення таких розрахунків свідчить про відновлення пла­тоспроможності боржника і господарський суд припиняє проваджен­ня у справі про банкрутство. У всіх інших випадках процедура роз­порядження майном боржника завершується однією з подальших су­дових процедур банкрутства, кожна з яких не є обов'язковою сама по собі, однак принаймні одна з них має бути застосована.

Санація боржника - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздо­ровлення фінансово-господарського становища боржника та за­доволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати: кредитування, реорганізацію, в тому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника і т. ін.

Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, терміном до 12 місяців, який може бути продовжений ще до шести місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або інвес­торів (осіб, що беруть участь у санації, приймаючи зобов'язання про погашення (повністю чи частково) боргу, боржника на певних умовах, в тому числі - набуття права власності на його майно).

Одночасно господарський суд за погодженням комітету креди­торів призначає керуючого санацією, яким може бути керівник підприємства, розпорядник майна або стороння особа, яка має лі­цензію арбітражного керуючого.

З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника і управління боржником переходить до керуючого санацією, який має низку прав (розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених Законом; укладати від імені боржника угоди, в т. ч. мирову угоду; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними) та обов'язків (прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та пода­ти на затвердження комітету кредиторів план санації; на укладення угод (у т. ч. мирової угоди) від імені боржника; організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності; здій­снювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань борж­ника, що виникли після порушення справи про банкрутство в проце­дурі розпорядження майном боржника та санації, а також заявляти в установленому порядку заперечення щодо зазначених вимог креди­торів; звітувати перед комітетом кредиторів щодо реалізації плану санації; своєчасно повідомляти державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; інші повнова­ження, передбачені Законом).

Основне призначення керуючого санацією - це розробка і за­безпечення виконання схваленого комітетом кредиторів та затвер­дженого господарським судом плану санації, який має передбача­ти строк відновлення платоспроможності боржника та містити за­ходи щодо такого відновлення аж до продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу; умови участі інвесторів, за їх наявності, ,у задоволенні вимог кредиторів, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам і т. ін. Як­що протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано схваленого комітетом креди­торів плану санації, господарський суд може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної про­цедури.

Керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт у разі: закінчення строку санації (за 15 днів до його закінчення); за наявності підстав для дострокового припинення санації (відновлення платоспроможності боржника, укладення ми­рової угоди). Цей звіт має містити відомості про фінансово-гос­подарський стан боржника та наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог креди­торів боржника, а також інші відомості про можливість погашення кредиторської заборгованості, що залишилася.

Господарський суд затверджує звіт керуючого санацією і вино­сить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрут­ство, якщо зборами кредиторів за результатами розгляду цього звіту

прийнято рішення:

- про виконання плану санації, закінчення процедури санації та

відновлення платоспроможності боржника;

- про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з
відновленням платоспроможності боржника та переходом до роз­
рахунків кредиторів.

Звіт керуючого санацією не підлягає затвердженню у разі вста­новлення господарським судом обгрунтованості скарг кредиторів або відсутності ознак відновлення платоспроможності боржника, про що виноситься відповідна ухвала. Незатвердження господар­ським судом звіту керуючого санацією або неподання такого звіту у встановлений строк є підставою для визнання боржника банкру­том та відкриття ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація ви­знаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванадцять місяців, яка може бути про­довжена арбітражним судом ще на шість місяців.

Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення лікві­даційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до канди­дата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією.

Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським су­дом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів.

Ліквідатор виконує такі повноваження:

• здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;

• приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;

• здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

• вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банк­рута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську забор­гованість);

• очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу
(усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві
повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури);

• звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодав­ством;

• заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявле­них до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями,
які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

• подає до господарського суду заяви про визнання недійсними
угод боржника, укладених до порушення провадження у справі
про банкрутство, не виконаних повністю чи частково, за наявності
передбачених Законом підстав (якщо: виконання договору завдає
збитків боржникові; договір є довгостроковим (понад рік); вико­нання договору створює умови, що перешкоджають відновленню
платоспроможності боржника);

• вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повер­нення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

• реалізує майно банкрута в установленому порядку (опові­щення через засоби масової інформації про погоджений з коміте­том кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та
строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних
способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від про­дажу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійс­нює інші повноваження.

Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до черговості.

В першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкру­та, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що
пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку у розмірі
всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в
господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:

а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винят­ком повернення внесків членів трудового колективу до статутного
фонду підприємства);

б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю
та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів
у встановленому законом порядку;

в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих това­риств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залуча­ють майно (кошти) довірителів (вкладників).

У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати подат­ків та інших обов'язкових платежів, а також вимоги центрально­го органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у т. ч. і вимоги креди­торів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження май­ном боржника чи в процедурі санації боржника.

У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підпри­ємства.

У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки чле­нів комітету кредиторів затверджуються господарським судом. На­слідки затвердження ліквідаційного балансу: а) якщо за результата­ми ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута або майна, що залишилося, не вистачає для функціонування банкрута відповідно до вимог законодавства, виноситься ухвала про ліквідацію юридичної особи-банкрута; б) якщо після розрахунків по боргах у банкрута залишилося майно, достатнє (згідно із законодавством) для його функціонування, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

1. Поняття економічної конкуренції, її захист і склад конкурентного законодавства.

2. Державні органи, що здійснюють контроль за дотриманням конкурентного законодавства.

3. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення конкурентного законодавства.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
8. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
12. Автоматизація метрологічної діяльності

Переглядів: 537